вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/5429/14
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»№01-3/6 від 01.06.2022 року (вх. №45/22 від 03.06.2022 року) на бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні ВП№54434548 та ВП№54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та у виконавчому провадженні ВП№54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі №911/5429/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район с. Мархалівка,
2. Асоціації фермерів «Агрокомплекс», Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина
про стягнення коштів
секретар судового засідання Д.С.Бабяк
за участю представників учасників справи:
від позивача (стягувача) - Грищенко О.В.
від відповідачів (боржників) - не з'явились
від ДВС - не з'явився
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2015 року у справі №911/5429/14 позов задоволено частково; солідарного стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Асоціації фермерів «Агрокомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 1000,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 600,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1794,17 грн. судового збору; стягнуто з Асоціації фермерів «Агрокомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 997,38 грн. відсотків за користування кредитом, 889,36 грн. штрафу, 489,15 грн. інфляційних втрат, 59,04 грн. 3% річних та 312,54 грн. пені; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення судом 06.04.2015 року видано відповідні накази.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2015 року у справі №911/5429/14 присуджено до стягнення з Асоціації фермерів «Агрокомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3646,38 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
На виконання зазначеного додаткового рішення судом 20.04.2015 року видано відповідний наказ.
До Господарського суду Київської області звернувся стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс зі скаргою №01-3/06 від 01.06.2022 року (вх. №45/22 від 03.06.2022 року) на бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №54434548 та №54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року у справі №911/5429/14 та у виконавчому провадженні №54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року по справі №911/5429/14, яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54434548 та №54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року у справі №911/5429/14 та у виконавчому провадженні №54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року по справі №911/5429/14 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу Україні (далі - ГПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Ухвалою суду від 07.06.2022 року розгляд скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» №01-3/06 від 01.06.2022 року (вх. №45/22 від 03.06.2022) на бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні ВП№54434548, ВП№544365896, ВП№54435281 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та від 20.04.2015 року призначено на 21.06.2022 року.
Відповідачі (боржники) та представник органу ДВС належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, у судове засідання 21.06.2022 року не з'явились.
До суду від Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив №25226 від 09.06.2022 року (вх. №6719/22 від 13.06.2022) в якому зазначено, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №43654886, до складу якого входять 30 виконавчих документів, в тому числі виконавче провадження №45128291 з примусового виконання виконавчого листа №804/4755/14, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з АФ «Агрокомплекс» на користь держави 69820,16 грн., у зв'язку із чим скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
До суду від позивача (стягувача) надійшли письмові пояснення №16-7/06 від 16.06.2022 року (вх. №6867/22 від 16.06.2022), в яких стягувач просить суд не враховувати поданий органом ДВС відзив на скаргу, оскільки, в порушення ст. 170 ГПК України, такий відзив не надіслано іншим учасникам справи. Також, позивач (стягувач) зазначає, що предметом скарги, що розглядається є неправомірна та протиправна бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП№54434548, ВП№544365896, ВП№54435281, а результат розгляду скарги не матиме правових наслідків для стягувачів в межах зведеного виконавчого провадження з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.
До суду від Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) надійшло клопотання №26538 від 17.06.2022 року (вх. №6987/22 від 17.06.2022) про долучення до матеріалів справи копій постанов про відкриття виконавчого провадження №54434548, №54436589, №54435281 та про приєднання виконавчого провадження №54434548, №54436589, №54435281 до складу зведеного виконавчого провадження №43654886 та копії облікової картки зведеного виконавчого провадження №43654886.
У судовому засіданні 21.06.2022 року представник позивача (стягувача) вимоги скарги підтримав та просив суд її задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши у судовому засіданні 21.06.2022 року скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» №01-3/6 від 01.06.2022 року (вх. №45/22 від 03.06.2022 року) на бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні ВП№54434548, ВП№54436589, ВП№54435281, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Постановою Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 04.08.2017 року відкрито виконавче провадження №54434548 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року №911/5429/14 про стягнення з Асоціації фермерів “Агрокомплекс” на користь ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” заборгованості у сумі 3394,17 грн.
Постановою Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 04.08.2017 року відкрито виконавче провадження №54436589 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року №911/5429/14 про стягнення з Асоціації фермерів “Агрокомплекс” на користь ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” заборгованості у сумі 2747,47 грн.
