вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.06.2022м. ДніпроСправа № 904/23/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Скиби Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у загальному розмірі 7 954 657,02 грн.
Представники:
від позивача: Цалин Р.В., ордер серія АЕ№ 1135959 від 24.05.2022, адвокат;
від відповідача: Казанцев С.В., довіреність № б/н від 05.07.2021, адвокат;
вільний слухач: Біла О.В.
Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у які просить суд стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" збитки у сумі 6 507 818,75 грн., 3% річних у сумі 424 345,77 грн., інфляційні втрати у сумі 1 022 492,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 08.02.2022 о 11:00 год.
27.01.2022 від відповідача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 25.01.2022.
01.02.2022 електронною поштою від відповідача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про визначення попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат вих № б/н від 31.01.2022.
03.02.2022 від позивача - Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих № 355 від 01.02.2022.
У підготовче судове засідання 08.02.2022 представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 02.03.2022 о 12:00 год.
14.02.2022 електронною поштою від відповідача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вих № б/н від 11.02.2022.
16.02.2022 електронною поштою від відповідача - Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення щодо понесених збитків позивача вих № б/н від 15.02.2022.
Підготовче засідання 02.03.2022 не відбулось у зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2022 відкладено підготовче судове засідання та про дату, час та місце підготовчого судового засідання буде повідомлено сторін додатково ухвалою суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2022 призначено підготовче судове засідання на 24 травня 2022 року о 12:00 год.
24.05.2022 у підготовчому судовому засіданні представниками позивача та відповідача зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.06.2022 о 12:00 год.
14.06.2022 від представника позивача - Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради надано до суду письмові пояснення вих. № б/н від 14.06.2022.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача, викладена у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з грудня 2018 року по червень 2020 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти за спожиті згідно Договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2008 послуги в сумі 50 797 270,74 грн., у тому числі ПДВ 8 466 211,79 грн.
У свою чергу, Відповідач зареєстрував частину податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11750 358,24 грн., однак в порушення вимог пунктів 201.1, .201.7, 201.10 статті 201 і пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 39 046 912,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн., в результаті чого Позивач позбавлений права на отримання належного йому податкового кредиту в сумі 6 507 818,75 грн., що збільшило суму податкового боргу Позивача на вказану суму.
Позивачем крім завданих збитків нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 424 345,77 грн., інфляційні втрати у сумі 1 022 492,50 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим 23 січня 2013 року між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” та Комунальним підприємством Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Павлоградської міської ради укладено Договір про надання послуг водопостачання № 01030708.
На виконання прийнятих за умовами Договору зобов'язань Відповідачем щомісячно надавались та надаються Позивачу послуги з централізованого водопостачання.
Відповідно до Податкового кодексу України встановлено обов'язок ДМП ВКГ “Дніпро-Західний Донбас” зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Через те, що КП “Павлоградводоканал” договірні зобов'язання щодо оплати за надані ДМП ВКГ “Дніпро-Західний Донбас” послуги з водопостачання в повному обсязі не виконувались, перерахунок коштів здійснювався частково з порушенням строків встановлених Договором, що підтверджується Актами звіряння взаєморозрахунків та рішеннями господарського суду Дніпропетровської області по справі № 90Ф'3910/19 від 15.01.2020 року та по справі №904/5856/20 від 11.02.2021 року.Тому можна дійти висновку, тому саме через постійне та тривале неналежне виконання КП “Павлоградводоканал” у ДМП ВКГ “Дшпро-Захілішіі Донбас” виникла заборгованість по сплаті ПДВ, що унеможливлює реєстрацію податкових накладних.
Тобто вимоги викладені у позові КП “Павлоградводоканал” та претензії від 08 липня 2021 року № 1580 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних незареєстровані податкові накладні за період з липня 2017 року по червень 2020 року є безпідставними оскільки ДМП ВКГ “Дніпро-Західний Донбас” повністю виконало свої зобов'язання по реєстрації податкових накладних та необґрунтованими оскільки саме через неналежне виконання КП “Павлоградводоканал” своїх зобов'язань за договором про надання послуг водопостачання № 01030708 від 23 січня 2013 року виникло від'ємне значення ПДВ, що перешкоджає прийняття ДПС України податкових накладних ДМП ВКГ “Дніпро-Західний Донбас”.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив на позовну заяву.
Факт не здійснення реєстрації податкових накладних на суму 39 046 912,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн., визнаний Відповідачем, що підтверджується, зокрема, відповіддю на претензію від 17.08.2021 за вих. №176А, додатками до зазначеної відповіді, а саме: копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 по червень 2020, порівняльною таблицею, випискою з електронного кабінету платника податків щодо зареєстрованих податкових накладних
Так, у відповіді на претензію Відповідач визнав, що отримував грошові кошти від Позивача з урахуванням ПДВ, у встановлений законодавством строк він здійснював заходи з реєстрації податкових накладних, проте зазначені податкові накладні не були прийняті ДФС через те, що у Відповідача наявна заборгованість зі сплати податків.
Отже, Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних на загальну суму 39 046 912,50 грн.. що позбавила Позивача права на включення сум податку на додану вартість^ до податкового кредиту у розмірі 6 507 818.75 грн., в порушення вимог пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статі 201 і пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, що збільшило суму податкового боргу Позивача на вказану суму.
Також, викладені у відзиві на позовну заяву посилання Відповідача на те, що відмова в реєстрації податкових накладних є результатом порушень Позивачем строків грошових зобов'язань - є хибним у зв'язку з наступним:
- реєстрація зобов'язань з ПДВ, в силу приписів пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, має здійснюватися Відповідачем за касовим методом, тобто, після фактичного надходження грошових коштів від Позивача;
- до моменту отримання грошових коштів від Позивача у Відповідача не виникає зобов'язань з нарахування і сплати ПДВ, тому несвоєчасна оплата за Договором не впливає на розмір податкового боргу Відповідача;
Відповідач здійснив часткову реєстрацію податкових накладних на суму 11 750 358,24 грн., що свідчить про наявність у Відповідача можливості реєстрації податкових накладних.
Позивач перераховує грошові кошти Відповідачу з урахуванням сум ПДВ. які підлягають до сплати і необхідні для реєстрації відповідної податкової накладної, у зв'язку з чим Відповідач, отримавши грошові кошти, мав можливість своєчасно зареєструвати податкову накладну і сплатити отриману від Позивача суму ПДВ, проте таких дій не здійснив.
Позивач зазначає, що ним додано до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, однак у разі необхідності на першу вимогу суду зобов'язується надати будь-які інші додаткові докази, які матимуть значення для розгляду справи.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначив, що у нього відсутні ознаки протиправної поведінки чи порушення зобов'язання Відповідача, які б привели до завдання збитків Позивачу, та відсутня вина Відповідача, оскільки ним було вжито усіх необхідних заходів задля реєстрації податкових накладних, проте саме з об'єктивних обставин (що не залежать від Відповідача) податкові накладні не були прийняті ДПС України.
Позивачем не було подано відповідних заяв із скаргами, а отже, позивачем не були надані докази щодо використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації права на податковий кредит, тобто вжиття заходів передбачених ст. 201.10 ПКУ - подання скарги на контрагента разом з декларацією з ПДВ (постанова Верховного Суду України від 12.03.2018 р. по справі №918/216/17).
Таким чином, з боку Позивача не було використано всі можливі способи для реалізації та захисту свого права на податковий кредит, які передбачені податковим законодавством та обрано неналежний спосіб захисту свого права, який передбачено чинним законодавством України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Згідно з Статутом Комунального підприємства “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Павлоградської міської ради (надалі - Позивач) є комунальним підприємством, засновником та власником якого є територіальна громада міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.
Між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"(надалі - Виробник, Відповідач) та Комунальним підприємством “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Павлоградської міської ради (надалі - Споживач) було укладено договір про надання послуги з централізованого водопостачання №01030708 від 23.01.2008 року (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору Відповідач (Виробник) зобов'язується надати Позивачу (Споживачу) послугу з централізованого водопостачання у періодах та об'ємах обумовлених цим Договором, а Позивач (Споживач) у свою чергу, повинен сплачувати отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним Договором строк.
З дати укладення Договору і до моменту складання даного позову Позивач постійно закуповує у Відповідача послуги з централізованого водопостачання, за що сплачує грошові кошти згідно встановленими Договором тарифами.
За період з грудня 2018 року по червень 2020 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти за спожиті згідно Договору послуги в сумі 50 797 270,74 грн. (п'ятдесят мільйонів сімсот дев'яносто сім тисяч двісті сімдесят гривень 74 копійки), у тому числі ПДВ 8 466 211,79 грн. (вісім мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч двісті одинадцять гривень 79 копійок).
У свою чергу, Відповідач зареєстрував частину податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11 750 358,24 грн. (одинадцять мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 24 копійки), однак не зареєстрував податкові накладні на суму 39 046 912,50 грн. (тридцять мільйонів сорок шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок).
Факт не здійснення реєстрації податкових накладних на суму 39 046 912,50 грн (тридцять дев'ять мільйонів сорок шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ у розмірі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок), визнаний Відповідачем, що підтверджується, зокрема, відповіддю на претензію від 17 серпня 2021 року за вих. № 176А, додатками до зазначеної відповіді (копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року, порівняльною таблицею, випискою з електронного кабінету платника податків щодо зареєстрованих податкових накладних).
Так, у відповіді на претензію Відповідач визнав, що отримував грошові кошти від Позивача з урахуванням ПДВ, у встановлений законодавством строк він здійснював заходи з реєстрації податкових накладних, проте зазначені податкові накладні не були прийняті ДФС через те, що у Відповідача наявна заборгованість зі сплати податків.
Отже, Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних на загальну суму 39 046 912,50 грн (тридцять дев'ять мільйонів сорок шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 50 копійок), що позбавило Позивача права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок).
Відповідач отримавши від Позивача грошові кошти на загальну суму 39 046 912,50 грн (тридцять мільйонів сорок шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 50 копійок), які містили у собі належну до сплати суму ПДВ в розмірі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок), в порушення вимог пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 і пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України не здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого Позивач позбавлений права на отримання належного йому податкового кредиту в сумі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок), що збільшило суму податкового боргу Позивача на вказану суму.
Позивач зазначає, що зазначені обставини мають усі складові елементи для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення з Відповідача збитків у сумі 6 507 818,75 грн (шість мільйонів п'ятсот сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 75 копійок) згідно статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України.
У зв'язку з тим, що Відповідач ухиляється від самостійного погашення збитків, Позивач крім завданих збитків нарахував та заявив до стягнення з Відповідача три проценти річних у сумі 424 345,77 грн (чотириста двадцять чотири тисячі триста сорок п'ять гривень 77 копійок) та інфляційні втрати в сумі 1 022 492,50 грн (один мільйон двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 50 копійок) за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За приписами частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Ураховуючи наведене, заперечення відповідача про те, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення останнім порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє Позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на Відповідача з доданням певного пакета документів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Доводи відповідача, що податкові накладні не були прийняті ДПС України через те, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригуванняю, що підтверджується Квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року не спростовують факту відсутності реєстраціїтаких податкових накладних.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
В той же час позивачем не надано доказів розміру понесених збитків. На підтвердження розміру понесених збитків до матеріалів справи надано порівняльну таблицю виписаних та зареєстрованих податкових накладних яка складена в односторонньому порядку лише позивачем та реєстр пподаткових накладних також підписаний лише позивачем. Квитанції про відмову реєстраціі податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року також не містять розміру суми ПДВ, на яку такі податкові накладні оформлювались.
Акти наданих послуг з централізованого водопостачання за спірний період позивачем до матеріалів справи не надані. Тоді як саме в таких актах сторни мали зафіксувати обсяг та вартість наданих послуг з урахуванням ПДВ
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи.
Проте позивачем не надано належних і допустимих доказів суми збитків, спричинених діями відповідача щодо неналежної реєстрації податкових накладних за період з липня 2017 року по червень 2020 року на загальну суму 6 507 818,75грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 424 345,77 грн. та інфляційних втрат у загальному розмірі 1 022 492,50 грн.
За відсутності підстав для стягнення збитків, тому і відсутні підстави для стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 24.06.2022.
Суддя В.Г. Бєлік