№ 211/1442/21
№ 2/207/300/22
24 червня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.,
при секретарі Морозов В.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 липня 2021 року з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшла цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2006 року, яка станом на 14 січня 2021 року становить 17998 грн. 21 коп. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ “Приватбанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 16.03.2006 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами” складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушила, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 14 січня 2021 року становить 17998 грн. 21 коп. і складається з заборгованості за тілом кредита в розмірі 14508 грн. 75 коп., в тому числі заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 14508 грн. 75 коп., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3489 грн. 46 коп. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
В наданій суду письмовій заяві представник позивача Кіріченко В.М. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, просить розглянути справу без участі представника, також представник позивача зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про місце, час та дату розгляду справи, у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, про поважні причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе, згідно зі ст. 280 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за її відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, взявши до уваги позицію представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір кредиту б/н, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах банку у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Вказані обставини підтверджуються: заявою ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (арк.с. 16); розрахунком заборгованості (арк.с. 5-13). Підписавши 16.03.2006 року заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит, а відповідач кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14.01.2021 року становить 17998,21 грн., з яких: 14508,75 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 14508,75 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 3489,46 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 16.03.2006 року процентна ставка не зазначена.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач, окрім тіла кредита просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.03.2006 року, позивач надав суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, слід зазначити, що вказаний Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписаний. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (з 16.03.2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 червня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати - судовий збір в сумі 1829 грн. 90 коп.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України , ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2006 року в сумі 14508 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 75 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредита в розмірі 14508 грн. 75 коп., в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 14508 грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” судовий збір в сумі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 90 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Погребняк Т.Ю.