ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2022Справа № 910/17490/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Гозди Василя Михайловича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ"
про стягнення 59 238, 20 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ"
до Фізичної особи-підприємця Гозди Василя Михайловича
про стягнення коштів у розмірі 129 470,00 грн
за участю представників:
від ФОП Гозди В.М.: не з'явився
від ТОВ " ТД "РЕДУТ": не з'явився
Фізична особа-підприємець Гозда Василь Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" про стягнення 59 238, 20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
04.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17490/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
25.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що ТОВ "ТД "РЕДУТ" не є належним відповідачем, оскільки оплату за вантаж має здійснювати одержувач вантажу - Locci SRL (Via Don Luigi Sturzo, 2, 50051 - Castelfiorebtino, Italy). Також, відповідач зазначає, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо транспортування вантажу до місця призначення та не надав належні докази на підтвердження претензій та вилучення вантажу у відповідача.
25.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" подано до суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Гозди Василя Михайловича про стягнення коштів у розмірі 129 470,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 дану зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
07.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилався на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та зазначив, що фактом укладення договору є міжнародна товарно-транспортна накладна - CMR, згідно якої відповідач є замовником вказаної послуги.
13.12.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду зустрічного позову.
14.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" до Фізичної особи-підприємця Гозди Василя Михайловича про стягнення коштів у розмірі 129 470,00 грн., вимоги за зустрічним позовом об'єднав в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи №910/17490/21 ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження.
30.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень на зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на відсутність будь-яких претензій вантажоодержувача та вантажовідправника до перевізника. Окрім того, відповідач вказує, що вантаж був вивантажений на митний склад за вказівкою органу влади Італії, а тому перевізник вважається таким, що надав послугу.
У судовому засіданні 01.02.2022 суд відклав підготовче засідання на 15.02.2022.
14.02.2022 через електронну пошту від ФОП Гозди Василя Михайловича надійшло клопотання про розгляд справи 15.02.2022 без участі сторони позивача за первісним позовом.
У підготовчому засіданні 15.02.2022 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2022.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 15.03.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 призначено по справі №910/17490/21 судове засідання по суті на 21.06.2022.
30.05.2022 через електронну пошту від ФОП Гозди Василя Михайловича надійшло повідомлення та клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, за наявними у справі доказами.
Представник ФОП Гозди В.М. в судове засідання 21.06.2022 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином та направив клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник ТОВ "ТД "РЕДУТ" в судове засідання 21.06.2022 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи був повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105492252758.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
22 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «РЕДУТ» (відповідач, замовник) направлено Фізичній особі-підприємцю Гозді В.М. (позивач, перевізник) на електронну пошту gozda.v.m@gozdatrans.com заявку №2212 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - договір).
Відповідно до умов замовлень перевезення здійснювалось за маршрутом: с. Радинка, Іванківський район, Київської області (Україна) - Via Don Luigi Sturzo, 2, 50051 Castelfiorentino, Fl (Італія); дата завантаження - 29.12.2020; найменування вантажу - дерев'яні палети, вантажоотримувач - Locci Agricoltura, SIA: Y2780 IVA: 04466990480, вартість перевезень - 1700 євро готівка на вивантаженні; строк доставки - 7-8 днів.
На виконання своїх зобов'язань згідно замовлення на перевезення позивач здійснив перевезення вантажу автомобілем Volvo НОМЕР_2, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №787242.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи на території Італії, вантаж що перевозився у транспортному засобі Volvo НОМЕР_2 був перевірений зі сторони Податкової поліції Італії. За наслідком перевірки податкова поліція Італії надала вказівку перевізнику ФОП Гозді В.М. здійснити вивантаження вантажу на території ALFA SPEDIZIONI S.r.l., за адресою: Localita Fernetti, 34016 Monrupino TS, Італія.
За доводами позивача претензії Податкової Поліції Італії стосувались діяння вантажовідправника - ТОВ «ТД «РЕДУТ», а тому через дії відповідача перевізник здійснив доставку вантажу за місцем вказівки Податкової поліції Італії, на підтвердження чого позивач надав копію нотаріально завіреного перекладу Протоколу про виконані роботи від 07.01.2021, складеного представниками оперативного відділу Податкової поліції Італії, а саме про вивантаження вантажу на території ALFA SPEDIZIONI S.r.l. за адресою: Localita Fernetti, 34016 Monrupino TS, Італія.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що надав послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, однак відповідач неналежним чином не виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у розміри 1700 євро, що еквівалентно 59 238,20 грн за курсом НБУ станом на 07.01.2021.
ТОВ «ТД «РЕДУТ» заявлено зустрічний позов про стягнення з ФОП Гозди В.М. грошових коштів у сумі 129 470,00 грн.
