ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.06.2022Справа № 910/289/22
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 4-Б)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» (03118, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, будинок 150-В, приміщення 82) стягнення грошових коштів у розмірі 287 749 грн. 66 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення грошових коштів у розмірі 287 749 грн. 66 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/289/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
31.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 18.01.2022 року уповноваженій особі Відповідача та поверненням поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, надісланого на адресу Позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» є 04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 4-Б.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/289/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» (Замовник) було укладено Договір №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу відповідно до узгоджених Сторонами Заявок. (а.с.20-28)
Відповідно до пункту 4.3 Договору сума, що підлягає сплаті Виконавцеві, вказується в Заявках або в Додатковій угоді про тарифи або в рахунках Виконавця. В цю суму включаються витрати на перевезення вантажу та інші додаткові витрати Виконавця, передбачені Договором, а також винагорода Виконавця.
У п.4.5 Договору передбачено, що Клієнт оплачує:
А) при перевезенні вантажу в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.п.), протягом 3-х (трьох) календарних днів від дати вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення. при перевезенні вантажу в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом 1-го (одного) банківського дня з моменту оформлення коносамента і пред'явлення копії такого коносамента клієнту (електронної або факсимільним зв'язком). Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком Виконавця в повному обсязі.
Б) платежі, які підлягають сплаті Виконавцю, автомобільному та / або залізничного перевізника (при наземній доставці вантажу), здійснюється протягом 3-х календарних днів від дати доставки вантажу на митний термінал за місцем акредитації Клієнта.
В) при перевезенні вантажу авіа сполученням Клієнт оплачує послуги Виконавця з організації перевезення вантажу, в т.ч. супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (в.т.ч. вантажно - розвантажувальні роботи, перевезення, тощо), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, і не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення / видання рахунку Виконавцем.
Г) по виставленому рахунку Виконавця за внутріпортове зберігання вантажу, використання інфраструктури водного транспорту / терміналу, згідно з тарифами, офіційно встановленим портом та/або контейнерними операторами. При цьому, Виконавець залишає за собою право зобов'язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу в порту/на терміналі, які знаходяться в порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажів (в контейнерах), встановленого відповідно до умов порту/терміналу/агента контейнерної лінії, в тому числі за послуги зі зберігання вантажу (в т.ч. в контейнері) і штраф за понаднормове використання контейнера (демередж) і т.п., до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.
Оплата Клієнтом наданих за цим Договором послуг здійснюється відповідно до виставлених Виконавцем рахунків. Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання їх Клієнтом в паперовій формі. (п.4.7 Договору)
Згідно з п.4.10 Договору у разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням, які не могли бути передбачені перед початком надання послуг, Клієнт зобов'язаний оплатити їх Виконавцеві протягом З (трьох) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку та надання Виконавцем документів, що підтверджують такі витрати.
Відповідно до п.4.14 Договору за фактом виконання доручення Сторони підписують Акт про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Акт). Клієнт зобов'язаний підписати два примірника Акта і один з них повернути Виконавцеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Актів, або направити претензію Виконавцеві щодо якості наданих послуг. Якщо протягом цього строку Клієнт не повернув один примірник Акта Виконавцеві та не надіслав йому претензію, вважатиметься, що послуги надані у повному обсязі та у відповідності до умов Договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за прострочення Клієнтом передбачених цим Договором строків виконання грошових зобов'язань, він сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1%. але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, за весь період прострочення, до дня виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року Позивач надав послуги з перевезення вантажу, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт №1356 від 27.07.2021 року на суму 32 980 грн. 97 коп. (а.с.30-31)
Крім того, в матеріалах справи наявні Акти здачі - приймання робіт №1502 від 02.08.2021 року на суму 107 802 грн. 88 коп., №1357 від 02.08.2021 року на суму 131 741 грн. 72 коп. (а.с.63-64, 100-101)
04.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №01-16/09/2021 від 16.09.2021 р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 272 525 грн. 57 коп., додавщи рахунки на оплату №1415 від 27.07.2021 р., №1416 від 30.07.2021 р., №1417 від 02.08.2021 р., копії актів здачі - приймання робіт №1356 від 27.07.2021 року, №1502 від 02.08.2021 року, №1357 від 02.08.2021 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 04.10.2021 р., фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення. (а.с.156-161)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» в розмірі 272 525 грн. 57 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» інфляційні у розмірі 2 180 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 1 926 грн. 34 коп. та пеню у розмірі 11 117 грн. 55 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що строк виконання грошового зобов'язання з оплати додаткових витрат Позивача не настав, оскільки останній не направив на адресу Відповідача первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій. Крім того, сторонами не узгоджено ціну послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року Позивач надав послуги з перевезення вантажу, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт №1356 від 27.07.2021 року на суму 32 980 грн. 97 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін шляхом накладення електронного цифрового підпису без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.30-31)
Крім того, в матеріалах справи наявні Акти здачі - приймання робіт №1502 від 02.08.2021 року на суму 107 802 грн. 88 коп., №1357 від 02.08.2021 року на суму 131 741 грн. 72 коп., які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача шляхом накладення електронного цифрового підпису. (а.с.63-64, 100-101)
Відповідно до п.4.14 Договору за фактом виконання доручення Сторони підписують Акт про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Акт). Клієнт зобов'язаний підписати два примірника Акта і один з них повернути Виконавцеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Актів, або направити претензію Виконавцеві щодо якості наданих послуг. Якщо протягом цього строку Клієнт не повернув один примірник Акта Виконавцеві та не надіслав йому претензію, вважатиметься, що послуги надані у повному обсязі та у відповідності до умов Договору.
