Справа № 369/3188/20
Провадження № 2/369/333/22
12.05.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Штанько В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та винагороди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та винагороди, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.09.2018 року відповідачка за договором позики взяла в нього в борг 15 000,00 дол. США для закупки товару. Борг в розмірі 26573,00 дол. США відповідачка зобов'язалась повернути 31.03.2019 року, але повернула тільки 16500,00 доларів США винагороди, залишок боргу склав 10 073,00 доларів США. В разі неповернення суми боргу в строк відповідачка зобов'язалась сплатити щоденну неустойку в розмірі 25 % від всієї суми. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 14 166 707,00 грн., що складається з винагороди 10 073,00 доларів США та неустойки за період з 01.08.2019 року по 03.03.2020 року в розмірі 528 832,50 доларів США. по курсу 23 грн. за 1 долар США.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду невідомі, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.
За даним договором ОСОБА_2 взяла у борг ОСОБА_1 гроші в сумі 15 000 дол. США строком на 6 місяців, які зобов'язалась повернути 31 березня 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено винагороду у формі 10 % від суми позики щомісячно до дня фактичного повернення грошових коштів.
31 березня 2019 року сума боргу з 10 % винагороди складає 26 573 дол. США.
В разі неповернення суми боргу в строк ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити щоденну неустойку в розмірі 25 % від всієї суми.
Неустойка згідно ч. 1 ст. 546 ЦК забезпечує виконання договору позики і зменшенню не підлягає.
Отже, станом на 31.03.2019 року відповідач ОСОБА_2 на виконання умов договору позики була зобов'язана сплатити позивачу ОСОБА_1 15 000 дол. США суми позики та проценти за договором позики відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України в розмірі 11 573 дол. США.
30 березня 2019 позивач отримав від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 процентну винагороду за користування позикою в розмірі 15 000 дол. США, про що підписав від руки написану розписку.
Також згідно розписки без дати ОСОБА_1 отримав від позичальників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок боргового зобов'язання від 29.09.2018 року 1500 дол. США.
Таким чином, станом на 31.03.2019 позикодавцю ОСОБА_1 була повернута сума 16 500 дол. США., з суми у 26 573 дол. США, передбаченої договором.
З наведеного вбачається, що боржником була сплачена позивачу сума процентів за договором позики у розмірі 11 573 дол. США та частина суми позики в розмірі 4 927 дол. США, що разом і складає суму 16 500 дол. США.
Отже, відповідачем належним чином не були виконані умови договору позики, оскільки станом на 31.03.2019 остання не повернула позивачу суму позики в розмірі 10 073 дол. США (15000 дол. США - 4 927 дол. США = 10 073 дол. США).
Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.01.2021 року по справі № 369/11450/19 сума позики в розмірі 10 073 дол. США була стягнута з відповідачки.
Таким чином, вирішенню підлягає питання про стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки за період з 01.08.2019 року по 03.03.2020 року в розмірі 528 832,50 доларів США.
Згідно ст. 1046 ЦК України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 625 ЦК України визначає що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В договорі позики сторони погодили, що розмір неустойки зменшенню не підлягає.
Разом з тим, статтею 203 ЦК України передбачено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, умова договору про неможливість зменшення розміру неустойки прямо суперечить ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Отже, такий пункт договору є нікчемним в розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України (Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин)).
Тому суд, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, враховуючи розмір непогашеної суми позики, неспівмірність розміру заявлених збитків позивачем із розміром основної заборгованості, вважає за необхідне зменшити суму неустойки до 5 000 дол. США.
Враховуючи, що позовні вимоги заявлені позивачем в еквіваленті до національної валюти України гривні, по курсу 1 дол. США - 23 грн., то суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму 5 000 дол. США, що еквівалентно становить 115 000,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 5 000 дол. США, що еквівалентно становить 115 000,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок). В решті вимог суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 549, 551, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та винагороди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 5 000 дол. США, що еквівалентно становить 115 000,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ковальчук Л.М.