27.06.2022м. СумиСправа № 920/103/22
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції України у Сумській області
до відповідача Державного підприємства «Вирівське»,
третя особа на стороні позивача: Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області
про стягнення 1488979 грн. 39 коп.
за участю представників сторін:
прокурор - Карпенко Д.В.
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не прибув
від третьої особи - не прибув
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор 01.02.2022 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Вирівське» на користь держави в особі позивача Державної екологічної інспекції України у Сумській області шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 1488979 грн. 39 коп.
Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеної позивачем планової перевірки додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було виявлено факти самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням несформованої земельної ділянки державної власності, що є порушенням вимог ст.ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу. Позивач на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 здійснив розрахунок вказаних збитків в загальному розмірі - 1488979 грн. 39 коп., проте зазначені збитки відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 02.02.2022 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.03.2022.
Розгляд справи 02.03.2022 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22.
Ухвалою суду від 25.04.2022 підготовче засідання по справі призначено на 25.05.2022.
26.04.2022 від третьої особи до суду надійшли пояснення (вх. №1517), в яких просить суд задовольнити позовні вимоги здійснювати розгляд справи за відсутності її представника.
Відповідачем подано відзив на позов (вх. №1512 від 26.04.2022), в якому він просить суд відмовити в позові у повному обсязі.
У відповіді на відзив (вх. №1752/22 від 17.05.2022) прокурор просив суд не брати до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 25.05.2022 оголошено перерву до 08.06.2022.
Від позивача 31.05.2022 надійшла відповідь на відзив (вх. №928/22), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.06.2022 закрите підготовче провадження у справі, справу до судового розгляду по суті на 27.06.2022.
Представники відповідача і третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Конотопської окружної прокуратури, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.
Так, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, прокурором визначено Державну екологічну інспекцію у Сумській області.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (надалі - Положення), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п.7 Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп. 2 п. 4 Положення): здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п «в» пп.2 п.4 Положення); пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення).
У свою чергу, згідно з пунктами 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 52, Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються у межах Сумської області.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.
З метою встановлення стану відшкодування збитків навколишньому природному середовищу та вжитих для цього заходів, окружною прокуратурою спрямовано листи № 50-5216 від 29.10.2021 та № 50-6129 від 14.12.2021 до Державної екологічної інспекції у Сумській області.
Згідно отриманих відповідей Державної екологічної інспекції у Сумській області № 3854/10-22 від 10.11.2021 та № 4323/10-22 від 16.12.2021 збитки навколишньому природному середовищу Відповідачем не відшкодовані, але інспекція не має фінансової можливості для самостійного звернення до суду з позовом про їх стягнення та самостійно звертатися до суду не буде.
Вказане свідчить про нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.
Конотопською окружною прокуратурою направлено до Державної екологічної інспекції у Сумській області лист № 50-385вих21 від 20.01.2022 про намір звернутися до суду в її інтересах до відповідача про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, в розмірі 1488979,39 грн.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивача після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Прокурор при поданні позовної заяви навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем); навів підстави для звернення з позовом (самовільне заняття земельної ділянки та її нецільове використання, чим завдано збитки державі), чим обґрунтував порушення інтересів держави.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
З 13.08.2021 р. по 19.08.2021 р. Старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Приходько І.О., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Бойко А.О. в присутності першого заступника в.о. директора ДП «Вирівське» Качусова К.В. та майстра лісу ДП «Вирівське» Сахно В.В. на підставі наказу №469-П від 10.08.2021 р. проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт № 380/06.
Під час державного нагляду (контролю) виявлено такі порушення:
- Нецільове використання земельної ділянки державної власності площею 34,8030 га, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Конотопського району. Земельна ділянка входить до території об'єкта природно-заповідного фонду, а саме ландшафтного заказника місцевого значення «Єзучський», а використовується відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур.
На підставі матеріалів перевірки та Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (надалі - Методика), державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області здійснено розрахунок збитків, обумовлених нецільовим використанням земельної ділянки, згідно з яким збитки державі становлять 629345 грн 29 коп. (т.1 а.с.82-83).
- Самовільне заняття зазначеної вище земельної ділянки.
На підставі матеріалів перевірки та Методики, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області здійснено розрахунок збитків, обумовлених самовільним зайняттям земельної ділянки, згідно з яким збитки державі становлять 859634 грн 10 коп. (т.1 а.с.81).
Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що:
- Відповідач не користується земельною ділянкою. Позивачем не подано належних доказів на підтвердження факту самовільного зайняття та нецільового використання земельної ділянки. Подані позивачем докази - довідка №175 від 31.08.2021 та матеріали кримінального провадження не є належними, та довідка складена після проведення позивачем перевірки та підписана не уповноваженою особою, а вироку у кримінальному провадженні ще немає;
- Позивач не є органом, уповноваженим на розрахунок шкоди;
- Позивачем допущені порушення вимог законодавства при складанні акту перевірки.
