Провадження № 2/537/886/2022
Справа № 537/1283/22
29.06.2022 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Маханькова О.В. за участю секретаря судового засідання Яворської А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.01.2012 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спору щодо місця проживання дітей немає. У зв'язку із втратою любові одне до одного, різні погляди на сімейне життя і виконання подружніх обов'язків, вони з відповідачкою припинили шлюбні відносини, спільного господарська не ведуть, мають окремі бюджети, проживають у спільному будинку як чужі люди. На підставі цього позивач вважає, що збереження шлюбу суперечить його інтересам та є перешкодою у реалізації його прав, а тому просить суд розірвати зареєстрований шлюб з відповідачкою. Малолітніх дітей залишити проживати з ним.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а справу розглянути за його відсутності, строк на примирення не потрібен.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, строк на примирення не потрібен.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 20 січня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 04.
Від шлюбу сторони мають малолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 25.07.2012 року та Серії НОМЕР_2 від 02.08.2016 року.
Положенням статті 1 Сімейного кодексу України передбачено, що побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
За змістом ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритися.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що спільне життя позивача з відповідачкою не склалося та припинено. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Крім того, суд зазначає, що позивач просив вирішити питання про визначення місця проживання дітей разом з ним. Вказував на те, що спору між ним та відповідачкою про місце проживання дітей після розлучення не має.
Пленум Верховного Суду України у постанові №11 від 21.12. 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснив, що при розірванні шлюбу судам необхідно визначати місце проживання дитини.
Відповідачкою подано клопотання в якому вона не заперечує проти визначення місця проживання їх спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розлучення разом з батьком.
В п.п. 4,18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що « Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
В постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 р. у справі N 200/952/18 зазначено про наступне: за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
А тому, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо місця проживання дітей після розлучення, суд вважає за можливе після розірвання шлюбу залишити малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , , проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його проживання або перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач понесені судові витрати покладає на себе, то відповідно судовий збір з відповідачки не підлягає стягненню.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 133, 141, 142, 206, 265, 354-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовільнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 січня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 04 - розірвати.
Після розірвання шлюбу визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , за місцем його проживання або перебування.
Після розірвання шлюбу визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , за місцем його проживання або перебування.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Маханьков О.В.