вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.06.2022м. ДніпроСправа № 923/515/21
За позовом TOO UKRINVEST, м. Таллінн, Естонія
до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", м. Дніпро
відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Дніпро
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , м. Дніпро
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал", м. Херсон
про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Баворовська Г.П.
Представники:
Від позивача: Кудрявцев Д.В., ордер від 26.10.2021 №1099321, адвокат
Від відповідача-1: Костюк Т.В., ордер від 22.11.2021 №1066711, адвокат
Від відповідача-2: не з'явився
Від відповідача-3: Костюк Т.В., ордер №1083423 від 07.02.2022, адвокат
Від третьої особи-1: Чередник І.О., ордер №1114152 від 23.02.2022, адвокат
Від третьої особи-2: не з'явився
TOO UKRINVEST звернулося до Господарського суду Херсонської області з позов до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", в якому просить визнати недійсним договір, укладений між TOO UKRINVEST та ОСОБА_1 щодо відчуження 10% простих іменних акцій ПрАТ "Дніпровський термінал" та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "Дніпровський термінал" з рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах TOO UKRINVEST.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2021 направлено матеріали справи №923/515/21 за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.08.2021 у справі №923/515/21 залишено без змін.
Супровідним листом від 18.10.2021 матеріали справи №923/515/21 направлені до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №923/515/21 передано для розгляду судді Крижному О.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2021 прийнято справу №923/515/21 до свого провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", у якому останній вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. По-перше відповідач-2 зазначає, що є депозитарною установою та проводить облікові операції на рахунку ТОВ "Укрінвест" на підставі розпоряджень, наданих розпорядником рахунку ТОВ "Укрінвест". Законодавство не передбачено надання депонентом депозитарній установі для проведення облікової операції договору, який є підставою для складання та виконання розпорядження на проведення депозитарної операції у разі вчинення правочину щодо цінних паперів поза фондовими біржами без додержання при розрахунках принципалу "поставка цінних паперів проти оплати". По-друге, відповідно до інформації з електронної бази комерційного реєстру щодо ТОВ "Укрінвест" кожен член правління може представляти товариство з обмеженою відповідальністю при здійсненні будь-яких операцій. Таким чином, ані Статутом, ані іншим рішенням учасників товариства не встановлені обмеження для членів правління щодо укладення будь-яких правочинів від імені товариства, в тому числі щодо продажу акцій, що належать товариству.
Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначає, що ані законом, ані ні статутом позивача не встановлені обмеження щодо вчинення спірного правочину. Законом не передбачено, що для вчинення такого правочину необхідно прийняття окремого рішення. Стосовно ціни та строків оплати по договору відповідач-1 зазначає, що на момент укладення договору ПАТ "Дніпровський термінал" було збитковим підприємством, яке мало непогашені кредитні зобов'язання на суму понад 20 млн. грн., що з-поміж іншого обумовило ціну договору купівлі-продажу. Стосовно посилання позивача на зловмисну домовленість між подружжям відповідач-1 зазначає сторони діяли в межах чинного законодавства із врахуванням повноважень, наданих довіреністю. Чинним законодавством не заборонено вчиняти правочини щодо відчуження майна між дієздатними особами, які перебувають у родинних відносинах. Також відповідач-1 вважає позовну вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування передчасною.
У відповіді на відзив відповідача-1 позивач не погоджується із запереченнями відповідача-1 зазначає, що правочин від імені позивача щодо відчуження 10% простих іменних акцій ПрАТ "Дніпровський термінал" було укладено всупереч інтересів позивача, без його волі та з перевищенням повноважень.
Від позивача надійшла уточнена позовна заява (заява про зміну підстав позову), у якій просить:
- визнати недійсним договір №200319/20-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 20 березня 2019 року, укладений між покупцем: громадянкою України ОСОБА_1 , від імені якої на підставі договору доручення №200319/01-БД від 20 березня 2019 року діє її повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (UKRINVEST OU), в особі уповноваженого представника в особі ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019;
- визнати недійсною додаткову угоду від 22 березня 2019 року до договору №200319/02-БВ від 20 березня 2019 року на купівлю-продаж цінних паперів, укладену між громадянкою країни ОСОБА_1 , представлена повіреним - ТОВ "ФК Оберіг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (UKRINVEST OU), в особі уповноваженого представника в особі ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" провести безумовну облікову операцію списання 25310 штук іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "Дніпровський термінал" (вид, тип і категорія цінних паперів: акції іменні прості, код ISN UA4000100937, номінальна вартість однієї акції 100 грн.) з рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз" та зарахувати їх на рахунку у цінних паперах, відкритий у депозитарній установі на ім'я TOO UKRINVEST (Естонія).