До предмету доказування в межах даної справи входить:
- факт використання земельної ділянки в господарській діяльності відповідача;
- факт віднесення земельної ділянки до категорії із цільовим призначенням для збереження та використання регіональних ландшафтних парків;
- факт відсутності у відповідача правового титулу для використання земельної ділянки;
- наявність у позивача права на проведення розрахунку шкоди.
Саме на підставі встановлення наявності або відсутності означених фактів суд зробить висновок щодо наявності або відсутності у діях відповідача підстав для стягнення заподіяної майнової шкоди.
Щодо використання земельної ділянки в господарській діяльності відповідача.
На підтвердження зазначеного факту прокурором подано копію довідки №175 від 31.08.2021 (т.1 а.с. 178), згідно з якою ДП «Вирівське» посіяло на ділянці №14 площею посіву 34,8030 га, кукурудзу.
Також, на його думку, факт використання земельної ділянки був встановлений при проведенні перевірки позивачем, про що зазначено у п. 8 опису виявлених порушень вимог законодавства акту перевірки від 19.08.2022 (т.1. а.с. 77-78).
Відповідач не вважає подані докази належними, так як довідка складена після проведення перевірки та підписана неуповноваженою особою. В акті перевірки не наведено обґрунтування, яким чином встановлено, що земельна ділянка оброблялася саме відповідачем. також акт підписано не керівником підприємства, а майстром лісу.
При дослідженні акта перевірки судом встановлено, що він був підписаний без жодних зауважень першим заступником в.о. директора відповідача (т.1., а.с. 80).
Щодо довідки відповідача, суд погоджується із тим, що вона видана після проведення перевірки, але у довідці визначено, що земельна ділянка має номер 14 та вона постійно оброблялася відповідачем, про що свідчать внутрішні документи відповідача - акти витрат, використання добрив, дорожні листи тракторів (т.2. а.с. 147-157).
Вищезазначені докази були отримані прокурором з метою вжиття заходів представницького характеру після подання згоди на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження (т.2 а.с. 158).
Також щодо особи представника відповідача, яка підписала акт перевірки, суд зазначає, що акт підписаний першим заступником директора відповідача, як і довідка. При цьому, відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у даної особи на їх підписання.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тому суд вважає, що обставина використання земельної ділянки відповідачем доведена прокурором та позивачем.
Щодо віднесення земельної ділянки до категорії із цільовим призначенням для збереження та використання регіональних ландшафтних парків.
Так, розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 14.12.1995 № 237 «Про розширення мережі природного-заповідного фонду» на площі 95857,9 га із земель Буринського, Конотопського, Кролевецького, Путивльського районів Сумської області оголошено Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» (далі - РЛП «Сеймський») (т.1. а.с. 195-198).
Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 «Проекту організації території Регіонального ландшафтного парку «Сеймський» охорони відтворення його рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів» затверджений рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання дев'ятнадцятої сесії від 27.04.2018, у межах РЛП «Сеймський» виділено заповідну зону, на яку поширюється заборона на провадження господарської діяльності.
До заповідної зони включено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Єзучський» та прилеглі до нього ділянки на півночі до правого берега річки Єзуч, на заході заболочений масив від автодороги Вирівка - Таранське; лісових масивів на заході та півночі і до лівого берега річки Куколка на півдні. Загальна площа заказника становить 1265,58 га. (т.1 а.с. 112-114).
Межі вказаного об'єкту природо - заповідного фонду встановлено Проектом землеустрою «Щодо організації і встановлення меж обмежень у використанні режимоутворюючих об'єктів природного походження на території регіонального ландшафтного парку «Сеймський» (заповідна зона) в межах Конотопського та Кролевецького районів Сумської області» (далі -Проект землеустрою), затверджений наказом департаменту захисту довкілля та енергетики Сумської ОДА № 100 од від 14.12.2020 (т.1 а.с. 93-110, 115).
Проектом визначено цільове призначення земель, які включено до вказаного об'єкту ПЗФ, а саме 04.11 - для збереження та використання регіональних ландшафтних парків. Згідно класифікації видів цільового призначення затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548.
09.06.2021 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №12021200450000415, у межах якого проведена судова земельно-технічна експертиза, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка загальною площею 34,8030 га за даними «Каталогу координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки, розташованої біля північно-західної межі с. Вирівка», складеного інженером ОСОБА_2 , знаходиться в межах території заповідної зони РЛП «Сеймський» та ландшафтного заказника місцевого значення «Єзучський» (т.1 а.с. 151-156).
Факт входження земельної ділянки до території об'єкта ПЗФ, а саме ландшафтного заказника місцевого значення також був встановлений під час проведення позивачем перевірки та зафіксований у п. 8 списку виявлених порушень вимог законодавства акту перевірки позивача.
Щодо відсутності у відповідача правового титулу для використання земельної ділянки.
Під час проведення позивачем перевірки було зафіксовано відсутність у відповідача договору оренди чи рішення уповноваженого органу щодо надання у постійне користування земельної ділянки, яка є предметом спору.
При цьому, під час судового розгляду спору відповідачем докази на спростування вищезазначеного факту не були подані.
Щодо наявності у позивача права на проведення розрахунку шкоди та щодо відповідності розрахунку діючому законодавству.
Розмір шкоди, спричинений відповідачем, розрахований Державною екологічною інспекцією в Сумській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
Відповідно до п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним особам та громадянам, - територіальними органами Держгеокадастру.
Також, пункт 71 Методики визначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивач є органом, уповноваженим на проведення перевірки та здійснення розрахунку розміру шкоди.
Дослідивши розрахунки розміру шкоди (т.1.а.с.81-83), суд встановив, що вони виконані відповідно до п. 4-5 Методики.
Також розмір шкоди був підтверджений висновками судової оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 09.11.2021 у межах кримінального провадження №12021200450000415 (т.1 а.с. 165-175).
Крім цього, 17.08.2021 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, за результатами якої складений акт №458-ДК/416АП/09/01/-21. У акті також зафіксовано факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка є предметом спору, шляхом обробки грунту та засівання кукурудзою. За результатами перевірки було складено припис (т.1. а.с. 181-190).
Також суд надає оцінку запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позов, щодо неможливості прокурором посилатися на докази, які були отримані безпосередньо прокурором.
Суд не погоджується із зазначеним твердженням відповідача, так як відповідно до ч.1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право у тому числі подавати докази.
На підставі встановлених фактів, суд дійшов таким висновків:
Положеннями статей 13 та 14 Конституції України визначається, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині.
Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Статтею 293 Цивільного кодексу України передбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 43 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 44 ЗК України встановлено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (регіональні ландшафтні парки та заказники).
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтями 125, 126 ЗК України визначається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Враховуючи вищезазначене, оскільки у Відповідача відсутній договір оренди чи рішення уповноваженого органу щодо надання у постійне користування вказаної земельної ділянки, використавши її в господарській діяльності, Відповідач здійснив її самовільне заняття, а тому зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду Попівській сільській раді.
Частинами 1,2 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Підпункт в ч. 1 ст. 19 ЗК України серед категорій земель за основним цільовим призначенням виділяє землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення;
Згідно ч.2 ст. 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Таким чином, законодавством та відповідним проектом землеустрою не передбачено використання вказаної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У цей же час, Відповідач використавши земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської культури «кукурудза», здійснено її нецільове використання, а тому ДП «Вирівське» зобов'язано відшкодувати заподіяну шкоду Попівській сільській раді.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що одним із джерел формування державного і місцевого фондів охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі державного та відповідного місцевого бюджету, є частина грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.
Згідно з приписами статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з приписів п.п. «ґ» і «б» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням
Відповідно до п.а-б ч.2 ст.64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності.
Відповідно до п. к ч.2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 р. по справі № 917/717/17.
Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у самовільному занятті та нецільовому використанні земельної ділянки; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Судом встановлено, що самовільне заняття та нецільове використання земельної ділянки здійснено поблизу с. Вирівка, в адміністративних межах Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1488979 грн 39 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок самовільного заняття та нецільового використання земельної ділянки, в дохід місцевого бюджету на розподільчий рахунок Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області для її подальшого перерозподілу між бюджетами відповідно до ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 22334 грн 69 коп.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до відповідача - Державного підприємства «Вирівське», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області про стягнення 1488979 грн. 39 коп. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Вирівське (вул. Шевченка, буд. 2, с. Вирівка, Конотопський район, Сумська область, 41630, код ЄДРПОУ 00729646) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, 29, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37970834) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 1488979 грн 39 коп., зарахувавши її до місцевого бюджету Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області на розрахунковий рахунок UА608999980333169331000018542, код ЄДРПОУ отримувача: 37970404, банк отримувача: Державне Казначейство України м. Київ, назва отримувача: ГУК Сум. обл./Попівська ТГ/24062100, код платежу: 24062200 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності).
3. Стягнути з Державного підприємства «Вирівське (вул. Шевченка, буд. 2, с. Вирівка, Конотопський район, Сумська область, 41630, код ЄДРПОУ 00729646) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 22334 грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати Державній екологічній інспекції у Сумській області, Сумській обласній прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 28.06.2022.
Суддя О.Ю. Резніченко