ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2022Справа № 910/692/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління 7"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТСФЕРА"
про стягнення 264 287,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління 7" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТСФЕРА" про стягнення 228 066,56 грн. вартості оплаченого, проте не поставленого товару по договору поставки № 25/11/20 від 21.11.2020, 23287,26 грн. пені, 4419,03 грн. відсотків за користування чужими коштами, 8506,12 грн. інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2022 відкрив провадження у справі № 910/692/22, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 21.01.2022 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105491857931, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління 7" (покупець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТСФЕРА" (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір поставки № 25/11/20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у визначений цим договором строк товар, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.2 договору строк поставки - 30 робочих днів від дня зарахування на банківський рахунок постачальника передплати у сумі, визначеної п. 9.2 договору.
Пунктом 8.2 договору встановлена ціна договору у розмірі 133220,93 грн.
За умовами п. 9.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування узгодженої сторонами суми на визначений в договорі банківський рахунок постачальника.
Сторони домовились, що покупець протягом 3 банківських днів від дня підписання договору здійснює предоплату в розмірі 100% від ціни договору, визначеної в п. 8.2 (п. 9.2 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом одного року (п. 13.1 договору).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 56 від 22.02.2021 із зазначенням переліку замовленого товару, кількості та вартості, на загальну суму 248066,56 грн.
23.02.2021 позивач на підставі платіжного доручення № 52 від 23.02.2021 здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача на суму 248066,56 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк не виконав, отримані кошти повернув частково у розмірі 20000 грн., у зв'язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 228066,560 грн. боргу - попередньої оплати. За прострочення виконання зобов'язання позивач також нарахував на підставі ст.ст. 624, 625 ЦК України 23287,26 грн. пені, 8506,12 грн. інфляційних втрат, 4419,03 грн. відсотків за користування грошовими коштами.
Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 25/11/20 від 25.11.2020 за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем 23.02.2021 відповідно до умов договору за виставленим рахунком на оплату № 56 від 22.02.2021 грошових коштів у сумі 248066,56 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару.
Враховуючи перерахування коштів 23.02.2021 та положення п. 3.2 договору, строк передачі товару сплинув 08.04.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 248066,56 грн. попередньої оплати суду не надано.
Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, відповідач повернув йому частину одержаної попередньої оплати у розмірі 20000 грн.
Докази повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 228066,56 грн. у матеріалах справи відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
За відсутності доказів повернення відповідачем авансового платежу у спірній сумі, у повному обсязі у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми 228066,56 грн. боргу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 228066,56 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно умов п. 10.1 договору у випадку порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотків від ціни договору за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
За перерахунком суду належними до стягнення є 19010,41 грн. пені.
При цьому, суд зауважує, що умовами укладеного договору сторонами не узгоджено можливість нарахування пені за період більший, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України: 6 місяців з моменту прострочення виконання зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 8506,12 грн. інфляційних втрат та 4419,03 грн. відсотків за користування грошовими коштами, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТСФЕРА" (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4А, оф.1, код 35678422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління 7" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, код 40103590) 228066 (двісті двадцять вісім тисяч шістдесят шість) грн. 56 коп. основного боргу, 19010 (дев'ятнадцять тисяч десять) грн. 41 коп. пені, 8506 (вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 4419 (чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 3900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 3 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак