ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2022Справа № 910/440/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, обл. Полтавська, м. Полтава, вул. Колективна, будинок 10; ідентифікаційний код: 37686922)
до Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський Бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код: 21647131)
про стягнення 10 458, 25 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ "Маркс. Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 456, 01 грн - 3% річних та 9 002, 24 грн - інфляційних втрат, а всього 10 458, 25 грн заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0669306.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що 14.02.2015 о 14:30 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ревуцького - вул. А. Ахматової, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Volksvagen", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1ПДР України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва № 753/4298/15-п від 13.03.2015, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0669306 ПрАТ "Страхова компанія "Україна".
15.03.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" заяву про страхове відшкодування.
До 14.06.2015 ПрАТ "Страхова компанія "Україна" не здійснило виплату суми страхового відшкодування у строк передбачений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з чим 02.07.2015 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ФОП Шиян Д.С. зайняв місце ОСОБА_2 в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_2 від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
31.07.2015 між ФОП Шиян та ТОВ "Маркс. Капітал" укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-07/2015, на підставі якого ТОВ "Маркс. Капітал" набуло право вимоги за договором страхування № АІ/0669306.
Позивач зазначає, що на підставі вказаного договору відбулася заміна кредитора у зобов'язанні за договором страхування № АІ/066936 з ФОП Шиян на ТОВ "Маркс. Капітал", а тому починаючи з 31.07.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/0669306, яке виникло в результаті ДТП є ТОВ "Маркс. Капітал".
В подальшому, ПрАТ "Страхова компанія "Україна" порушуючи умови договору страхування не здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ "Маркс. Капітал".
02.03.2018 Господарським судом міста Києва порушено справу про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Україна" № 910/842/18, в якій вимоги ТОВ "Маркс. Капітал" та ПрАТ "Арсенал Страхування" визнано в повному обсязі на суму 1 232 899, 85 грн.
17.07.2019 Господарським судом міста Києва винесено ухвалу у справі № 910/842/18, якою вирішено ліквідувати ПрАТ "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Позивач зазначає, що відповідно до підпункту ґ. пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов'язань за договором страхування перед ТОВ "Маркс. Капітал", у зв'язку з чим, 27.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу, яку МТСБУ було задоволено частково та прийнято рішення про виплату відшкодування у зобов'язанні за договором страхування
№ АІ/0669306 в розмірі 17 857, 71 грн.
Таким чином розмір невиконаного зобов'язання перед ТОВ "Маркс. Капітал" становить 10 458, 25 грн, з яких: 1 456, 01 грн - 3% річних та 9 002, 24 грн - інфляційних втрат, що в свою чергу і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки на переконання позивача часткове виконання відповідачем умов договору страхування порушує права позивача, адже, станом на дату подання позовної заяви, зобов'язання за договором страхування в повному обсязі не виконано.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строків позовної давності та зазначає, що у даній справі такий строк застосовано бути не може, адже, розмір заборгованості за договором страхування № АІ/0669306 вже встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі
№ 910/842/18, а позовна давність до заявлених вимог не може застосовуватися, оскільки не була пропущена.
Також позивач заперечуючи доводи відповідача, посилається на те, що починаючи з 17.07.2019 до МТСБУ перейшли зобов'язання за полісом № АІ/0669306 ПрАТ "Страхова компанія "Україна" в обсягах, що існували в останнього перед потерпілим в обсязі визнаному господарським судом міста Києва у справі № 910/842/18 (з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтею 41 якого передбачено вичерпний перелік регламентних виплат, що здійснюється МТСБУ та лише в частині відшкодування шкоди за договором страхування.
Виплата позивачу страхового відшкодування в розмірі 17 857, 71 грн є фактичним виконанням зобов'язання в повному обсязі, а нараховані 3 % річних та інфляційні втрати у відповідності до частини 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 вважаюся погашеними у зв'язку із недостатністю майнових активів боржника - ПрАТ "Страхова компанія "Україна".
Також, відповідач у своєму відзиві відзначає про те, що МТСБУ не є ані правонаступником, ані стороною договору обов'язкового страхування, а тому відповідальність ПрАТ "Страхова компанія "Україна" не може бути покладено на відповідача, тим паче, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України має індивідуальний характер.
Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав для здійснення нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування в межах 90-то денного строку, як це передбачено п. 36.2. ст. 36 Закону про обов'язкове страхування.
