65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/173/22
За позовом: Фізичної особи-підприємця Макарової Юлії Сергіївни (Юридична адреса: АДРЕСА_1 ; Адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
До відповідача: Державного підприємства «Одеській авіаційний завод» (65101, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд.32-А, код ЄДРПОУ - 07756801, електронна адреса: kancel1@avirs.ua)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивачка - Фізична особа-підприємець Макарова Юлія Сергіївна (далі - ФОП Макарова Ю.С.), звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства (далі - ДП) «Одеській авіаційний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн, 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 039 грн 98 коп. та пені у розмірі 2 738 грн 89 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/173/22, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.03.2022р. об 11:00.
24 лютого 2022р. Президентом України підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України №2119-IX від 15.03.2022р.
Ухвалою суду від 17.03.2022р. призначено судове засідання на 10.05.2022р.
Указом Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
26 квітня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивачки (вх.№6880/22) про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
28 квітня 2022р. до суду надійшло клопотання ДП «Одеській авіаційний завод» (вх.№7055/22) про зменшення витрат на професійну правову допомогу.
Ухвалою суду від 10.05.2022р. відкладено судове засідання на 23.06.2022р.
Позивач - ФОП Макарова Ю.С., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, запереченнях, що надійшли до суду 28.04.2022р., та запереченнях, що надійшли до суду 27.05.2022р. Згідно клопотання, що надійшло до суду 17.06.2022р. позивачка просила суд розглядати справу без її участі та без участі її представника.
Відповідач - ДП «Одеській авіаційний завод», письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, відповідно до клопотання, що надійшло до суду 19.05.2022р. просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачка у справі зазначає, що 07.07.2021р. між ФОП Макаровою Юлією Сергіївною (Постачальник) та ДП «Одеській авіаційний завод» (Покупець) укладено Договір №200/МТЗ-21, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-3 «Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів». Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання визначені на підставі конкурсу №12419199 від 10.06.2021р., проведеного через електронну систему закупівель «Prozorro» і вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.2.1. Договору якщо між сторонами не домовлено інше, поставка товару Покупцю здійснюється па умовах DDP за адресою: 65121, м. Одеса, прос. Небесної Сотні. 32-А, склад підприємства Покупця, за рахунок Продавця, відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Згідно п.4.1 Договору поставка здійснюється за цінами, які визначені па підставі конкурсу №12419199 від 10.06.2021р., що проводився через електронну систему закупівель «Prozorro», та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші виграти Продавця пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно п.4.2. Договору загальна вартість Договору складає 179 998 грн 00 коп. (без ПДВ).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії товару, на умовах, визначених конкурсами.
Покупець, впродовж 30 робочих днів, які рахуються від зазначеної Покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, перераховує Продавцю суму повної вартості товару (без урахування ПДВ).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що обов'язок перерахування упродовж 30 робочих днів вартості товару (без ПДВ) виникає у Покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю.
Граничний строк проведення Покупцем процедури вхідного контролю визначається цим Договором та не може бути більшим за 14 робочих днів. У разі коли процедуру вхідного контролю не завершено у цей строк, обов'язок перерахувати упродовж 30 робочих днів вартості товару виникає у Покупця не пізніше наступного за цим днем і з цього дня товар вважається прийнятим Покупцем у повному обсязі за кількістю і якістю.
На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1, якою погоджено асортимент продукції, його вартість та порядок оплати.
Так, відповідно до Специфікації №1 погоджено поставку товару на суму 179 998 грн 00 коп. без ПДВ.
Позивачка вказує, що нею було поставлено на користь відповідача товар на суму 179 998 грн (без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №0000127 від 13.08.2021р. та Актом приймання-передачі №0127 від 13.08.2021р. На підставі зазначеного, позивачкою було виставлено для оплати рахунок-фактуру №0002543 від 12.08.2021р.
Позивачка зауважує на тому, що ДП «Одеській авіаційний завод» прийнято поставлений товар за якістю та за кількістю без зауважень. Однак, у визначений Договором строк ДП «Одеській авіаційний завод» не здійснило оплату товару у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Так, у період з 20.10.2021р. по 17.11.2021р. розмір заборгованості становив 179 998 грн. Після часткової оплати, здійсненої 18.11.2021р., заборгованість становить 100 000 грн.
Враховуючи зазначене, у зв'язку з порушенням умов Договору, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивачка звернулася до суду з позовом та просить стягнути з ДП «Одеській авіаційний завод» заборгованість у розмірі 100 000 грн.
Позивачка також зазначає, що п.8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, позивачка нарахувала відповідачу пеню у розмірі 2 738 грн 89 коп., 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 039 грн 98 коп., які просить стягнути на свою користь у зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання за Договором.
В якості нормативного обґрунтування позивачка посилається на положення ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 629.
Щодо клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачка зазначає, що оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3 % річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст.625 Цивільного кодексу України не передбачає можливості зменшення судом її розміру, то видається правильною позиція судів, які відхиляють доводи відповідачів про зменшення розміру цієї відповідальності.
ФОП Макарова Ю.С. вважає, що посилання відповідача на відсутність коштів та наявність статусу державного підприємства, яке має соціальну значущість, відсутність збитків у позивача, не є доречними та достатніми для зменшення розміру пені в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України.
Позивачка звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано доказів наявності у нього скрутного матеріального становища, тяжкого фінансового стану, який заважав йому своєчасно виконати грошове зобов'язання, тощо.
На підставі зазначеного, позивачка просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В позовній заяві ФОП Макарова Ю.С. зазначила, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивачка очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи становить 20 000 грн.
Відповідно до заяви про стягнення витрат на правову допомогу, яка надійшла до суду 26.04.2022р., позивачка зазначає, що з метою отримання правової допомоги, 10.01.2022р. між нею та Адвокатським бюро «Сергія Жечева» укладено Договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення справи №916/173/22.
В обґрунтування понесених витрат позивачкою надано до суду Акт приймання-передачі та розрахунок гонорару №ОУ-0000034 від 25.04.2022р.; рахунок-фактуру №СФ-0000034 від 25.04.2022р., платіжне доручення №195 від 25.04.2022р. на суму 5 000 грн.
На підставі зазначеного, посилаючись на ст.ст. 123, 126 ГПК України, позивачка просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
ФОП Макарова Ю.С. також не погоджується з позицією відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2 000 грн, адже, вважає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження не співмірності заявлених витрат на правову допомогу.
Крім того, позивачка вказує, що складання позовної заяви включає в себе підготовку розрахунків 3% річних, інфляційних втрат та пені, а не лише зміну розміру заборгованості та номера договору, як зазначає відповідач.
Відповідач - ДП «Одеській авіаційний завод», у клопотанні (вх.№8540/22 від 19.05.2022р.) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідач зазначає, що застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013).
Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Так, при вирішенні питання щодо зменшення неустойки відповідач просить врахувати, що позивачем не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих йому в результаті існування, на його думку, порушень з боку покупця; не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення. Відповідачем вже вжито всіх необхідних заходів щодо виконання зобов'язання. Відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.
Крім того, відповідач зазначив, що згідно висновків Великої Палати, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Відповідач зауважив, що згідно з Постановою Кабінетів Міністрів України від 04.03.2015р. №83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення економіки і безпеки України і в умовах воєнного стану будь-які оборотні кошти будуть витрачені для держави і оборони України.
Згідно п.6.2. Статуту ДП «Одеській авіаційний завод» підприємство зобов'язано: відповідно до державного контракту, державного замовлення, укладених договорів забезпечувати виробництво та поставку продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг; при наявності виконувати затверджене мобілізаційне завдання (замовлення) з виробництва та капітального ремонту на особливий період, завдання щодо створення, розвитку та утримання мобілізаційних потужностей, завдання з накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та створення страхового фонду документації, планування та здійснення в мирний час заходів щодо мобілізаційної підготовки, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», іншими законами та нормативно-правовими актами Уряду.
24 лютого 2022р. Президентом України підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX. В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 23.08.2022р. Тобто, станом на даний час в Україні введено воєнний стан (особливий період) та йдуть активні бойові дії.
Крім того, 23.04.2022р. та 07.05.2022р. ДП «Одеський авіаційний завод» зазнало ракетних ударів зі сторони збройних сил Російської Федерації, отримало пошкодження виробничих ліній, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат або суттєво зменшити розмір стягнення.