Постановою Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 04.08.2017 року відкрито виконавче провадження №54435281 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року №911/5429/14 про стягнення з Асоціації фермерів “Агрокомплекс” на користь ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” заборгованості у сумі 3646,38 грн.
Постановами Новомосковського МРВДВС Південно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Дніпро) від 20.01.2020 року прийнято до примусового виконання виконавче провадження №54434548, №54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року у справі №911/5429/14 та виконавче провадження №54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі №911/5429/14.
В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що органом ДВС, станом на день звернення із скаргою до суду накази Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та від 20.04.2015 року №911/5429/14 не виконано, в результаті чого порушено законні права та інтереси стягувача, оскільки, державним виконавцем не вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає строк для добровільного виконання рішення суду боржником, а навпаки, зобов'язує приступити до його примусового виконання як в момент відкриття виконавчого провадження, так і одразу після такого відкриття.
Поряд з цим, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкції), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 11 Розділу І Інструкції, перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій, за дорученням державного виконавця.
Пунктом 3.12 Інструкції передбачено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Скаржник, з посиланням на постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №915/1294/13 та від 23.08.2018 року у справі №911/167/17, зазначає, що періодичність проведення таких перевірок визначена Законом України «Про виконавче провадження» і такі перевірки мають вчинятись систематично.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Відповідно до пункту 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5 (далі - Положення), система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення, виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
Аналогічна правова позиція щодо обов'язковості внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №903/1297/14.
Як зазначає скаржник та встановлено судом, з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків, за період з 01.05.2020 по 15.02.2022 не проводилось.
Частиною 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Стягувач зазначає, що згідно доданого до матеріалів справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на праві власності за боржником зареєстровано майно - нежитлові приміщення племферми (маточне відділення), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина, вул. Кренкеля, 13, загальною вартістю 431065,00 грн. Однак, наявне у боржника майно не реалізовано у визначеному законом порядку. Також, стягувач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 року у справі №35/286-10 встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно, яке не зареєстровано у визначеному законом порядку, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, Орлівщинська сільська рада, км 246 + км 8 автодороги М-04, Знамянка-Луганськ-Ізварине. Крім того, відповідно до інформації, розміщеної на веб-ресурсі “Інспекційний портал” вбачається проведення перевірки Державною службою з надзвичайних ситуацій та Державною екологічною інспекцією Україні боржника за адресами здійснення господарської діяльності: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Орлівщина та за належним йому нерухомим майном: АЗП, тракторна бригада, зерносклади та мехтік, тваринницький комплекс, адміністративна будівля.
Згідно листа ДП “Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин” №689/8-11 від 11.06.2020 року, боржник є власником коней та овець.
Однак, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не здійснено належних та своєчасних виконавчих дій у виконавчих провадженнях, зокрема, але не обмежуючись, не звернено стягнення на належне боржнику майно, не здійснено опис та оцінку майна та не здійснено його реалізацію.
Згідно доданого до матеріалів скарги листа №31/4-38аз від 04.04.2017 року за боржником зареєстровано 13 одиниць автотранспорту та 2 одиниці сільськогосподарської техніки, однак, серед матеріалів виконавчих проваджень відсутні докази того, що дане рухоме майно станом на лютий 2022 року відсутні докази того, що дане рухоме майно було оголошено в розшук та знаходиться в розшуку органами поліції.
Крім того, боржник є користувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та згідно відомостей з ЄДРПОУ є виробником сільськогосподарської продукції із використанням земельних ділянок, належних йому на праві власності та/або використанні, однак, державним виконавцем не було здійснено арешт посівів сільськогосподарських культур, опис та вилучення у боржника відповідного майна.
Згідно матеріалів справи вбачається, що до Автоматизованої системи виконавчого провадження внесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, про передачу виконавчого документа/провадження, про прийняття до виконання ВП, про стягнення виконавчого збору. Будь-яких інших документів, в тому числі, запитів та отриманих державним виконавцем відповідей до автоматизованої системи не внесено, що є порушенням норм ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положення.
Таким чином, наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.