Відповідач також просить суд застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності, який на переконання відповідача має обраховуватися з дати ДТП - 14.02.2015 та відповідно відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить суд їх зменшити з огляду на однотипність поданих позовів, які знаходяться у провадженні господарського суду міста Києва.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю, безпідставністю та у зв'язку із пропуском строків позовної давності.
02.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності, а також клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив.
В обґрунтування підстав з якими обумовлюється можливість поновлення строку позивач посилається на виникнення обставин непереборної сили, а саме, військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", починаючи з 5:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у свою чергу Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено з 5:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб, а також нестабільною роботою АТ "Укрпошта" в даний період.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 було задоволено клопотання ТОВ "Маркс.Капітал" про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву та відповідно поновлено процесуальний строк та прийнято до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву від 22.04.2022 № 804591/1 (надходження до суду 02.05.2022).
Із наявного в матеріалах справи поштового повідомлення штрихкодовий ідентифікатор 0105492210915 вбачається, що ухвалу суду від 23.05.2022 відповідачем було отримано 30.05.2022.
Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме, поштового повідомлення штрихкодовий ідентифікатор 3601900197807 відповідь на відзив на позовну заяву було отримано відповідачем 28.04.2022.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (ч. 4 ст.167 ГПК України)
З огляду на викладене вище, враховуючи дату отримання відповіді на відзив на позовну заяву та встановлений ухвалою суду від 17.01.2022 п'ятиденний строк відповідач повинен був подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у строк до 03.05.2022.
Суд вказує, що станом на дату ухвалення даного рішення, заперечення на відповідь на відзив до суду або ж клопотання про продовження строку на подання такої заяви по суті спору до суду не надходило.
При цьому суд звертає увагу, що поновлення позивачу процесуального строку на подання відповіді на відзив жодним чином не впливає на обов'язок відповідача у випадку подачі заяв по суті спору вчиняти такі дії у встановлений судом строк. Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, в тому числі містить відзив на позовну заяву із нормативно обґрунтованими запереченнями по суті заявлених вимог, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва № 753/4298/15-п від 13.03.2015, встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2015 о 14:30 год. керуючи автомобілем "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ревуцького - вул. А. Ахматової, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Volksvagen", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1ПДР України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до означеної вище постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на дату настання страхового випадку - ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0669306.
19.05.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля "Volksvagen", державний номер НОМЕР_2 та у подальшому визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП.
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку від 04.03.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням вартості фізичного зносу становить 20 049, 35 грн.
15.03.2015 ОСОБА_2 подав до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" заяву про страхове відшкодування, втім, до 14.06.2015 ПрАТ "Страхова компанія "Україна" не здійснило виплату суми страхового відшкодування, у зв'язку з чим 02.07.2015 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.
Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.07.2014, номер полісу № АІ/0669306 в страховій компанії ПрАТ "Страхова компанія "Україна".
Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2. договору).
Згідно п. 1.3. договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 17 857, 71 грн.
Пунктом 1.4. договору факторингу передбачено, що зобов'язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа - ОСОБА_1 ; страхова компанія - ПрАТ "Страхова компанія "Україна"; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
31.07.2015 між ФОП Шиян та ТОВ "Маркс.Капітал" укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-07/2015, на підставі якого ТОВ "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування № АІ/0669306.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Нормами ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/842/18 відкрито провадження про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Україна"; визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів - ТОВ "Маркс.Капітал" та ПрАТ "СК «Арсенал Страхування" на суму 1 232 899, 85 грн.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 визнано конкурсним кредитором ПрАТ "Страхова компанія "Україна", зокрема, ТОВ "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9 547 674, 57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 1 835 120, 95 грн, загальна сума 15 298 994, 30 грн.
21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Маркс. Капітал" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765, 41 грн., яка складається із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов'язаннях, що виникли на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, полісу № АІ/0669306.
19.10.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" подано уточнення до вказаної вище заяви про грошові вимоги до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" у справі № 910/842/18 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 941 518, 06 грн., до яких в тому числі входять нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та пені від простроченої суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 визнано кредиторські вимоги: ТОВ "Маркс.Капітал" на суму 3 524, 00 грн. - першої черги, на суму 4 937 944, 06 - шостої черги, в загальному 4 941 468, 06 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019 та у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 6 868 953, 48 грн, загальна сума 20 340 192, 80 грн.
27.08.2019 позивач, у зв'язку з ліквідацією ПрАТ "Страхова компанія "Україна" ухвалою суду від 17.07.2019 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу.
12.09.2019 відповідач заявою № 3.1-05/29640 частково виконав зобов'язання за договором страхування № АІ/0669306, зокрема, здійснив лише виплату страхового відшкодування у розмірі 17 857, 71 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 1 456, 01 грн - 3% річних та 9 002, 24 грн - інфляційних втрат залишена з боку відповідача без задоволення.
Заперечення відповідача фактично зводяться до повного виконання перед позивачем існуючих зобов'язань у зв'язку із виплатою суми страхового відшкодування за полісом № АІ/0669306 та відсутність підстав для нарахування та виплати суми 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600, 00 грн. (як зазначено у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат), на підтвердження факту понесення яких позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020; додаткова угода № 1 до договору; додаток № 1 від 01.06.2020 до додаткової угоди № 1; акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 394 від 06.01.2022 та ордер серії АІ № 1059663.
Згідно додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 до договору гонорар за надання адвокатським об'єднанням правової допомоги сплачується клієнтом у формі фіксованої плати, відповідно до цін (тарифів) визначених у додатку № 1 до даної додаткової угоди "Тарифи за надання окремих видів правової допомоги".
Також із вказаної додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 вбачається, що гонорар сплачується в тому числі на підставі підписаного та узгодженого сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
Суд зазначає, що акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 394 від 06.01.2022 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатським об'єднанням надано позивачу послуги на загальну суму 4 600, 00 грн., а клієнтом такі послуги прийнято.
Що стосується заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що останні не містять обґрунтувань щодо необхідності зменшення таких витрат, в чому полягає їх неспівмірність, а обставини, на які посилається позивач не підтверджені відповідними доказами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон 1961-IV) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 39.1. ст. 39 Закону 1961-IV моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до п. 39.2.1. ст. 39 Закону 1961-IV основними завданнями МТСБУ, зокрема, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом.
У відповідності до пп. "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд вказує, що розмір грошових вимог ТОВ "Маркс. Капітал" в заявленій до відшкодування сумі 10 458, 25 грн, з яких: 1 456, 01 грн - 3% річних та 9 002, 24 грн - інфляційних втрат та їх обґрунтованість до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" встановлені у справі № 910/842/18, мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.
Ухвалою суду від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника ПрАТ "Страхова компанія "Україна" не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
За таких підстав, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика (ПрАТ "Страхова компанія "Україна") - учасника МТСБУ для задоволення вимог його кредиторів.
Як вже було встановлено судом, позивач, у зв'язку з ліквідацією ПрАТ "Страхова компанія "Україна" 27.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про виплату боргу.
Однак, згідно заяви відповідача від 12.09.2019 ним частково було виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/0669306, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 17 857, 71 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат була залишена з боку відповідача без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також суд зазначає, що оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.
У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону 1961-IV, а саме на переході до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування, що в свою чергу спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ "Страхова компанія "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2. договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/31-07/2015 від 31.07.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 та від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19.
З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Проте, як вказувалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.
Вирішуючи питання про відлік строку позовної давності на заявлення позовних вимог, суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 та зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Отже, у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому, з урахуванням положень підпункту "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає відповідач.
Судом встановлено факт ліквідації ПрАТ "Страхова компанія "Україна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у даній справі, що розглядається.
За приписами ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Судом встановлені обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду від 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності та свідчать про звернення з позовом до МТСБУ 10.01.2022 в межах такого строку.
З огляду на зазначене та встановлені судом обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому дійшов висновку про задоволення позову.
Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку виплачено лише суму страхового відшкодування без урахування нарахованих сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а відтак, на переконання суду, носять суто формальний характер, у зв'язку з чим, враховуючи категорію справи та розмір заявлених позивачем витрат (фіксовані тарифи), суд дійшов висновку, що відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600, 00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" - задовольнити.
2. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922) 3 % річних в сумі 1 456 (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн 01 коп., інфляційні втрати в сумі 9 002 (дев'ять тисяч два) грн 24 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн 00 коп. та
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 20.06.2022
Суддя Дмитро БАРАНОВ