вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.06.2022 Справа № 917/353/22
м.Полтава
Суддя господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сервісна бурова компанія", вул.Заводська, 8-а, м.Полтава, 36000 (адреса для листування: 36014, вул.Зигіна,29, м.Полтава, 36014)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул.Небесної сотні, 9/17, м.Полтава, 36000
про стягнення 513870,35грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сервісна бурова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 513870,35грн. заборгованості за договором оренди обладнання №3008/2021від 30.08.2021. ( в т.ч. 463170,00грн. - сума основного боргу, 4529,00грн. - 3% річних, 28683,39грн - пеня, 17487,96грн. - інфляційні втрати.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Кльопові І.Г.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив оплату за користування обладнанням, чим порушив взяті на себе зобов"язання за договором оренди обладнання №3008/2021 від 30.08.2021.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/353/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у відзиві (вхід. №3074 від 16.05.2022) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не дотримано мір досудового врегулювання спору.
17.05.2022 за вхід. №3119 від позивача надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000грн. Також разом із заявою від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач зазначає, що в даному випадку досудове врегулювання спору, є правом, а не обов"язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська сервісна бурова компанія" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (Орендар) 30.08.2021 був укладений договір оренди обладнання №3008/2021 (Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що на умовах даного договору Орендодавець зобов"язується надати Орендарю в тимчасове, платне користування (оренду) обладнання відповідно до Додатків до даного Договору (надалі іменуються та (або) - майно, обладнання), а Орендар зобов"язується прийняти, використовувати за призначенням, оплачувати орендні платежі (платежі за користування майном), та повернути обладнання Орендодавцю на умовах визначених цим Договором.
Майно (обладнання), яке є предметом цього договору, належить Орендодавцю на праві власності (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору об"єктом оренди є обладнання, найменування і вартість якого, а також вартість оренди визначається в Додатках до Договору.
Відповідно до укладеного між сторонами Додатку №1 до Договору оренди №3008/2021 від 30.08.2021 сторони визначили найменування та кількість обладнання, що має бути передано в оренду, розмір орендної плати та вартість обладнання, а саме: гвинтовий вибійник двигун діаметром 120,0мм.
Відповідно до п.4.1 Договору розмір орендної плати за користування обладнанням визначається виходячи з вартості оренди відповідного обладнання, вказаної у Додатках до Договору, та часу знаходження обладнання в Орендаря, якщо інше не погоджено Сторонами у Додатках до Договору.
Орендна плата нараховується з дня передачі майна в оренду Орендарю по день повернення відповідного майна з оренди орендодавцю на підставі актів приймання-передачі обладнання в/із оренди, якщо інше не передбачено у Додатках до Догоовру. (п.4.2 Договору).
Відповідно до п.4.3 Договору Орендар зобов"язаний сплатити орендну плату за користування Обладнанням в розмірі 100% протягом 30 (тридцяти ) робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання Орендарем рахунку-фактури на оплату орендної плати.
Факт отримання послуг підтверджується Актом №190 від 21.09.2021 на суму 273870,00грн. та Актом №267 від 30.11.2021 на суму 189300,00грн. Також, відповідачу були надані рахунки на оплату: №190 від 21.09.2021 на суму 273870,00грн. та №1271 від 30.11.2021 на суму 189300,00грн.
Позивач зазначає, що відповідач у встановлений строк, послуги оренди не були оплачені. Дана обставина і стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 463170,00грн., а також 4529,00грн. - 3% річних, 28683,39грн - пені, 17487,96грн. - інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду обладнання та прийняття його відповідачем у користування, про що сторонами підписано Акт №190 від 21.09.2021 на суму 273870,00грн. та Акт №267 від 30.11.2021 на суму 189300,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Сторони у п.4.3 Договору узгодили, що Орендар зобов"язаний сплатити орендну плату за користування Обладнанням в розмірі 100% протягом 30 (тридцяти ) робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг та отримання Орендарем рахунку-фактури на оплату орендної плати.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Також, як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, як встановлено судом, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за договором оренди №3008/2021 від 30.08.2021 в сумі 463170,00грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, сторони визначили у Договорі (п.7.3) - в разі прострочення сплати орендної плати за користування обладнанням Орендар, на письмову вимогу Орендаря, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивач нарахував відповідачу 28683,39грн. пені ( у т.ч. 20769,10грн. за період з 04.11.2021 - 01.04.2022, нарахованої на суму заборгованості 273870,00грн. за Актом №190 від 21.09.2021 та 7914,29грн. за період з 14.01.2022 по 01.04.2022, нарахованої на суму заборгованості 189300,00грн. за Актом №267 від 30.11.2021 ), 17487,96грн. - інфляційних втрат за період листопад 2021 - березень 2022 на суму 11958,89грн. та січень 2022 - березень 2022 на суму 5529,07грн.) та 3% річних на суму 4529,00грн. ( у т.ч. 3331,00грн. - з 04.11.2021-01.04.2022 та 1198,00грн. за період з 14.01.2022-01.047.2022).
Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції, встановив, що їх зроблено вірно, внаслідок чого підлягають судом задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Позивач просить покласти на відповідача 4000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми, які позивач очікує понести в зв"язку із розглядом справи, а саме витрати на надання правової допомоги у розмірі 4000грн. 17.05.2022 за вхід. №3119 від позивача надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000грн.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію Договору про надання правої допомоги №1503/22 від 15.03.2022;
- копію Додаткової угоди №1 від 15.03.2022 до Договору про надання правої допомоги №1503/22 від 15.03.2022;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- копію довіреності;
- платіжне доручення №348 від 14.04.2022 на суму 28000,00 грн;
- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.04.2022 до Договору про надання правої допомоги №1503/22 від 15.03.2022;
- копія звіту (опис) про обсяг наданої правової допомоги.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Карасенко О.О. професійної правничої допомоги та враховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" ( вул.Небесної сотні, 9/17, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сервісна бурова компанія", вул.Заводська, 8-а, м.Полтава, 36000 (адреса для листування: 36014, вул.Зигіна,29, м.Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 38194778) 513870,35грн. заборгованості за договором оренди обладнання №3008/2021 від 30.08.2021. ( в т.ч. 463170,00грн. - сума основного боргу, 4529,00грн. - 3% річних, 28683,39грн - пеня, 17487,96грн. - інфляційні втрати), 7708,05грн. - витрат по сплаті судового збору, а також 4000грн. - витрати на правничу допомогу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кльопов І.Г.