Позивач зазначає, що подання уточненої позовної заяви обумовлене тим, що позивач ознайомився із витребуваними ухвалою Господарського суду Херсонської області документами, зокрема, копією довіреності, яка була видана членом правління TOO UKRINVEST ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 , копією комерційного реєстру, копією договору №200319/02/БВ від 20.03.2019, копією додаткової угоди до договору №200319/02/БВ від 20.03.2019, копією договору доручення №БД19-2203/1 від 22.03.2019. Позивач зазначає, що фактично спірний договір було укладено між подружжям, без згоди та відома учасників компанії TOO UKRINVEST (Естонія) та за заниженою ціною. Позивач вбачає зловмисну домовленість між подружжям при укладенні цього договору. Крім того, позивач зауважує про перевищення повноважень ОСОБА_5 при видачі довіреності на ім'я ОСОБА_2 .
Також позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 та виключення його зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Від позивача надійшли письмові пояснення на позов, в яких підтримує позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Від відповідача-1 надійшли заперечення щодо залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача та заперечення з урахуванням остаточних позовних вимог.
Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, подана позивачем уточнена позовна заява за своєю природою не є зміною предмету позову, а розцінюється як зміна підстав позову, а тому прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 прийнято уточнену позовну заяву (заяву про зміну підстав позову) до розгляду, залучено до участі у справі у якості відповідача-3 ОСОБА_2 та виключено останнього зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У матеріалах справи міститься клопотання позивача про виклик свідків, у якому просить викликати в судове засідання та допитати у якості свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та викликати в судове засідання та допитати у якості свідка в режимі відеоконференції ОСОБА_5. Клопотання обґрунтоване тим, що вказані особи безпосередньо приймали участь в укладенні оскаржуваних договорів та на власний розсуд визначали умови оскаржуваних правочинів.
Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
Відповідно до ч.1,3 ст.88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Також, відповідно до ч.3 ст.87 Господарського процесуального кодексу сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Письмові заяви свідків, оформлені відповідно до вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України, про виклик яких у судове засідання заявляє позивач, до господарського суду не надходили, також відсутня згода учасників справи на допит у якості свідка, отже відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про виклик свідків і допит їх у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судове засідання, призначене на 28.02.2022 не відбулося у зв'язку із введенням на території України воєнного стану. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області призначено судове засідання на 16.06.2022.
У судовому засіданні 16.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору купівлі-продажу цінних паперів та додаткової угоди до нього, наявність/відсутність підстав для визнання договору недійсним та повернення відчужених цінних паперів позивачу.
Так, судом встановлено, що 20.03.2019 між ОСОБА_1 (покупець) від імені якої на підставі договору доручення №200319/01-БД від 20.03.2019 діє її повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест" (UKRINVEST OU) (продавець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №1479 від 28.02.2019 укладено договір №200319/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери.
Згідно з п. 1.2 договору у відповідності до умов договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами:
Вид та тип ЦП - акції прості іменні;
Емітент ЦП - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський термінал";
Код ЄДРПОУ емітента - 32851024;
Форма існування ЦП - бездокументарна;
Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код ISIN) - UA4000100937;
Номінальна вартість одного ЦП, грн. - 100,00 грн.;
Місце укладання договору на виконання - поза фондовою біржею;
Спосіб проведення рахунків - без дотримання принципу "Поставка ЦП проти оплати";
Кількість ЦП, шт. - 25310 штук;
Вартість одного ЦП за договором, грн. - визначається шляхом поділу суми договору на кількість ЦП;
Загальна вартість ЦП за договором, грн. - 149000,00 грн.
У відповідності з п.1.3 договору загальна сума договору становить 149000,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну суму договору, вказану в п.1.3 договору до 27 грудня 2020 року включно, можлива оплата частками.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість ЦП, зазначених в п.1.2 шляхом перерахування на рахунок продавця суми, вказаної в п. 1.3 цього договору (п.2.2 договору).
Моментом виконання обов'язку покупця по оплаті, є момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.2.4 договору).
