вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.06.2022м. ДніпроСправа № 904/23/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у судовому засіданні заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про ухвалення додаткового рішення у справі:
за позовом Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у загальному розмірі 7 954 657,02 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача (заявника): не з'явився.
Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у які просить суд стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" збитки у сумі 6 507 818,75 грн., 3% річних у сумі 424 345,77 грн., інфляційні втрати у сумі 1 022 492,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 02.03.2022 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2022 відкладено підготовче судове засідання та про дату, час та місце підготовчого судового засідання буде повідомлено сторін додатково ухвалою суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 призначено підготовче судове засідання на 24 травня 2022 року о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2022 о 12:00 год.
В судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2022, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2022 в задоволенні позову відмовлено.
17.06.2022 від відповідача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення вих.№ б/н від 15.06.2022, у які просить ухвалити додаткове рішення по справі № 904/23/22, яким вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" витрати професійну правничу допомогу у розмірі 59 773,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2022 заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.06.2022 о 11:00 год.
Розглянувши заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
В силу вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ст.126 Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У частині 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищенаведених вимог закону при визначенні розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
25.01.2022 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева "ДЖАСТІС" (далі - адвокатське бюро) був укладений договір про надання правової допомоги № 392 (далі - договір), згідно якого клієнт доручає, а адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги надавати адвокатські послуги, що полягають у здійсненні представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта, надання клієнту адвокатських послуг з правового супроводження господарської діяльності та інші послуги в адвокатській діяльності в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та специфікаціями до цього договору, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно п.2.1. договору вартість послуг та порядок оплати визначається сторонами в кожній Специфікації окремо, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що на підтвердження факту надання адвокатським бюро клієнту послуг відповідно до умов цього договору складається акт наданих послуг, який підписується та скріплюється печатками сторін.
Підписаний сторонами акт наданих послуг свідчить про виконання адвокатським бюро взятих на себе за договором обов'язків на суму, зазначену в такому акті та про відсутність будь-яких претензій з боку клієнта.
В частині І специфікації №2 від 01.12.2021 до договору від 25.01.2022 зазначено, що на виконання пункту 1.1 договору сторони погодили наступний перелік юридичних послуг, їх вартість та порядок розрахунків:
1. Адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, що направлені на захист прав і інтересів клієнта в судовій справі № 904/23/22, яка перебуває в проваджені Господарського суду Дніпропетровської області за позовною заявою Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення збитків у загальному розмірі 7 954 657,02 грн., а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
2. Вартість послуг складається з:
- фіксованого платежу в розмірі 20 000,00 грн., який перераховується клієнтом на розрахунковий рахунок адвокатського бюро протягом трьох календарних днів з моменту підписання цієї специфікації (пп.2.1. договору);
- гонорару, який складає 0,5% (нуль цілих п'ять десятих відсотка) від суми, яка визначається як різниця між заявленою сумою позовних вимог, зазначеної в п. 1 цієї Специфікації, та сумою, в якій будуть задоволені позовні вимоги. У разі відмови в задоволені позовних вимог в повному обсязі, гонорар сплачується з загальної суми позовних вимог, зазначених в п. 1 цієї Специфікації. Гонорар перераховується Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання законної сили остаточного рішення суду у справі, зазначеної в п. 1 цієї Специфікації (пп.2.2. договору).
3. Фактом надання адвокатських послуг за цим договором на суму, зазначену в п. 2 цієї специфікації, є остаточне рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/23/22.
Як вбачається зі змісту договору від 25.01.2022 та специфікації №2 до цього договору, для підтвердження факту надання послуг адвокатським бюро визначено дві різні обставини - підписання акту наданих послуг та остаточне рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/23/22.
Позивачем наданий до суду: підписаний акти наданих послуг № 45 від 28.02.2022 на суму 20 000,00 грн., № 12 від 25.01.2022 на суму 20 000,00 грн., як того вимагає пункт 2.2 договору та платіжне доручення № 26Е181625В875F від 23.05.2022 на суму 20 000,00 грн.
Вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у специфікації у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач клопотання про зменшення заявлених вимог, заперечення та доказів щодо не співмірності заявленого розміру витрат до суду не надав.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 59 773,29 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у фіксованому розмірі, послуги адвоката були реально надані відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене та в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, надавши оцінку матеріалам справи та доводам, за відсутності заперечень та клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат, суд дійшов висновку про те, що відповіда надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи у сумі 59 773,29 грн. і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог відповідача про стягнення вартості наданих адвокатських послуг з позивача.
Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41А; код ЄДРПОУ 03341345) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28; код ЄДРПОУ 03564045) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 59 773,29 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 28.06.2022.
Суддя В.Г. Бєлік