Також, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу до 2 000 грн з наступних підстав.
ДП «Одеській авіаційний завод» вважає, що зазначення в Акті приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-0000034 від 25.04.2022р. такої послуги, як складення позовної заяви, що вартує 5 000 грн, є надмірним та недоведеним, так як жодного документу, який би підтверджував обсяг годин витрачених на підготовку позовної заяви, заявлених у Акті приймання-передачі правової допомоги, до суду стороною позивача не надано.
Відповідач зауважує на тому, що позовна заява ФОП Макарової Ю.С. займає 8 сторінок, які надруковані великим шрифтом із великою кількістю відступів між абзацами, з яких нормативне обґрунтування займає 1,5 сторінки, а справа про стягнення заборгованості не є складною, відноситься до категорії справ, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і великої кількості законів, підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
ДП «Одеській авіаційний завод» зазначає, позивач у договорі - дорученні про надання правової допомоги не зазначив методику розрахунку (порядок обчислення) гонорару адвоката, а саме: чи здійснюється розрахунок за надання правничої допомоги шляхом погодинної оплати чи закріпленої у договорі (додаткових угодах до нього) фіксованої вартості послуг, які будуть надані.
Окрім того, відповідач зауважив, що у провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться ще 11 справ за позовом ФОП Макарової Ю.С. про стягнення з ДП «Одеській авіаційний завод» заборгованості за невиконання зобов'язання за різними договорами, а саме: №916/166/22, №916/167/22, №916/170/22, №916/171/22, №916/172/22, №916/176/22, №916/177/22, №916/178/22, №916/275/22, №916/276/22 та №916/277/22. Тобто, позивачем отримано послуги правничої допомоги в одному Адвокатському бюро «Сергія Женева», а при написанні позовних заяв у вказаних провадженнях змінювалося лише номер Договору та суми заборгованості, що свідчить про невелику кількість затраченого часу на написання позовної заяви.
На підставі зазначеного, відповідач просить зменшити вартість послуги з підготовки позовної заяви у справі №916/173/22 до 2 000 грн.
Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 07.07.2021р. між ФОП Макаровою Юлією Сергіївною (Постачальник) та ДП «Одеській авіаційний завод» (Покупець) укладено Договір №200/МТЗ-21, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-3 «Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів». Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання визначені на підставі конкурсу №12419199 від 10.06.2021р., проведеного через електронну систему закупівель «Prozorro» і вказується у Специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі Договору №200/МТЗ-21 між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.12.4. Договору №200/МТЗ-21 цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.
Згідно п.4.1. Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі конкурсу №12419199 від 10.06.2021р., що проводився через електронну систему закупівель «Prozorro», та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші виграти Продавця пов'язані з виконанням цього Договору.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що загальна вартість Договору складає 179 998 грн 00 коп. без ПДВ.
Згідно п.2.1. Договору якщо між Сторонами не домовлено інше, поставка товару Покупцю здійснюється па умовах DDP за адресою: 65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні 32-А, склад підприємства Покупця, за рахунок Продавця, відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Відповідно до п.2.3. Договору термін поставки товару визначений на підставі конкурсу №12419199 від 10.06.2021р., складає 14 календарних днів та рахується від дати підписання сторонами Специфікації, де визначається найменування товару, умови його поставки, номенклатура, кількість, ціна, дата виготовлення, а також термін придатності, який рахується від дати виготовлення (для товарів, які мають обмежений термін придатності).
Пунктом 2.4. Договору визначено, що товар за даним Договором повинен постачатись разом з наступними оригіналами документів: накладна; рахунок; документ, що підтверджує якість товару (сертифікат, паспорт або інший документ, визначений нормативними документами для конкретного виду товару). У разі надання копії документа, вона повинна бути затверджена мокрою печаткою та підписом відповідальної особи Продавця. При постачанні запасних частин та комплектуючих європейського виробництва в супровідній документації до товару повинні бути відображені вимоги форм EMAR Form-1 (для військової техніки) та EASA Form-1 (для цивільної техніки).
Видаткова накладна, Акт приймання-передачі товару та/або інший документ, який підтверджує факт передачі товару від Продавця до Покупця, в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару.