Згідно з п. 3.1 договору перехід права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів. Перехід права власності на цінні папери здійснюється на протязі 30 днів з моменту підписання даного договору шляхом переказу цінних паперів з рахунку у цінних паперах продавця на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі. Право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця в депозитарній установі (п.п.3.2, 3.3 договору).
У відповідності з п. 3.4 договору підтвердженням факту переходу прав власності на ЦП, які зазначені у п.1.2 цього договору, є виписка від депозитарної установи покупця про зарахування цих ЦП на рахунок у цінних паперах покупця. На підставі виписки від депозитарної установи сторони підписують акт прийому-передачі цінних паперів.
Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за даним договором, а ЦП вважаються переданими - з моменту зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах покупця (п.3.5 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору продавець повідомляє, що цінні папери, на дату укладення цього договору заблоковані (застава цінних паперів), та гарантує, що цінні папери будуть розблоковані та перераховані покупцю у терміни передбачені цим договором. Продавець гарантує, що має усі права та повноваження на здійснення операцій та виконання своїх зобов'язань за цим договором.
У пункті 4.3 договору передбачено, що сторони гарантують, що підписання та виконання ними договору не призведе до порушень жодного нормативно-правового акту, судового рішення, що набрало законної сили на момент підписання договору, а також не порушить жодного положення Статуту кожної із сторін або внутрішніх правил та розпоряджень сторони, якщо такі є.
Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 10.1 договору).
22.03.2019 сторонами підписано додаткову угоду до договору №200319/02-БВ від 20.03.2019 на купівлю-продаж цінних паперів, у якій погодили трактувати зазначені пункти договору у наступній редакції:
2.1 покупець зобов'язаний сплатити суму договору, зазначену в п.1.3 договору до 25 грудня 2022 року включно, можлива оплата частками.
2.2 всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті - гривні або в валюті - євро чи долар США. При оплаті у валюті євро чи долар США сума, що підлягає сплаті, встановлена в п.1.3 цього договору, визначається у валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
2.3 за цим договором допускається розрахунок у спосіб не заборонений законодавством України, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
2.4 - виключити.
Позивач зазначає, що договір №200319/02-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 20.03.2019 та додаткова угода до нього від 22.03.2019 фактично укладені між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також відповідно до довідки TOO UKRINVEST (Естонія) від 10.03.2021 учасниками (загальними зборами) TOO UKRINVEST не приймалося рішення про відчуження належних останнім акцій зареєстрованої в Україні компанії ПрАТ "Дніпровський термінал".
Позивач вважає, що довіреність від імені TOO UKRINVEST видана ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 на відчуження 10% простих іменних акцій ПрАТ "Дніпровський термінал" була видана без згоди учасників (загальних зборів пайовиків), а тому договір купівлі-продажу цінних паперів та додаткова угода до нього укладені всупереч інтересів TOO UKRINVEST без його волі та з перевищенням повноважень, а також на думку позивача є зловмисна домовленість між покупцем та представником ТОВ "Укрінвест".
Вказане і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. ст. 237, 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У відповідності до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Підстави позову зводяться до двох основних, якими є відсутність повноважень члена правління на видачу довіреності та зловмисна домовленість представника позивача (ОСОБА_2) з покупцем. Під час судового розгляду представник позивача заявляв про наявність зловмисної домовленості також і члена правління позивача, який видав довіреність, з представником (ОСОБА_2), однак позовна заява такої підстави позову не містить.
Суд звертає увагу, що дані дві підстави позову містять внутрішню логічну суперечність.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц однією з необхідних ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є те, що дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
Відповідно, встановлення обставин відсутності повноважень представника (у результаті поставлення під сумнів виданої довіреності) виключає можливість застосування статті 232 Цивільного кодексу України та визнання правочину, укладеного на підставі такої довіреності, недійсним. Такий же висновок міститься зокрема в ухвалі Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09.
Також суд звертає увагу, що розглядувана у даній справі процедура продажу акцій включає в себе крім безпосередньо оскаржуваного договору купівлі-продажу акцій також ще один правочин. Видана позивачем (довірителем) довіреність є формою вираження договірних відносин доручення з повіреним, і може бути визнана недійсною. Однак такої позовної вимоги не заявлено.
При цьому перевищення повноважень члена правління позивача при видачі довіреності може розглядатися як підстава для визнання недійсною саме довіреності, а не безпосередньо укладеного договору купівлі-продажу.
Але, виходячи з права позивача визначати підстави позовних вимог, суд вважає за необхідне дослідити питання наявності повноважень на видачу довіреності, оскільки це є необхідним також і в аспекті встановлення наявності чи відсутності однієї з необхідних ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, а саме того, чи здійснювалися дії представника в межах наданих йому повноважень.
Суд зазначає, що питання повноважень члена правління TOO UKRINVEST та правомірності виданої довіреності регулюється законодавством Естонської Республіки. Відповідно до даних питань суд застосовує право Естонської Республіки.
Згідно Висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов'язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
У матеріалах справи міститься опис правової позиції Адвокатської контори K&S Legal від 29.07.2021 (наданий позивачем), у якому зроблено висновок щодо укладення угод від імені компанії у відповідності із законодавством Естонської Республіки. Відповідно до нього правління компанії UKRINVEST вправі вести економічну діяльність та представляти компанію в усіх угодах, пов'язаних з її щоденною економічною діяльністю без будь-яких обмежень за умови, що угоди здійснюються в повсякденній господарській діяльності компанії на умовах ринкової ціни товарів або послуг. Продаж акцій дочірнього підприємства компанії виходить за рамки повсякденної економічної діяльності і для проведення такої угоди правління компанії має отримати згоду Ради, а за відсутності Ради згоду пайщиків компанії. Оформлення угоди без такої згоди є перевищенням повноважень правління.
Також у матеріалах справи міститься правовий висновок Адвокатського бюро Liskmann & Partnerid від 09.02.2022 (наданий відповідачем-1), у якому на підставі проаналізованих положень Статуту та норм законодавства Естонії зроблено висновок, що член правління вправі розпоряджатися акціями, які належать товариству, у тому числі дарувати, продавати, а також уповноважувати третю особу здійснювати вказані дії від імені товариства без отримання рішення учасників про це. Вказані дії не являються перевищенням повноважень правління чи законодавства Естонії. При цьому, відмічається, що член правління несе персональну відповідальність за свої дії перед товариством.
Таким чином, матеріали справи містять два висновки адвокатів Естонської Республіки, які за своїм змістом та сутністю можуть вважатися висновками експерта у галузі права відповідно до ст.108 Господарського процесуального кодексу України. Дані висновки є протилежними за змістом, оскільки в одному стверджується про перевищення повноважень члена правління при здійсненні відчуження акцій, а в іншому про відсутність перевищення таких повноважень.
Суд звертає увагу, що висновки експертів у галузі права не є доказами у справі, мають допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковими для суду.
Щодо наявності повноважень у члена правління позивача на видання довіреності на відчуження акцій суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 180 Комерційного кодексу Естонської Республіки правління є керівним органом товариства з обмеженою відповідальністю, який представляє це товариство та керує його діяльністю.
Правління може складатися з одного члена (голови) або кількох членів. Член правління не може бути учасником. Член правління має бути дієздатною фізичною особою.
Якщо товариство з обмеженою відповідальністю має раду, то правління має при здійсненні керівництва дотримуватися законних розпоряджень ради. Угоди, що виходять за рамки повсякденної господарської діяльності, можуть здійснюватися правлінням лише за згодою ради. Це обмеження недійсне щодо третіх осіб.
Відповідно до статті 181 Комерційного кодексу Естонської Республіки при укладенні всіх угод товариство з обмеженою відповідальністю може бути представлене будь-яким членом правління, якщо статутом не передбачено, що товариство представляють кілька членів правління або всі члени правління спільно. Щодо третіх осіб спільне представництво діє лише у разі реєстрації відповідного запису у Комерційному регістрі.
Під час здійснення угод від імені товариства з обмеженою відповідальністю члени правління зобов'язані дотримуватися щодо товариства обмеження, передбачені статутом або встановлені учасниками, радою або правлінням. Обмеження представницьких прав недійсне щодо третіх осіб.
Відповідно до статті 168 Комерційного кодексу Естонії до компетенції учасників входить: внесення змін до статуту; збільшення та зменшення пайового капіталу; вибори та відкликання членів ради; якщо товариство не має ради - вибори та відкликання членів правління; затвердження звіту за господарський рік та розподіл прибутку; розділ паю якщо статутом не передбачено інше; обрання аудитора; призначення спеціальної перевірки; якщо товариство не має ради - призначення та відкликання прокуриста; прийняття рішень щодо укладання угод із членами правління або ради, визначення умов угод, прийняття рішень щодо ведення юридичних спорів та призначення представників ТОВ у цих угодах чи спорах; прийняття рішення про припинення, об'єднання, поділ та перетворення ТОВ; ухвалення рішення з інших питань, переданих у компетенцію учасників законом чи статутом.
