Справа № 909/448/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.06.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ,
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 Кодексу, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом частин 1, 3 ст. 116 Кодексу, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема: конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Так, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказує на те, що у неї наявні невиконані зобов'язання перед:
- ПАТ "Банк "Фінанст та кредит" (правонаступник - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") на суму 1 658 733 грн 99 коп. за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1344 pv-07 від 26 липня 2007 р. та згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 травня 2014 р. у справі № 344/16189/13-ц;
- ПАТ "Банк "Фінанст та кредит" (правонаступник ТОВ ФК "Гефест") на суму 1 358 965 грн 66 коп. за кредитним договором № 1062pv-07 від 04 червня 2007 р. та згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2010 р. у справі № 2-2745/2010;
- ОСОБА_2 на суму 30 000 грн за договором позики № 26/08/2021 від 26 серпня 2021 р.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яку визначив боржник, становить 3 047 699 грн 65 коп.
Однак, в підтвердження зазначеного договору позики № 26/08/2021 від 26 серпня 2021 р., укладеного із ОСОБА_2 , не подала, у зв'язку з чим не можливо встановити, який розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором ОСОБА_2 і чи боржник припинив погашення позики та інших платежів за цим зобов'язанням упродовж двох місяців до звернення до суду з врахуванням вимог ч. 3 ст. 115 Кодексу (не включаючи неустойку (штраф, пеня) та інші фінансові санкції).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Однак, всупереч цим вимогам Кодексу, заявник таких доказів не подала, натомість, у своїй заяві ОСОБА_1 послалась на постанову Верховного Суду 30 червня 2020 р. у справі № 910/726/20 та долучила до матеріалів заяви укладений арбітражним керуючим Ловасом В. О. договір від 21 червня 2022 р.
Проаналізувавши вказане, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Отже, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особою на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Верховний Суд у згаданій боржником постанові вказує на право, а не обов'язок, місцевого господарського суду розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема, на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника.
Також Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Отже, суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізоване у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість досягнення етапу реалізації майна у справі - виконання плану реструктуризації боргів або перехід до процедури погашення боргів, оскільки положення ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією вже виникла.
Боржником не надано суду належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого у справі про її неплатоспроможність, оскільки в поданій заяві ОСОБА_1 не зазначає про наявність майна, яке могло б бути реалізоване, у тому числі для подальшого здійснення оплати праці арбітражному керуючому.
Суд звертає увагу, що, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення (розстрочка, відстрочка) заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання у повному розмірі винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
У постанові від 19 листопада 2020 р. у справі № 910/726/20 (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Отже, укладений між боржником та арбітражним керуючим договір суперечить імперативній нормі ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про порушення сторонами договору положень ст. 203 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, поданий заявником договір з арбітражним керуючим від 21 червня 2022 р. не може бути прийнятий господарським судом в якості доказу альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у даній справі.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235 ГПК України та, суд
заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - залишити без руху.
ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху подати суду договір позики № 26/08/2021 від 26 серпня 2021 р., укладений із ОСОБА_2 та докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 37 215 грн (2481 грн х 5 х 3 міс.).
Роз'яснити ОСОБА_1 положення частин 3, 4 ст. 174 ГПК України про те, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. В. Ткаченко