Згідно п.3.2. Договору датою передачі товару за кількістю є дата підписання Покупцем накладної щодо приймання Товару на склад Покупця. Датою передачі товару за якістю є дата позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, зазначена Покупцем у видатковій накладній. При відсутності зауважень до кількості і якості товару та супровідної документації, товар рахується прийнятим Покупцем у повному обсязі.
Згідно п.5.1 Договору оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів па поточний рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 робочих днів, які рахуються від зазначеної Покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, перерахує Продавцю і 100% суми повної вартості товару.
Згідно п.5.3. Договору обов'язок перерахування упродовж 30 робочих днів вартості товару (без ПДВ) виникає у Покупця в дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю. Граничний строк проведення Покупцем процедури вхідного контролю визначається цим Договором та не може бути більшим за 14 робочих днів. У разі коли процедуру вхідного контролю не завершено у цей строк, обов'язок перерахування упродовж 30 робочих днів вартості товару (без ПДВ) виникає у Покупця не пізніше наступного за ним дня і з цього дня товар вважається прийнятим Покупцем у повному обсязі за кількісно і якісно.
Пунктом 5.4. Договору визначено, що датою оплати товару вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.
За матеріалами справи сторонами підписано Додаток №1 до Договору «Специфікація №1», відповідно до якої позивачка зобов'язалась поставити на користь відповідача товар, а саме: секції фільтру 406-0112 у кількості 350 шт. на суму 179 998 грн.
Судом встановлено, що ФОП Макаровою Ю.С. поставлено, а ДП «Одеській авіаційний завод» прийнято товар відповідно до Специфікації №1 на суму 179 998 грн, що підтверджується видатковою накладною №0000127 від 13.08.2021р., Актом приймання-передачі №0127 від 13.08.2021р. Крім того, факт отримання товару не спростовується відповідачем у даній справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачкою в повному обсязі виконано свої зобов'язання за Договором.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, у строк, визначений Договором №200/МТЗ-21, а саме: до 27.09.2021р. (враховуючи святковий вихідний робочий день, який припав на 24.08.2021р. та перенесення робочого дня з понеділка 23.08.2021р. на суботу 28.08.2021р.) відповідач не сплатив на користь позивачки 179 998 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 179 998 грн.
Згідно платіжного доручення №3418 від 18.11.2021р, яке міститься в матеріалах справи, відповідачем сплачено 79 998 грн за Договором №200/МТЗ-21, у зв'язку з чим за ДП «Одеській авіаційний завод» рахується заборгованість у розмірі 100 000 грн.
Відповідач не надав до матеріалів справи докази на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 100 000 грн, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн підлягає задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно по положення ст.230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (установленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №913/89/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 14.01.2020р. у справі №911/873/19, від 10.02.2020р. у справі №910/1175/19.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення як штрафних санкцій так і відсотків річних. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приймає до уваги те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення економіки і безпеки України і в умовах воєнного стану будь-які оборотні кошти будуть витрачені для держави і оборони України.
Відповідно до п.1.1. Статуту ДП «Одеській авіаційний завод» останнє є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром».
Згідно п.6.2. Статуту ДП «Одеській авіаційний завод» зазначено, що підприємство зобов'язано: відповідно до державного контракту, державного замовлення, укладених договорів забезпечувати виробництво та поставку продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг; при наявності виконувати затверджене мобілізаційне завдання (замовлення) з виробництва та капітального ремонту на особливий період, завдання щодо створення, розвитку та утримання мобілізаційних потужностей, завдання з накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та створення страхового фонду документації, планування та здійснення в мирний час заходів щодо мобілізаційної підготовки, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», іншими законами та нормативно-правовими актами Уряду.
24 лютого 2022р. Президентом України підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 23.08.2022р.
Крім того, 23.04.2022р. та 07.05.2022р. ДП «Одеський авіаційний завод» зазнало ракетних ударів зі сторони збройних сил Російської Федерації, отримало пошкодження виробничих ліній, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань№12022162480000590 та №12022162480000656, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі зазначено суд дійшов висновку, що вищевикладені обставини роблять даний випадок винятковим та, враховуючи дискреційність повноважень суд щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 500 грн.