Державним виконавцем не подано суду матеріалів виконавчого провадження чи будь-яких інших доказів, що ним вжито усіх передбачених законом заходів, спрямованих на вчасне і повне виконання рішення суду у зазначеній справі за період з 01.05.2020 року по 15.02.2022 року, відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», а також, щодо вчинення інших дій, спрямованих на виконання наказів Господарського суду Київської області від 06.04.2015 та від 20.04.2015 року №911/2410/13.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Суд зазначає, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. В свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 року у справі №913/438/16.
Також, Верховним Судом у постанові від 19.08.2019 року у справі №913/438/16 зазначено, що визначальним фактором та обставиною належності вжитої/застосованої виконавчої дії визначає не лише її винесення та існування серед матеріалів виконавчого провадження, а й встановлює необхідність її оцінки щодо реальності здійснення - докази скерування запитів до відповідних установ, організацій, співвідношення запитам направлених на адреси відповідних установ/організацій із наявністю відповідей на них, доказів прийняття постанов органу ДВС до виконання банківськими установами, сервісними центрами МВС України, державними реєстраторами речових прав, тощо.
Згідно п.п. 9-11 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії. Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом і проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами, фізичними особами. Запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень.
Матеріали справи не містять доказів направлення державним виконавцем на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» всіх відповідних запитів до державних органів, установ та організацій, перелік яких стягувач зазначив у поданій скарзі.
Відповідно до відомостей про виконавче провадження №54434548, №54436589, №54435281 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та від 20.04.2015 року у справі №911/5429/14, які розміщено в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, керівник боржника відповідно до положень чинного законодавства України за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, приховування наявного рухомого майна, котре перебуває у розшуку, відчуження наявного нерухомого майна, перешкоджання у його виконанні, а також, невиконання законних вимог державного виконавця, органом ДВС до адміністративної таабо кримінальної відповідальності не притягався. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про формальність виконання наказів Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та від 20.04.2015 року №911/5429/15.
Враховуючи викладене, дії Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) свідчать про порушення принципів своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, встановлених нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Також, з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 11 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 року у справі «Глоба проти України», зокрема зазначено, що суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви»). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7.06.2005 року у справі «Фуклев проти України». Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Новомосковським ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) вимоги суду про надання матеріалів виконавчих проваджень №54434548, №54436589 та №54435281 не виконано, доказів вчинення в період з 01.05.2020 по 15.02.2022 дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження» суду не надано.
Таким чином, органом ДВС не спростовано твердження скаржника про те, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження №54434548, №54436589 та №54435281 не дотримано вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо періодичної перевірки майнового стану боржника (не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника), ст. 8 Закону щодо внесення всіх документів до автоматизованої системи, а також, ст. 18 Закону щодо повноти вжитих заходів у встановлені строки.
Така бездіяльність державного виконавця є порушенням норм ст.ст. 8, 10, 18, 26, 48 Закону України «Про виконавче провадження», і є підставою для визнання судом бездіяльності державного виконавця протиправною.
Аналогічної правової позиції щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, здійснення їх несвоєчасно та не в повному обсязі, дотримується Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 року у справі №911/1388/16.
Отже, через невиконання відділом ДВС усіх приписів Закону України «Про виконавче провадження», станом на день розгляду даної скарги накази Господарського суду від 06.04.2015 року та від 20.04.2015 року про примусове виконання рішення у справі №911/5429/15 залишаються не виконаними та стягувачем ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не отримано присуджених судом коштів в повному обсязі.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги приписи норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» №01-3/06 від 01.06.2022 року на бездіяльність Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро), яка полягає у порушенні періодичності проведення перевірки майнового стану боржника, розшуку майна, зверненні стягнення на належне боржнику майно, надісланні запитів до органів, установ, організацій щодо належного боржнику майна (перелік яких зазначено в скарзі) у виконавчих провадженнях №54424548, №54436589 та №54435281.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 234, 339-344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» №01-3/06 від 01.06.2022 року (вх. №45/22 від 03.06.2022 року) на бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні ВП№54434548 та ВП№54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та у виконавчому провадженні ВП№54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі №911/5429/14 задовольнити повністю.
2. Визнати за період з 01.05.2022 по 15.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні ВП№54434548 та ВП№54436589 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 06.04.2015 року та у виконавчому провадженні ВП№54435281 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.04.2015 року у справі №911/5429/14, яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій з врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
3. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Новомосковському ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 28.06.2022 року.
Суддя Д.Г. Заєць