В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ТД «РЕДУТ» стверджує, що ФОП Гозда В.М. не виконав своїх зобов'язань щодо доставки вантажу Locci Agricoltura (вантажоодержувачу) та не повернув вантаж відправнику (ТОВ «ТД «РЕДУТ»), а тому відповідач за зустрічним позовом повинен відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача за зустрічним позовом становить 59 238,20 грн, у зв'язку із чим ТОВ «ТД «РЕДУТ» звернувся до суду із зустрічним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України ).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України ).
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України ).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України ).
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України ).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).
За доводами позивача за первісним позовом від ТОВ «ТД «РЕДУТ» на електронну адресу ФОП Гозди В.М. направлено заявку №2212 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 22.12.2020, відповідно до умов якої ФОП Гозда В.М. взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення по маршруту: с. Радинка, Іванківський район, Київської області (Україна) - Via Don Luigi Sturzo, 2, 50051 Castelfiorentino, Fl (Італія).
Зазначена заявка №2212 від 22.12.2020 не містить підписів уповноважених осіб перевізника - ФОП Гозда В.М. та замовника - ТОВ «ТД «РЕДУТ».
Водночас, ТОВ «ТД «РЕДУТ» заперечив щодо направлення ФОП Гозді В.М. заявки №2212 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 22.12.2020, посилаючись на відсутність підпису уповноваженої особи ТОВ «ТД «РЕДУТ». При цьому, ТОВ «ТД «РЕДУТ» не заперечив факту здійснення перевезення ФОП Гозда В.М. товару, відправником якого є ТОВ «ТД «РЕДУТ».
У силу частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної , коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила) договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).
Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року (ст.ст. 1, 2 Конвенції).
При цьому Конвенція передбачає та регулює питання, що виникають з міжнародного перевезення вантажів транспортними засобами, зокрема щодо статусу учасників правовідносин, їх прав та обов'язків, а також наслідків порушення зобов'язань з перевезення та положень цієї Конвенції.
Статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (ч. 5 ст. 308 ГК України).
Отже, системний аналіз зазначених нормативних положень дозволяє дійти наступного висновку, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі за ініціативою будь-якої сторони, однак недотримання цієї форми не має наслідком недійсність договору, а тому він може бути вчинений в усній формі; укладення письмового договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - товарно-транспортної накладної/СMR.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Надання ФОП Гозда В.М. послуг ТОВ «ТД «РЕДУТ» на виконання заявки №2212 від 22.12.2020 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №787242.
Матеріалами справи, а саме міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №787242 підтверджується факт виконання позивачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за заявкою №2212 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 22.12.2020 та надання послуг ТОВ «ТД «РЕДУТ».
Відповідно до ст. 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №787242 містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі визначена вага вантажу (графа 11 накладної), зазначений вантажовідправник - ТОВ «ТД «РЕДУТ», місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо. При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір, заявку перевезення.
За приписами статті 9 Конвенції саме вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
За поясненнями позивача за первісним позовом, заявка №2212 від 22.12.2020 була надіслана відповідачем за первісним позовом за допомогою електронної пошти. Однак, доказів направлення заявки №2212 від 22.12.2020 в зазначений спосіб позивачем за первісним позовом не надано.
За таких обставин фактичні дії відповідача та позивача свідчать про виникнення між ними правовідносин з перевезення вантажу, що підтверджується самим ТОВ «ТД «РЕДУТ» в обґрунтування зустрічних позовних вимог та СМR №787242, зі змісту яких вбачається, що автомобільний перевізник ФОП Гозда В.М. здійснював перевезення вантажу ТОВ «ТД «РЕДУТ».
Враховуючі наведене, суд дійшов висновку, що в силу частини 3 статті 909 ЦК України та частини 2 статті 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа. Відповідач за первісним позовом не спростовує дійсність міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №787242, у якій вказано про те, що перевізник ФОП Гозда В.М. автомобілем Volvo НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу ТОВ «ТД «РЕДУТ» - дерев'яні палети вантажоотримувачу - Locci Agricoltura за маршрутом: Україна - Via Don Luigi Sturzo, 2, 50051 Castelfiorentino, Fl (Італія).
Суд відхиляє твердження представника ТОВ «ТД «РЕДУТ» про те, що заявка №2212 від 22.12.2020 між сторонами не укладалася, оскільки дані доводи не узгоджуються із приписами статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України, виходячи зі змісту яких укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документу (транспортної накладної, іншого документа, тощо), що мало місце у даній справі. Окрім того, сучасні умови ведення господарської діяльності дозволяють використовувати засоби комунікації, в тому числі і шляхом електронного листування, що законом не заборонено. При цьому, електронне листування у сфері транспортного перевезення широко використовується за звичаями ділового обороту.
Таким чином, встановлені обставини свідчать про наявність між сторонами правовідносин з перевезення вантажу, а тому і посилання відповідача за зустрічним позовом на не підписання з його сторони заявки №2212 від 22.12.2020 за наявності інших доказів, зокрема, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №787242 є такими, що не заслуговують на увагу.
На підтвердження своїх заперечень відповідачем за первісним позовом подано до суду пояснення свідка ОСОБА_1 від 24.11.2021, підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А.
Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
У своїх поясненнях свідок вказує, що направляв ФОП Гозді В.М. заявку №2212 від 22.12.2020 зі своєї електронної адреси, оплату за перевезення вантажу повинен здійснити Locci Agricoltura та в трудових відносинах Нільга К.Г. з ТОВ «ТД «РЕДУТ» не перебував.
Оцінивши наведені у поясненнях свідка обставини, докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що подана відповідачем за первісним позовом заява свідка від 24.11.2021, за умови відсутності у матеріалах справи доказів будь-яких звернень до ФОП Гозди В.М., не підтверджує направлення останньому заявки №2212 від 22.12.2020 з електронної адреси Нільги К.Г. та відсутності правовідносин між ФОП Гоздою В.М. та ТОВ «ТД «РЕДУТ». З урахуванням вище наведеного, керуючись приписами ст. 86 ГПК України суд відхиляє поданий відповідачем за первісним позовом доказ, а саме пояснення свідка від 24.11.2021.
У відповідності до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Заявкою №2212 від 22.12.2020 визначено, що вартість перевезення становить готівкою при розвантаженні 1700 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на час розвантаження (07.01.2021) становить 59238,20 грн.
Враховуючи викладені ТОВ «ТД «РЕДУТ» обставини у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові, спір щодо вартості перевезення у сумі 1700 євро, що еквівалентно 59238,20 грн, який зазначений у заявці №2212 від 22.12.2020 між сторонами відсутній.
Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наведене, оскільки відповідач оплату послуг з перевезення у повному обсязі не здійснив, а матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання у сумі 59238,20 грн., суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 59238,20 грн. заборгованості.
ТОВ «ТД «РЕДУТ» заявляючи зустрічний позов стверджує, що ФОП Гозда В.М. не виконав своїх зобов'язань щодо доставки вантажу вантажоотримувачу - Locci SRL та не повернув вантаж відправнику ТОВ «ТД «РЕДУТ», у зв'язку із чим, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати збитки у розмірі 129 470,00 грн (23,54 тоні х 5500,00 грн), у зв'язку із втратою вантажу.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено говором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Нормами частини 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 статті 614 Ц К України).
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумція вини зобов'язаної сторони. При цьому, обов'язок доведення невинуватості лежить на перевізнику.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу для перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Отже, перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризується одночасно двома ознаками:
1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;
2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Відтак, втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.
Водночас, предметом розгляду зустрічного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із втратою вантажу.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України).
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17).
Позивач за зустрічним позовом, доводячи наявність у діях відповідача за зустрічнім позовом складу цивільного правопорушення, посилається на те, що ФОП Гозда В.М. не забезпечив доставку вантажу отримувачу та не повернув вантаж ТОВ «ТД «РЕДУТ», внаслідок чого вантаж пелет вагою 23 540 кг вважається втраченим, вартість якого становить 129 470,00 грн., що є збитками позивача за зустрічним позовом.
У матеріалах справи міститься нотаріально завірений переклад Протоколу на виконані роботи, складений 07.01.2021 представниками оперативного відділу Податкової поліції Італії. Відповідно до якого перевізник здійснив вивантаження вантажу за місцем вказівки Податкової поліції Італії, а саме на території ALFA SPEDIZIONI S.r.l. за адресою: Localita Fernetti, 34016 Monrupino TS, Італія, про що також проставлена відмітка у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №787242.
Суд звертає увагу, що Протокол на виконані роботи, складений 07.01.2021, не містить інформації щодо підстав необхідності вивантаження пелет на території ALFA SPEDIZIONI S.r.l. за адресою: Localita Fernetti, 34016 Monrupino TS, Італія.
При цьому, у матеріалах справи відсутні та позивачем за зустрічним позовом не надані докази реальної втрати вантажу - пелет вагою 23 540 кг, що були передані ТОВ «ТД «РЕДУТ» перевізнику ФОП Гозда В.М.
Доказів знищення, пошкодження вантажу саме відповідачем за зустрічним позовом матеріали справи не містять. Протилежного позивачем за зустрічним позовом не доведено.
З огляду на викладене, позивачем за зустрічним позовом відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази вивантаження пелет представниками оперативного відділу Податкової поліції Італії саме у зв'язку з неналежним виконанням перевізником своїх обов'язків.
Таким чином, у даній справі позивачем за зустрічним позовом не доведено, а судом не встановлено наявність усіх складових цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача та його вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов'язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Також, позивачем не доведено, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача.
Отже, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 129 470,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" до Фізичної особи-підприємця Гозди Василя Михайловича про стягнення коштів у розмірі 129 470,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕДУТ" (02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ М.РАСКОВОЇ, будинок 21, кімната 907, ідентифікаційний код 38133757) на користь Фізичної особи підприємця Гозди Василя Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) борг у сумі 59238,20 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.06.2022.
Суддя О.В. Гулевець