Суд зазначає, що вказані Акти здачі - приймання робіт №1502 від 02.08.2021 року на суму 107 802 грн. 88 коп., №1357 від 02.08.2021 року на суму 131 741 грн. 72 коп. були надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 04.10.2021 р., фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення. (а.с.156-161)
Проте, Відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень з посиланням на належні докази щодо невиконання або неналежного виконання Позивачем умов Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року за вказаними Актами здачі - приймання робіт, а також не надано обґрунтованої відмови від підписання вказаних Актів у строк, передбачений п.4.14 Договору.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року Позивач надав послуги з перевезення вантажу, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами здачі - приймання робіт №1502 від 02.08.2021 року на суму 107 802 грн. 88 коп., №1357 від 02.08.2021 року на суму 131 741 грн. 72 коп.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що сторонами не узгоджено ціну послуг, оскільки відповідно до п.4.3 договору сума, що підлягає сплаті Виконавцеві, вказується в Заявках або в Додатковій угоді про тарифи або в рахунках Виконавця. В цю суму включаються витрати на перевезення вантажу та інші додаткові витрати Виконавця, передбачені Договором, а також винагорода Виконавця.
Так, на виконання умов Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату №1415 від 27.07.2021 р., №1416 від 30.07.2021 р., №1417 від 02.08.2021 р. (а.с.29, 62, 99), що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 04.10.2021 р., фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення. (а.с.156-161)
Згідно з п.4.10 Договору у разі виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням, які не могли бути передбачені перед початком надання послуг, Клієнт зобов'язаний оплатити їх Виконавцеві протягом З (трьох) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку та надання Виконавцем документів, що підтверджують такі витрати.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу Відповідача документів, що підтверджують виникнення додаткових витрат, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням, які не могли бути передбачені перед початком надання послуг, зокрема, разом з претензією №01-16/09/2021 від 16.09.2021 р., проте при зверненні до суду з вказаним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» було надіслано на адресу Відповідача вказані документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.01.2022 р., фіскальним чеком, накладною, які були отримані 11.01.2022 р.
За таких підстав, враховуючи п.4.10 Договору №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року, обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» з оплати наданих й прийнятих послуг з перевезення вантажу на загальну суму в розмірі 272 525 грн. 57 коп. виник 14.01.2022 року.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» за Договором №01/23042020 від 23.04.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг від 23.04.2020 року становить 272 525 грн. 57 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» в розмірі 272 525 грн. 57 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 272 525 грн. 57 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.10.2021 р. по 05.01.2022 р. у розмірі 1 926 грн. 34 коп. та інфляційні у розмірі 2 180 грн. 20 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 12.10.2021 р. по 05.01.2022 р. у розмірі 1 926 грн. 34 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду прострочки Відповідача. Так, Судом встановлено, що обов'язок Відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг з перевезення вантажу на загальну суму в розмірі 272 525 грн. 57 коп. виник 14.01.2022 року, а тому початок перебігу прострочки розпочався з 15.01.2022 року, в той час, як Позивачем визначено період прострочення по 05.01.2022 р.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 12.10.2021 р. по 05.01.2022 р. у розмірі 2 180 грн. 20 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, зазначених при розгляді вимог про стягнення 3% річних.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 12.10.2021 р. по 05.01.2022 р. у розмірі 11 117 грн. 55 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за прострочення Клієнтом передбачених цим Договором строків виконання грошових зобов'язань, він сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 0,1%. але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, за весь період прострочення, до дня виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 12.10.2021 р. по 05.01.2022 р. у розмірі 11 117 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду прострочки Відповідача. Так, Судом встановлено, що обов'язок Відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг з перевезення вантажу на загальну суму в розмірі 272 525 грн. 57 коп. виник 14.01.2022 року, а тому початок перебігу прострочки розпочався з 15.01.2022 року, в той час, як Позивачем визначено період прострочення по 05.01.2022 р.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 272 525 грн. 57 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовних вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЕР-ЕІРКОН» (03118, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, будинок 150-В, приміщення 82, Ідентифікаційний код юридичної особи 43578907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 4-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 40691534) заборгованість у розмірі 272 525 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп. та судовий збір у розмірі 4 087 (чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2022 року.
Суддя О.В. Чинчин