ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
27.06.2022Справа № 910/4954/22
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (37542, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки)
Про забезпечення позову
У справі №910/4954/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (37542, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф. 111)
Про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №7 поставки (купівлі-продажу) від 08.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №11 від 10.11.2021, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, пеню у розмірі 16 646, 73 грн, 3 % річних у розмірі 2 643, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 378, 44 грн.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (м. Київ, вул. Шаповала Генерала,буд.2, оф. 111 Код ЄДРПОУ37051637 р/р НОМЕР_1 у банку АТ «БАНК АЛЬЯНС») у межах розміру ціни позову - 434 625.00 грн. та судового збору - 6 519.39 грн.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що відповідач порушуючи вимоги ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України, умов договору, ухиляється від виконання своїх зобов'язань передбачених договором поставки. Так, за відповідачем існує прострочена заборгованість в сумі 434 625, 00 грн, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором №7 поставки (купівлі-продажу) від 08.09.2021.
Заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно, що належать ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких передбачено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
В якості заходу забезпечення позову про стягнення заборгованості заявник просить накласти арешт на належне боржнику не лише рухоме, а й нерухоме майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постановах від 15.01.2019 у справі N 915/870/18 під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Арешт майна як захід забезпечення позову є адекватним та можливим лише в разі, якщо позивачем заявлені вимоги майнового характеру, тобто предметом спору має виступати індивідуально визначене майно, коли є припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись на момент виконання рішення (правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.06.2018 у справі N 916/10/18).
В даному випадку, суд зазначає, що зі змісту позовної вимоги не вбачається наявності спору про майно, а спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки.
З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає наявності зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд вказує, що у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/7596/20 зазначено, що при цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Натомість, заявник не наводить жодних достовірних відомостей щодо наявності чи відсутності на рахунках відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі, а також не вказує про вчинення відповідачем дій, які дають достатні підстави стверджувати про намір боржника ухилятись від виконання рішення суду (відомості про відчуження майна, приховання грошових коштів, тощо) та не надає суду відповідних доказів на підтвердження вказаного. За таких обставин, твердження заявника про існування ймовірності ускладнення виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущення.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» б/н від 17.06.2022 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/4954/22 не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» про забезпечення позову.
2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких