Справа № 545/1591/22
Провадження № 1-в/545/457/22
28.06.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації: ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , осіта базова середня-технічна, уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , не одруженого, українця, громадянина України, до засудження не працював;
засудженого: 04.12.2019 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.317 ч.1, 75, 76 ч.1, п.1,2, 76 ч.3 п.2 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07.05.2020 року іспитовий строк скасовано та направлено в місяця позбавлення волі на 3 роки, -
встановив:
До Полтавського районного суду звернувся засуджений ОСОБА_5 із клопотанням про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Представник адміністрації та засуджений клопотання підтримали та прохали суд його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив.
Суд, врахувавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи, проходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 строку покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Як встановлено судом ОСОБА_5 засуджений 04.12.2019 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.317 ч.1, 75, 76 ч.1, п.1,2, 76 ч.3 п.2 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07.05.2020 року іспитовий строк скасовано та направлено в місяця позбавлення волі на 3 роки.
Початок строку відбування покарання 28.05.2020 року, кінець строку відбування покарання 28.05.2023 року.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 28.05.2020 року.
З 29.05.2020 року перебував в державній установі «Криворізька УВП (№3)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 20.09.2020 року перебував в державній установі "Бердянська виправна колонія №77)", де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 03.11.2021 року відбуває покарання в державній установі "Божковська виправна колонія (№16)".
Був працевлаштований різноробочим виробничої зони установи. До праці ставиться сумлінно, проявляє розумну ініціативу.
За час відбування покарання порушення вимог встановленого порядку відбування покарання не допускав, стягнення не накладалися.
В теперішній час характеризується позитивно. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці заохочений 1 раз.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов'язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення, з матеріалів справи вбачається, що протягом усього строку відбування покарання до ОСОБА_5 було застосовано лише одне заохочення 31.03.2022 року, яке передує настанню строку після якого можливий розгляд клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст. 81 КК України та клопотання є передчасним, а відтак в задоволенні якого засудженому ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись ст. 537 КПК України, суд:
ухвалив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1