ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.06.2022Справа № 910/1912/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 89-А; ідентифікаційний код 33689783)
про 74 659, 45 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" про стягненні заборгованості в розмірі 74 659, 45 грн у зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором про встановлення сервітуту № БМС-02-Б/878 від 01.02.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" станом на 01.04.2020 за період з серпня 2017 до березня 2020 включно складає 74 659, 45 грн.
Як відзначає позивач на момент підписання договору щомісячна плата становить 5 247, 87 грн в т.ч. ПДВ 874, 65 грн.
Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.02.2017 № 14 показник опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, був визначений у розмірі 11 269 грн. (з урахуванням ПДВ).
За розрахунками позивача місячна плата за період з 01.02.2017 по 31.12.2017, у зв'язку із зміною розміру складової формули розрахунку (опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, розрахованої станом на початок року, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), становить: 11 269 грн./12 * 5,0 кв.м (площа, яку займає обладнання додаток 1 до договору) * 1,1 * 1,1 = 5 681, 45 грн.
Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.03.2018 № 46 показник опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, був визначений у розмірі 13 047 грн. (з урахуванням ПДВ).
За розрахунком позивача, місячна плата з 01.01.2018 по 31.12.2018, у зв'язку із зміною розміру складової формули розрахунку (опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, розрахованої станом на початок року, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), становить: 13 047 грн./12 * 5,0 кв.м (площа, яку займає обладнання додаток 1 до договору) * 1,1 * 1,1 = 6 577, 86 грн.
Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.2018 № 335 показник опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, був визначений у розмірі 13 849 грн. (з урахуванням ПДВ).
За розрахунком позивача, місячна плата з 01.01.2019 по 31.12.2019, у зв'язку із зміною розміру складової формули розрахунку (опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, розрахованої станом на початок року, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), становить: 13 849 грн./12 * 5,0 кв.м (площа, яку займає обладнання додаток 1 до договору) * 1,1 * 1,1 = 6 982,20 грн.
Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.19.2019 № 286 показник опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, був визначений у розмірі 14 694 грн. (з урахуванням ПДВ).
За розрахунком позивача, місячна плата за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, у зв'язку із зміною розміру складової формули розрахунку (опосередкованої вартості спорудження житла в місті Києві, розрахованої станом на початок року, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), становить: 14 694 грн./12 * 5, 0 кв.м (площа, яку займає обладнання додаток 1 до договору) * 1,1 * 1,1 = 7 408,23 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 13.08.2019 № 062/15W9- 1727 щодо виконання зобов'язань та здійснення своєчасної плати за договором (повідомлення про вручення 16.08.2019 поштового відправляння міститься в матеріалах справи).
Також 08.10.2019 за № 062/15/1/03-4146 було направлено претензію про стягнення заборгованості на суму 63 210,60 грн, однак, претензія повернулася без вручення.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд вказує, що ухвала суду від 08.04.2022 направлялась на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 89-А, однак конверт повернувся на адресу суду 09.05.2022 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".
Приписами ст. 10 України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2022 у справі № 910/1912/22 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.02.2017 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Просат" (далі - сервітуарій) бав укладений договір про встановлення сервітуту № БМС-02-Б/878 предметом якого є обмежене право користування сервітурієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходиться за адресами зазначеними в додатку № 1 до договору (м. Київ, вул. Сабурова, 20).
Об'єкт розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж, у визначеному сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання сервітуарія (додаток № 2 до договору) (п. 2.1. договору).
Згідно пунктів 3.1., 3.5. договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов договору. Нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору.
Пунктом 3.10. договору передбачено, що розмір плати за договором змінюється з моменту внесення змін до розміру складових формули розрахунку розміру щомісячної плати визначеної у додатку № 1 до даного договору.
Формула розрахунку розміру щомісячної плати:
Варопос/12*8*коефh * коеф3, де
Варолос - опосередкована вартість спорудження житла в місті Києві, розрахована станом на початок року, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
S - площа розміщення телекомунікаційного обладнання
коефh - коефіцієнт висоти щогли з обладнанням
коеф3 - коефіцієнт зони розміщення телекомунікаційного обладнання.
Згідно з розрахунком місячної плати за розміщення базових мобільних станцій на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності (Наказ № 99 від 19.09.2011), погодженого комітетом з реорганізації Головного управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):
Коефіцієнт висоти щогли з обладнанням - до 10 м (включно), становить - 1,1;
Коефіцієнт зони розміщення - решта території забудованої частини міста - 1,1;
Площа розміщення телекомунікаційного обладнання, становить -5,0 кв.м.
За умовами п. 9.3. договору припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 до договору).
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткам сторін є діє до 31.01.2018. у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах (п. 9.1. та 9.2. договору).
Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту за договором сторонами не підписувався.
Наявними в матеріалах справи підтверджується надіслання позивачем відповідачу листів від 17.02.2017 № 062/15/19-534, від 14.05.2018 № 062/15/19-1091, від 24.05.2018, № 062/15/19-1192, від 06.06.2019 № 062/15/19-1282, від 21.12.2019 № 062/15/19-3058 щодо зміни розміру місячної плати за договорами про встановлення сервітуту, з доказами їх направлення, зокрема, поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 16.05.2018, від 30.05.2018 та від 08.01.2020.
Також, судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки за договором за період з серпня 2017 до березня 2020 (№ 3262 за серпень 2017, № 2415 за травень 2018, № 2013 за травень 2019, № 2404 за червень 2019, № 2796 за липень 2019, № 3179 за серпень 2019, № 3577 за вересень 2019, № 3955 за жовтень 2019, № 4330 за листопад 2019, № 4701 за грудень 2019, № 380 за січень 2020, № 752 за лютий 2020, № 1121 за березень 2020) та акти наданих послуг за договором, підписані зі сторони позивача, за період з серпня 2017 до березня 2020 (№ 3525 від 31.08.2017, № 1900 від 04.05.2018, № 1444 від 30.04.2019, № 1842 від 31.05.2019, № 2237 від 30.06. 2019, № 2628 від 31.07.2019, № 3019 від 31.08.2019, № 3397 від 30.09.2019, № 3771 від 31.10.2019, № 4146 від 30.11.2019, № 4520 від 31.12.2019, № 220 від 31.01.2020, № 589 від 29.02.2020, № 960 від 10.03. 2020).
Про вручення відповідних документів надано копії фіскальних чеків із списками згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 14.05.2018, 24.04.2019, 02.07.2019, 23.07.2019, 14.08.2019, 27.09.2019, 29.10.2019, 27.11.2019, 02.01.2020, 28.01.2020, 27.02.20 та повідомлень про вручення поштових відправлень від 28.01.2019, 21.02.2019, 28.03.2019, 26.04.2019, 28.05.2019, 03.07.2019, 24.07.2019, 29.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 25.11.2019, 19.12.2019, 02.01.2020, 28.01.2020, 20.03.2020.
Разом з тим, наявними в матеріалах справи банківськими виписками AT "Укрсиббабнк" підтверджується здійснення відповідачем часткових оплат за договором від 01.02.2017 № БМС-02-Б/878: від 09.03.2017, від 05.09.2017, від 10.10.2017, від 22.11.2017, від 19.12.2017, від 09.01.2018, від 23.02.2018, від 16.03.2018, від 16.04.2018, від 10.05.2018, від 08.06.2018, від 11.07.2018, від 02.08.2018, від 03.09.2018, від 01.10.2018, від 02.11.2018, від 03.12.2018, від 31.01.2019, від 01.02.2019, від 01.03.2019, від 12.04.2019.
В той час, доказів, щоб свідчили про здійснення відповідачем повної оплати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за договором в матеріалах справи не міститься.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ч. 1-3 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань, доводів позивача не спростував, то за таких підстав суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором № БМС-02-Б/878 від 01.02.2017 щодо здійснення повної оплати за користування об'єктом розміщення та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо здійснення повної оплати за договором про встановлення сервітуту № БМС-02-Б/878 від 01.02.2017, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки щомісячної плати, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 74 659, 45 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 89-А; ідентифікаційний код 33689783) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість в сумі 74 659 (сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 45 коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 28.06.2022
Суддя Дмитро БАРАНОВ