ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.06.2022Справа № 910/237/22
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКА, будинок 19)
до проДержавного агентства резерву України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28) стягнення заборгованості у розмірі 731 473 грн. 79 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 731 473 грн. 79 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості у розмірі 731 473 грн. 79 коп. залишено без руху.
07.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 року відкрито провадження у справі №910/237/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2022 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 17.02.2022 року, 18.02.2022 року, 22.02.2022 року уповноваженим особам Сторін.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.04.2003 року між Одеською залізницею (Зберігач) та Державним комітетом з державного матеріального резерву (Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними Зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках Зберігача. (т.1 а.с.26-28)
Відповідно до п.1.2 Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Комітетом.
Згідно з п. 2.1. Договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Згідно з п.4.1 Договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою. (п.4.3 Договору)
У п.4.4 Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) Зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву. (п.7.3 Договору)
Додатковою угодою від 15.09.2010 року до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року Сторони доповнили, що оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт. (т.1 а.с.29)
07.10.2011 року до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року Сторонами було підписано додаткову угоду №1, згідно з якою визначено, що стороною за договором є Державне агентство резерву України, яке відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву. (т.1 а.с.30)
Листом №НР-14/4 від 13.01.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік та документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2021 рік, що підтверджується копією реєстру №14 для приймання відправлень від 22.01.2021 р., опису вкладення. (т.1 а.с.31-41) У відповідь на який останній листом від 19.05.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень. (т. 1 а.с.47-50)
Листом №НР-14/84 від 02.09.2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії направило на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік. (т.1 а.с.65-66) У відповідь на який Відповідач листом від 17.09.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень. (т.1 а.с.67-69)
Листом №Н/НЗЕ-002/40 від 12.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік. (т.1 а.с.70-72) У відповідь на який останній листом №2669/0/4-21 від 29.10.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень, зокрема, щодо площі об'єкту, на якому зберігаються цінності. (т.1 а.с.73-74)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в розмірі 731 473 грн. 79 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як визначено ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Статтею 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.
Управління державним резервом здійснює Державне агентство резерву України, яке, як було зазначено вище, є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Згідно з Положенням про Державне агентство резерву України (Держрезерв), яке затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 № 463/2011, основними завданнями Держрезерву України є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву та внесення пропозицій щодо її формування.
Відповідно до п. 4 та п. 5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів, необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", передбачено відшкодування підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, фактичних витрат, пов'язаних з таким зберіганням. Згідно з цією нормою та п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532, таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного між Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Окрім того, положення ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" регламентують обов'язковість фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву як за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву, так і за рахунок коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.
Відтак, особі, яка здійснює відповідальне зберігання законодавчо надано право на відшкодування понесених у зв'язку з вищезазначеною діяльністю витрат.
Окрім цього, п. 1 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачає відшкодування усіх витрат відповідальних зберігачів.
Відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу. Такий договір згідно з ч.1 ст.937 ЦК України укладається у письмовій формі.
Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (стаття 946 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до положень Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532, сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем. Сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; середнього розміру суми витрат; розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.
Відповідно до додатку № 2 порядку до кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву віднесені основні та додаткові витрати. До основних витрат відносяться витрати по заробітній платі працівників з нарахуваннями, вартості електричної енергії, вартості паливних матеріалів (на опалення) та амортизації основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання. До додаткових витрат відносяться: консерванти та лакофарбові матеріали, дороблення та консервація, навантажувально-розвантажувальні роботи.
Згідно з п. 7 Порядку № 532 відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрсзервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до п. 2.1. Договору зберігач забезпечує належне зберігання цінностей і веде облік на позабалансовому рахунку зберігача.
У п.2.8 Договору передбачено, що Зберігач зобов'язаний щороку разом з річним звітом форми №12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно «Порядку відшкодування залізницями України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву».
Комітет зобов'язаний повертати Зберігачу погоджений, або з зауваженнями, кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання. (п.3.4 Договору)
В свою чергу, згідно з п. 3.1 договору Комітет зобов'язався відшкодувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Згідно з п.4.1 Договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з п. 4.2. договору кошторис витрат на утримання цінностей повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, листом №НР-14/4 від 13.01.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік та документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2021 рік, що підтверджується копіями реєстру №14 для приймання відправлень від 22.01.2021 р., опису вкладення. (т.1 а.с.31-41) У відповідь на який останній листом від 19.05.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень. (т. 1 а.с.47-50)
Листом №НР-14/84 від 02.09.2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії направило на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік. (т.1 а.с.65-66) У відповідь на який Відповідач листом від 17.09.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень. (т.1 а.с.67-69)
Листом №Н/НЗЕ-002/40 від 12.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік. (т.1 а.с.70-72) У відповідь на який останній листом №2669/0/4-21 від 29.10.2021 року повідомив про непогодження кошторису та необхідність врахування зауважень, зокрема, щодо площі об'єкту, на якому зберігаються цінності. (т.1 а.с.73-74)
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи Відповідачем не погоджено кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік всупереч умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року та норм чинного законодавства України.
Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою. (п.4.3 Договору)
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року Позивач здійснив відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підтверджується звітами про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 квартал 2021 року на суму 731 473 грн. 79 коп., актом на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей, звітами про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, пояснювальними записками до звіту, розрахунками заробітної плати, розрахунками амортизаційних відрахувань, податковими деклараціями за землю, податковими деклараціями.
На виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року Позивач надіслав на адресу Відповідача документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 3 квартал 2021 р., зокрема, звіт про витрати на зберігання цінностей за 3 квартал 2021 року, акт звірки взаєморозрахунків, акт на відшкодування витрат, звіти про витрати на зберігання, пояснювальні записки, розрахунки заробітної плати, бухгалтерські довідки, відомості нарахування амортизації основних засобів, що підтверджується копіями реєстру №14 для приймання відправлень від 22.01.2021 р., опису вкладення. (т.1 а.с.31-41)
Суд звертає увагу, що Державним агентством резерву України не надано суду жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат Позивача на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 квартал 2021 року на суму 731 473 грн. 79 коп., проте Акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не був підписаний з боку Відповідача, обґрунтованої відмови від підписання акту надано не було, а тому такі послуги вважаються прийнятими Відповідачем.
Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Стаття 946 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
У п.4.4 Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) Зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Оскільки Позивачем здійснено відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 3 квартал 2021 року на виконання умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які підтверджують факт здійснення зберігання матеріальних цінностей, а саме: звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 квартал 2021 року, відповідачем має бути здійснено відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачу.
Отже, позивачем здійснено відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 3 квартал 2021 року, що підтверджується документами, які підтверджують факт здійснення операцій по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та факт виконання позивачем договірних відносин. При цьому, сам факт не підписання (відмови від підписання) таких актів та звітів про витрати, за відсутності вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про те, що такі витрати не були понесені позивачем.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву відповідно до умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року та ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду даної справи судом настав.
При цьому, Суд звертає увагу, що неузгодження Комітетом кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2021 рік не спростовує факту надання Позивачем послуг із зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву й виникнення обов'язку у Відповідача по оплаті наданих послуг.
Таким чином, заборгованість Державного агентства резерву України перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 року становить 731 473 грн. 79 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в розмірі 731 473 грн. 79 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 731 473 грн. 79 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з Державного агентства резерву України на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 731 473 грн. 79 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 37472392) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКА, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 40081200) заборгованість у розмірі 731 473 (сімсот тридцять одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 10 972 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 11 (одинадцять) коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2022 року.
Суддя О.В. Чинчин