Отже, законодавство Естонської Республіки передбачає випадки коли загальні збори набувають повноваження ради у випадку, якщо рада у товаристві не створюється. Це, зокрема, вибори та відкликання членів правління, призначення та відкликання прокуриста тощо. Такі повноваження чітко визначені.
При цьому, Комерційний кодекс Естонської Республіки не передбачає, що у випадку відсутності у товаристві ради повноваженнями на погодження правочинів наділяються загальні збори учасників.
Отже, наданий позивачем висновок не відповідає законодавству Естонської Республіки, оскільки Комерційний кодекс Естонської Республіки не передбачає, що у випадку відсутності ради зазначеними повноваженнями на погодження правочинів наділяються загальні збори учасників.
Також, згідно з п.3.8 Статуту TOO UKRINVEST кожен член правління має право представляти товариство у всіх юридичних діях, за виключенням випадку, якщо до комерційного реєстру внесено інше. Відповідне рішення приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до статуту.
Розділ III Статуту Позивача "Управління товариством" містить, зокрема, такі положення:
На зборах учасників товариства, а також у разі ухвалення рішення без скликання зборів кожен євро частини дає один голос.
Збори учасників мають право приймати рішення, якщо на них присутні не менше 51% представлених частками голосів.
Рішення учасників вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 51 % присутніх на зборах учасників, або у разі прийняття рішення без скликання зборів усіх учасників, якщо законодавством або статутом не передбачено інше.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, зазначене у ч.1 статті 192 Комерційного кодексу та частини 1 статті 197 Комерційного кодексу, рішення про припинення товариства, рішення про продовження діяльності припиненого товариства, рішення про об'єднання чи поділ комерційних товариств чи рішення про реорганізацію товариства вважається прийнятим у разі, якщо під час голосування на зборах учасників за рішення подано не менше 2/3 голосів.
Переважне право учасників на підписку на частини може бути виключено рішенням, яке прийняте у порядку передбаченому у ч.2 статті 174 Комерційного кодексу, у тому числі, якщо за рішення подано не менше ніж 3/4 голосів учасників.
Правління товариства обирається на необмежений термін, кількість членів правління становить від 1 до 5.
Правління товариства не має права збільшення статутного капіталу.
Кожен член правління має право представляти товариство у всіх юридичних діях, за винятком випадку, коли до комерційного реєстру внесено інше. Відповідне рішення учасників приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до статуту.
При ліквідації товариства, ліквідаторами є член правління, якщо інше встановлено рішенням учасником чи судовим актом.
Товариство не має ради.
Товариство не має аудитора, за винятком випадку, якщо вимога щодо аудитора виходить із закону.
Таким чином:
- Комерційний кодекс Естонської Республіки не передбачає, що у випадку відсутності у товаристві ради повноваженнями на погодження правочинів наділяються загальні збори учасників.
- Обмеження (угоди, що виходять за рамки повсякденної господарської діяльності, можуть здійснюватися правлінням лише за згодою ради), недійсне щодо третіх осіб (ч.4 ст.180 Комерційного кодексу Естонської Республіки).
- Відповідно до Статуту позивача питання відчуження майна, видачі довіреності на відчуження цінних паперів не віднесено до виключної компетенції учасників.
- Статут Товариства не містить жодних обмежень повноважень члена правління.
- Член правління є законним та повноважним представником Товариства.
- Інформація про обмеження повноважень члена правління у комерційному регістрі Естонської Республіки була відсутня.
Отже, положення чинного законодавства Естонської Республіки та статуту позивача дозволяють дійти висновку, що видання довіреності є правомірним та вчинено в межах повноважень члена правління.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеної інформації та норм законодавства Естонії, член правління вправі був розпоряджатися акціями, що належать товариству, у тому числі дарувати, продавати, а також уповноважити третю особу здійснювати зазначені дії від імені товариства без отримання рішення учасників про це. Зазначені дії не є порушенням повноважень правління та законодавства Естонії.
З урахуванням викладеного, член правління мав право видавати довіреність ОСОБА_2, який в подальшому від імені товариства уклав договір купівлі-продажу. У даному випадку член правління діяв в межах своїх повноважень.
Змінюючи підстави позову позивач послався на те, що договір укладений внаслідок зловмисної домовленості сторін, а саме подружжям ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від продавця.
Зловмисну домовленість позивач вбачає в тому, що цінні папери продані за заниженою вартістю у понад 15 разів, строк оплати по додатковій угоді до договору встановлено до 25.12.2022, тобто аж через майже чотири роки після укладення договору купівлі-продажу.
Таким чином, за твердженнями позивача, даний договір вчинено не на користь товариства, а у власних інтересах подружжя.
Згідно зі ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
В ухвалі Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09 зроблено висновок про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
У постанові від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц суд касаційної інстанції зауважив, що для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
Суд роз'яснив, що критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що "під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють".
Таким чином, для встановлення факту зловмисної домовленості представників сторін та настання несприятливих наслідків у вигляді збитків, слід встановити чи дійсно укладення оспорюваного договору та додаткової угоди до нього суперечило волі позивача та чи було вчинено позивачем дії щодо повернення отриманого ним за цими договорами або навпаки - вчинено дії, що свідчать про схвалення таких правочинів.
Тлумачення статті 232 Цивільного кодексу України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.
Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.
Суд вважає за необхідне дослідити наявність чи відсутність у оспорюваному договорі купівлі-продажу усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Як уже зазначалося, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:
1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;
2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;
3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
Необхідною ознакою правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є зокрема те, що дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
У зв'язку з цим для визнання недійсним договору з підстав наявності зловмисної домовленості представника з іншою стороною не потрібно визнавати недійсною саму довіреність, оскільки вона видана правомірно і відповідає вимогам закону.
Судом не встановлено перевищення повноважень члена правління позивача при видачі довіреності, про що зазначено вище.
Однак саме дану обставину послідовно і чітко заперечує сам позивач. Так, зокрема, першою підставою позову є перевищення членом правління позивача своїх повноважень при видачі довіреності. Крім цього позивач надав пояснення про наявність зловмисної домовленості члена правління позивача, що видав довіреність із представником. Тобто позивачем заперечується наявність повноважень у посадової особи позивача і відповідно у представника.
У випадку якщо позивач вважає довіреність такою, що видана незаконно, суд звертає увагу, що довіреність є формою вираження договірних відносин доручення, і може бути визнана недійсною. Однак такої позовної вимоги не заявлено.
На підтвердження другої ознаки, а саме - виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками - позивач вказує низьку вартість продажу акцій та встановлення значного строку оплати.
Позивачем для доведення заниження ціни договору надано:
1. Звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість пакету акцій ПрАТ "Дніпровський термінал" в розмірі 100% статутного капіталу становить 107600403 грн. Відповідно, на думку позивача, вартість 10% складає 10 760 040,30 грн.
2. Інформацію щодо номінальної вартості акцій, яка складає 2 531 000 грн.
3. Пропозицію ОСОБА_1 іншим учасникам товариства придбати належні їй 10% акцій за ціною 47,41 євро за акцію.
Суд звертає увагу, що у звіті про оцінку майна оцінювачем зазначено, що оцінка проводилася для мети реорганізації товариства. Відповідно, зазначений звіт не визначає ринкову вартість акцій з метою продажу.
Мета, з якою проводиться оцінка, має суттєве значення, оскільки залежно від мети оцінки оцінювач обирає і методологічну базу проведення оцінки.
Суд деталізує для учасників судового процесу значення мети оцінки для визначення ринкової вартості акцій на наступному прикладі.
Так, оцінка вартості акцій згідно наданого позивачем Звіту про оцінку майна виконана з використанням лише одного підходу - майнового. І такий підхід застосовано оцінювачем відповідно до мети оцінки, вказаної замовником - реорганізація.
При цьому економічні науки рекомендують для визначення ринкової ціни акцій з метою продажу застосовувати одночасно три підходи - майновий, дохідний та порівняльний - з наступним узгодження результатів розрахунку оціночної вартості однієї акції, отриманих із застосуванням усіх методичних підходів.
Наступні нормативно-правові акти не застосовуються судом при вирішенні спору, оскільки не регулюють розглядувані відносини, а наводяться судом для прикладу розуміння важливості мети оцінки. Так, зазначений рекомендований економічними науками спосіб оцінки акцій (з використанням одночасно трьох підходів - майнового, дохідного та порівняльного) затверджений Порядком визначення оціночної вартості пакетів акцій акціонерних товариств, що пропонуються для продажу на аукціоні, затверджений Наказом Фонду державного майна України 23 грудня 2019 року № 1456 та нормативно-правовим актом, що діяв до моменту затвердження вказаного порядку - Порядком визначення оціночної вартості пакетів акцій акціонерних товариств, що пропонуються для конкурентного продажу, затверджений Наказом Фонду державного майна України 23.01.2004 № 105 (у редакції наказу Фонду державного майна України 23.03.2016 № 577). І наведеними нормативно-правовими актами визначалася питома вага майнового методичного підходу при проведенні узгодження (з іншими підходами - дохідним та порівняльним) результатів розрахунку вартості акцій у пакеті до 25% статутного капіталу на рівні від 0,2 до 0,4 (з 1).
Крім того, ринкову вартість пакету у розмірі 10% акцій не можна визначати шляхом вирахування 10% від загальної вартості акцій. Адже ринковий попит залежить від багатьох факторів, у тому числі від розміру пакету акцій. Ринкова вартість акції при продажу 100-відсоткового пакету акцій та вартість цієї ж акції при пропозиції до продажу 10-відсоткового пакету акцій є абсолютно різною і залежить від конкретних обставин, співвідношення голосів акціонерів тощо.
Придбання 100-відсоткового пакету акції надає інвестору всю повноту прав володіння корпоративними правами та управління товариством. Володіння 10-відсотковим пакетом акцій таких прав не надає.
Також суд звертає увагу, що придбання відповідачем даного пакету акцій та збільшення пакету акцій з 35% до 45% суттєво не вплинуло на можливості акціонера у корпоративному управлінні. Так, відповідач-1, зокрема, не отримує можливості блокувати проведення загальних зборів, оскільки відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 50 відсотків голосуючих акцій.
Збільшення пакету акцій впливає на суму виплачених дивідендів, але учасники судового процесу у судовому засіданні навіть не змогли вказати коли акціонери останній раз отримували дивіденди і у якому розмірі.
Також сторони не змогли пояснити яка саме планувалася реорганізація, для мети якої і відбувалася оцінка вартості акцій. Але планування реорганізації також могло бути тим фактором, що вплинув на зниження ринкової ціни акцій.
Крім цього суд звертає увагу на наступні обставини.
Номінальна вартість акції становить 100 грн.
Відповідно до зазначеного Звіту про оцінку майна станом на 31.03.2019 вартість однієї акції становить 425,13 грн.
Відповідно до іншого договору купівлі-продажу акцій приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" від 02 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." продаж 88585 простих іменних акцій товариства відбувся за 4 016 696,83 грн., тобто ціна однієї акції становить 45,34 грн., що у 2,2 рази менше номінальної вартості та у 9,38 раз менше оціночної.
Отже, оціночна вартість акції, визначена оцінювачем у звіті:
1) перевищує номінальну у 4,25 рази;
2) перевищує в 9,38 раз реальну вартість акції, визначену у договорі від 02.11.2018, за якою акції придбав ОСОБА_3 .
Однак після укладення 02 листопада 2018 року договору купівлі-продажу акцій приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." була складена фінансова звітність приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал". За результатами діяльності відображено наявність непокритих збитків у розмірі більше 15 млн. грн., кредитні зобов'язання на суму понад 20 млн. грн., за результатами 2018 року зафіксовано збиткову діяльність, на противагу результатам за попередній рік. Дані обставини в цілому можуть бути підставою для визначення ціни акцій на рівні нижче номінальної та погодження встановлених у договорі та додатковій угоді строків оплати. І ці підстави визначення вартості акцій у договорі зазначає відповідач.
Також суд звертає увагу, що на підставі договору від 02 листопада 2018 року відбулося придбання значного пакету акцій у розмірі 35%, внаслідок чого покупець ( ОСОБА_3 ) став акціонером товариства, що також може впливати на визначення ринкової ціни однієї акції.
Отже суд не може також вважати, що ціна продажу акцій за оскаржуваним договором повинна відповідати хоча б ціні, визначеній у договорі від 02 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К.".
Щодо наданої позивачем пропозиції ОСОБА_1 іншим учасникам товариства придбати належні їй 10% акцій за ціною 47,41 євро за акцію суд звертає увагу, що жоден з учасників на таку пропозицію не погодився. Також відсутні дані щодо продажу акцій третім особам за такою ціною.
