печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45296/21-ц
17 січня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Самолюк Ю.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: 18 866 грн. 70 коп. нарахованої, але не виплаченої заборгованості із заробітної плати, у тому числі грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку; 347 935 грн. середнього заробітку за час затримки виплати за період з 26.05.2017 року по 31.08.2021 року та 5 562 грн. 36 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17.07.2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) його було звільнено у зв'язку зі скороченням штату. У день звільнення з роботи позивачу видано його трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві.
На час звернення позивача до суду з позовом суми, що належать позивачу, відповідачем не виплачені. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Право позивача на отримання заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у встановлені законом строки порушено, а тому підлягає захисту.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.12.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2021 року розгляд справи відкладено на 17.01.2022 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Донецька залізниця», яке в подальшому реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»).
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 року № 4442-IV та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 року № 200 Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізоване шляхом злиття у ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938), АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року № 303 у складі регіональної філії «Донецька залізниця» утворено Донецьку та Луганську дирекції залізничних перевезень, а також затверджено їхню структуру.
На виконання рішення засідання Правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31.05.2016 року та 03.06.2016 року відбулось переведення працівників з Державного підприємства «Донецька залізниця» до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до вимог законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів товариства з повідомленням ДФС про прийняття на роботу кожного окремого працівника та видання наказів про прийняття на роботу кожного окремого працівника переведеного з Державного підприємства «Донецька залізниця».
Наказом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17.03.2017 року № 236/ДНД встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.
На підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 20.03.2017 року № 154 з 01.03.2017 року годинні тарифні ставки та посадові оклади працівників ПАТ «Укрзалізниця», встановлені штатними розписами станом на 28.02.2017 року, підвищено на 25 відсотків.
Наказом виробничого підрозділу «Іловайська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 20.03.2017 року № 49 встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Іловайська дистанція електропостачання».
Згідно з витягом з протоколу засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 року (лист ПАТ «Укрзалізниця» від 11.04.2017 року № 11-59/288-2017) ухвалено вилучити зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурні підрозділи Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень та скоротити штат працівників цих структурних підрозділів.
Наказом регіональної філії «Донецька залізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-1 з 17.07.2017 року вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничі підрозділи, які підпорядковані цьому структурному підрозділу, із загальною штатною чисельністю 14 510 штатних одиниць та скорочено штат працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та підпорядкованих ним виробничих підрозділів з 17.07.2017 року.
17.07.2017 року на підставі наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 10.07.2017 року № 6041/ДН-ос позивач звільнений з займаної посади структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
За положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
За ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач як роботодавець в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати, у тому числі грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
На день звільнення позивача була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року, що становить 18 866 грн. 70 коп., що підтверджується копіями розрахунків заробітної плати виробничого підрозділу «Іловайська колійна машинна станція» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також копіями табелів обліку використання робочого часу.
Надані позивачем розрахунки відповідають даним табелів обліку використання робочого часу, розрахункам заробітної плати за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року та розрахунку оплати відпустки.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За положеннями ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку.
Згідно з п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків розмір середнього заробітку за період затримки з 26.05.2017 року по 31.08.2021 року становить 347 935 грн. (1 024 дні (період затримки) х 339,78 грн. (середньоденний заробіток).
У зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених у позові відомостей, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 347 935 грн. без утримання податків.
Що стосується позовних вимог про стягнення компенсації, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком компенсації, здійсненим відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року № 159, розмір компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 562 грн. 36 коп.
Суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за березень, квітень, травень та червень 2017 року в розмірі 5 562 грн. 36 коп.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належних до сплати йому коштів.
Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу заборгованості із заробітної плати.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, у тому числі грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст.ст. 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, при поданні позову до суду позивач відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від його сплати, згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 3 723 грн. 64 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100, ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, в тому числі нараховану, але не виплачену грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 18 866 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки з 26.05.2017 року по 31.08.2021 року в розмірі 347 935 (триста сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 5 562 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 36 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн. 64 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : адреса: АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 17.01.2022 року.
Суддя Є.С. Хайнацький