СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 367/1444/21
пр. № 2/759/1209/22
29 червня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Ковалевської Е.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У лютому 2021 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.05.2021 року вищезгадану цивільну справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 65).
Постановою Київського апеляційного суду від 17.08.2021 року залишено без змін ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13.05.2021 року (а.с. 95-98).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі (головуючий суддя Войтенко Ю.В.).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2022 року розподілено згадану справу головуючому судді - Ключнику А.С. (а.с. 124).
Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦПК України справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 16.05.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (головуючий суддя Ключник А.С.) (а.с. 126).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 29.11.2004 року є власником нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на згадане нерухоме майно позивач набув на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №4485.
10 листопада 2006 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем і з його дозволу відповідач вселився у згадану квартиру.
Від шлюбу у сторін є двоє малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
У листопаді 2016 року відповідач забрала свої речі і переїхала в інше житлове приміщення, де створила нову сім'ю з іншим чоловіком.
В листопаді 2018 року позивач створив нову сім'ю з іншою жінкою, та проживає з нею у вищезгаданій квартирі.
Відповідач з моменту створення нової сім'ї не проживає в спірній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі немає, і взагалі нею не цікавиться.
Дана обставина дає право позивачу щодо захисту своїх прав та законних інтересів, для звернення до суду з позовною заявою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились та подали заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 133).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Згідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.11.2004 року є власником нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №4485, та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 21-23).
10 листопада 2006 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачем і з його дозволу відповідач вселився у згадану квартиру (а.с. 24).
Від шлюбу у сторін є двоє малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25-26).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2014 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 27-28).
У листопаді 2016 року відповідач забрала свої речі і переїхала в інше житлове приміщення, де створила нову сім'ю з іншим чоловіком.
Відповідач не проживає без поважних причин у згаданій квартирі з листопада 2016 року, не несе витрати на її утримання, не сплачує комунальні послуги, а своєю реєстрацією змушує позивача нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг.
Дані обставини підтверджуються Актами складеними ЖЕД №8 житлового будинку, відповідно до якого, відповідач у спірній квартирі не проживає, особистих речей не зберігає, ним не цікавляться, залишив його добровільно (а.с. 51-53).
Дана обставина перешкоджає позивачу вільному користуванню та розпорядженню своїм майном, він несе додаткові витрати, та змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Непорушність права власності закріплено в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь - яких осіб будь-яким способом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі 204/3945/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що спірна квартира є об'єктом приватної власності позивача, який позбавлений вільно розпоряджатися своїм майном, а тому вимушений звернутися до суду за захистом свого права.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача щодо наявності перешкод з боку відповідача у користуванні спірною квартирою, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Ключник А.С.