Відповідно, суд повинен констатувати, що учасниками судового процесу не надано належних та допустимих доказів невідповідності вартості акцій, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, ринковій вартості станом на дату укладення вказаного договору. Сторонами не подавалися клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування даного питання, а призначення експертизи за ініціативою суду не відповідатиме завданням господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення спору та принципу змагальності сторін.
Отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами невідповідність ціни продажу акцій ринковій вартості.
Щодо визначеного сторонами строку оплати вартості акцій до 25 грудня 2022 року, суд звертає увагу, що строк оплати сам по собі не вказує на наявність негативних наслідків для довірителя та зловмисної домовленості представника з іншою стороною. Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі № 910/15635/19 погодився з судами попередніх інстанції про те, що встановлення тривалого строку оплати (протягом 120 календарних місяців з дня підписання договору) саме по собі не перетворює договір в безоплатний та не вказує на наявність негативних наслідків для довірителя та зловмисної домовленості представника з іншою стороною.
Відповідно, позивачем не доведено наявності другої необхідної ознаки правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, а саме виникнення негативних наслідків для довірителя.
Встановлена судом відсутність однієї з ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, виключає можливість визнання оспорюваного договору недійсним і не потребує аналізу третьої ознаки.
Однак суд зазначає, що позивачем не доведено, що саме родинні стосунки стали визначною обставиною укладення договору купівлі-продажу на зазначених умовах (наявність третьої ознаки - наявність умисного зговору). При цьому представник відповідачів зазначила про наявність між подружжям домовленості про непоширення режиму спільної сумісної власності на рухоме майно, що придбавається.
Крім цього, довіреність не містить обмежень повноважень представника на визначення умов продажу, ціни, строків оплати, особи покупця тощо.
Також суд звертає увагу, що правом вибору відповідачів наділений позивач. Однак відповідачами за позовними вимогами про визнання недійсним договору є сторони договору, а не представник. Тому дана обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову щодо відповідача-3 ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 906/601/20 (п.п. 6.71-6.73) розгляд судом спору про визнання недійсним договору на підставі ст.232 Цивільного кодексу України стосується виключно сторін договору і судове рішення прийняте за результатами розгляду справи ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки представника сторони, що підписав оскаржуваний договір.
Тобто представника сторони договору за загальним правилом не потрібно залучати і в якості третьої особи. Також суд звертає увагу, що сторонами не подавалося клопотань про залучення інших осіб у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Наслідки такого передбачені статтею 51 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Інші надані позивачем докази не впливають на загальний висновок про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Так, зокрема, щодо пояснень позивача про зловмисну домовленість члена правління позивача з представником, суд звертає увагу що дана обставина, у випадку її доведення, може бути підставою для визнання недійсною виданої довіреності. Такої позовної вимоги (про визнання недійсною довіреності) не заявлено.
У матеріалах справи міститься лист ОСОБА_5 , у якому останній повідомляє, що має всі права, які надані акціонеру, у тому числі з правом участі у голосуванні з будь-яких питань порядку денного загальних зборів, а також з правом розпорядження акціями у групі компаній з правом голосу в наступних розмірах ПрАТ "Дніпровський термінал" - 10% статутного капіталу; ПрАТ "Скорпіон" - 22,5% статутного капіталу тема/проект "Квартали" - 25%.
У подальшому позивачем надано лист Калева Рандйие від 17.02.2022 про те, що першочергово довіреність від 28.02.2019 на ім'я ОСОБА_2 була видана для пошуку покупця на ринкових умовах, однак це не було виконано, а в подальшому він не міг скасувати дану довіреність оскільки мав зобов'язання перед ОСОБА_2 , пов'язаними із господарською діяльністю в інших Товариствах.
Даний лист стосується можливих відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Однак зазначений лист не підтверджує наявності зловмисної домовленості представника ( ОСОБА_2 ) з покупцем. Вказані обставини могли б оцінюватися при розгляді питання про визнання недійсною виданої довіреності, однак у межах даної справи така позовна вимога відсутня.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, надані відповідачами докази і пояснення на спростування наявності підстав для визнання договору недійсним є більш вірогідними, ніж докази та пояснення, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог. Позивачем не доведено наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Отже позов задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову TOO UKRINVEST (Естонія ) до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент технолоджіз", ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства "Дніпровський термінал" про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати TOO UKRINVEST (Естонія) покласти на TOO UKRINVEST (Естонія).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.06.2022.
Суддя О.М. Крижний