Суд також зазначає, що згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є вірними, у зв'язку з чим 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 039 грн 98 коп. підлягають стягненню на користь позивачки.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2 039 грн 98 коп.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн на користь позивачки, суд зазначає наступне.
В позовній заяві ФОП Макарова Ю.С. зазначила, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивачка очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи становить 20 000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачкою надано Договір-доручення про надання правової допомоги від 10.01.2022р., укладеного між ФОП Макаровою Ю.С. (Клієнт) та Адвокатським бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро), відповідно до п.1.1. якого предметом даного Договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно п.1.2. Договору -доручення сторони домовились, шо надання правової допомоги за цим Договором безпосередньо здійснюватиметься керівником Адвокатського бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (надалі - Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864, видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 27.04.2011р.) або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката.
Згідно п.п. 2.1.1-2.1.2 Договору-доручення Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції, господарських судах України, адміністративних судах України та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно п.п. 4.1.- 4.2. Договору -доручення на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару та узгоджується у розрахунку гонорару. Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Пунктом 4.4. Договору-доручення визначено, що оплата послуг здійснюється за фактом їх виконання на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30 днів з дня підписання Акта приймання-передачі наданої правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.
Згідно п.3.1. Договору-доручення цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023р.
У Додатковій угоді №1 від 10.01.2022р.до Договору-доручення сторонами викладено вартість правової допомоги, що надається Адвокатом за Договором.
В матеріалах справи також міститься Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-0000034 від 25.04.2022р. та Додаток №1 до Акта, відповідно до якого Адвокатським бюро надано, а Клієнтом прийнято наступні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення 105 725 грн 71 коп. (справа №916/173/22), що вартує 5 000 грн.
Крім того, позивачкою надано платіжне доручення №195 від 25.04.2022р. на суму 5 000 грн з призначенням платежу: «за надання правової допомоги, акт №34 від 25.04.2022р. справа №916/173/22».
Відповідач - ДП «Одеській авіаційний завод», просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000 грн з підстав невідповідності складності справи та витраченого адвокатом часу вартості наданих послуг, визначених Актом приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-0000034 від 25.04.2022р.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 р., рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019р. у справі №915/237/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000 грн., заперечення відповідача щодо не співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи.
Так, господарський суд зазначає, що підготовка і складання процесуального документа - позовної заяви не визначається вказаною у акті вартістю - 5000 грн з огляду на те, що, по-перше, дана справа про стягнення 105 725 грн 71 коп. не є складною справою, з огляду на що написання позовної заяви не потребує значної кількості часу та зусиль на її підготовку.
Суд також зауважує, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувають/перебували 11 аналогічних господарських справ за позовом ФОП Макарова Ю.С. про стягнення з ДП «Одеський авіаційний завод» заборгованості за невиконання зобов'язання за різними договорами, а саме: №916/166/22, №916/167/21, №916/170/22, №916/171/22, №916/172/22, №916/173/22, №916/176/22, №916/178/22, №916/275/22, №916/276/22, №916/277/22 та №916/278/22, позовні вимоги в яких ґрунтується на ідентичних нормах права та містять ідентичне обґрунтування.
Розрахунки, здійснені представником ФОП Макарової Ю.С. не є об'ємними та складними та включають в себе 2 періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що розрахунки здійснені саме адвокатом, не застосування відповідних комп'ютерних програм та це потребувало значного часу на їх складання.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 2000 грн, що, з позиції суду, є розумним і співмірним у межах даної справи.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи положення п.3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», витрати по сплаті судового збору в повному обсязі, а саме 2 481 грн, слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Макарової Юлії Сергіївни до Державного підприємства «Одеській авіаційний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн, 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 039 грн 98 коп. та пені у розмірі 2 738 грн 89 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Одеській авіаційний завод» (65101, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд.32-А, код ЄДРПОУ - 07756801, електронна адреса: kancel1@avirs.ua) на користь Фізичної особи-підприємця Макарової Юлії Сергіївни (Юридична адреса: АДРЕСА_1 ; Адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, а/с 5666, РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 100 000 грн, 3% річних у розмірі 946 грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 039 грн 98 коп., пеню у розмірі 500 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн та на правову (правничу) допомогу у розмірі 2 000 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28 червня 2022 р.
Суддя Н.В. Рога