вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" червня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/35/22
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Шейкіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА", вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445, код - 37018799
до: Грачова Олександра Анатолійовича , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
про стягнення 324 339,60 грн
10.01.2022 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до Грачова Олександра Анатолійовича про стягнення 324 339,60 грн заборгованості за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
Ухвалою суду від 12.01.2022 року зобов'язано Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Грачова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ).
21.01.2022 року до суду від Виконавчого комітету Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 01/00/011/3431 від 18.01.2022 року. Додатком до листа додано довідку про реєстрацію місця проживання (вих. № 3124 від 17.01.2022 року), за змістом якої зазначено, що Грачов Олександр Анатолійович зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі № 902/35/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
07.02.2022 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (б/н від 06.02.2022 року).
07.02.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 07.02.2022 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
07.02.2022 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (б/н від 06.02.2022 року), в якому останній просить суд витребувати від позивача оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
10.02.2022 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача (б/н від 10.02.2022 року), в яких останній просить суд призначити судове засідання в межах спрощеного позовного провадження для розгляду клопотання представника відповідача про огляд оригіналів письмових доказів на відповідність поданим копіям.
Розглянувши клопотання представника відповідача (б/н від 06.02.2022 року) про витребування оригіналів доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні останнього як необґрунтованого.
Ухвалою суду від 14.02.2022 року призначено розгляд справи № 902/35/22 по суті у судовому засіданні з викликом сторін на 03.03.2022 року.
03.03.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 03.03.2022 року) (вх.канц. № 01-34/2011/22) про відкладення судового засідання на іншу дату. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
Також, 03.03.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 02.03.2022 року) про відкладення судового засідання на іншу дату. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
В судовому засіданні 03.03.2022 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.04.2022 року.
05.04.2022 року до суду від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 05.04.2022 року) про закриття провадження у справі № 902/35/22, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".
11.04.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (б/н від 11.04.2022 року). Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".
18.04.2022 року від представника позивача до суду надійшло ряд документів, а саме:
- додаткові письмові пояснення (б/н від 18.04.2022 року);
- заперечення (б/н від 18.04.2022 року) на клопотання представника відповідача щодо закриття провадження по справі, у зв'язку з непідвідомчістю спору суду господарської юрисдикції.
Ухвалою суду від 21.04.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Спірідонова Вадима Віталійовича, б/н від 05.04.2022 року (вх. №01-34/2636/22) про закриття провадження у справі № 902/35/22.
Також, даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/35/22 для судового розгляду по суті на 12.05.2022 року.
12.05.2022 року до суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 12.05.2022 року), в якому останній зазначає про подання доказів щодо судових витрат понесених позивачем після ухвалення рішення у даній справі.
В судовому засіданні 12.05.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 31.05.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 16.05.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
31.05.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 31.05.2022 року) (вх.канц. № 01-34/4240/22), в якій останній просить суд проводити судове засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 31.05.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 14.06.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
При цьому, судом забезпечено участь представника позивача у судовому засідання 14.06.2022 року в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв'язку EasyCon.
Ухвалою суду від 06.06.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
В судовому засіданні 21.06.2022 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом неодноразово направлялись ухвали суду на адресу відповідача, а також на офіційну електронну адресу представника через систему "Електронний суд".
Ухвала суду від 06.06.2022 року повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою; адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідача повідомлено про час та місце розгляду справи по суті з дотриманням вимог ГПК України.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на неналежне виконання Грачовим Олександром Анатолійовичем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Грачова Олександра Анатолійовича 324 339,60 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
Матеріали справи не містять відзиву з долученням відповідних доказів, у яких би відповідач повідомив процесуальну позицію щодо поданого позову.
При цьому, суд зазначає, що матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (б/н від 06.02.2022 року) та заява (б/н від 05.04.2022 року) про закриття провадження у справі № 902/35/22, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відносно предметної підсудності розгляду даного спору господарському суду слід зазначити наступне.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення заборгованості, яка виникла з договору, який за своєю правовою природою є господарським, адже усі поставки товару були підпорядковані саме положенням даного договору (посиланням на договір у всіх видаткових накладних).
Суд констатує, що надані позивачем первинні документи містять як підписи Фізичної особи підприємця Грачова О.А., його печатку як суб'єкта господарювання, а також узгоджене обома сторонами посилання на Договір поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року, який підписано ФОП Грачовим А.О.
Тому, суд враховує, що фізична особа, припинивши статус фізичної особи підприємця, може продовжувати займатися господарською діяльністю.
Також, при визначення юрисдикції спору суд має виходити саме з предмету та підстав поданого позову, а суб'єктного складу учасників спірних правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є:
· суб'єктний склад правовідносин,
· предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
· таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (ВП ВС від 16 жовтня 2019 у справі № 923/389/19).
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору з оплати товару.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18).
Відповідач після припинення підприємницької діяльності, шляхом підписання видаткових з посилання на господарських договір, зазначаючи власну юридичну адресу, підтверджуючи відносини щодо поставки товару комерційного використання, погоджуючи строк оплати та умови транспортування, підтвердив продовження здійснення господарської діяльності після внесення до ЄДРПОУ запису про припинення діяльності як фізична-особа підприємець.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 07.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Грачовим Олександром Анатолійовичем (Покупець) укладено договір поставки № 72/18/Н37 (а.с. 18-22, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору в терміни та на умовах, що визначені цим договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар, Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
Загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід'ємними частинами (Додатки) або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між Сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання- передачу Товару від Постачальника Покупцю (п. 2.1 Договору).
Сторони встановлюють ціну Товару, що постачається на умовах цього договору, у Додатках до цього договору (п. 2.2 Договору).
Загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставок Товару, що здійснені в межах даного договору (п. 2.4 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Моментом виконання зобов'язань Покупця з оплати Товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. В разі ненадходження грошових коштів від Покупця, Постачальник залишає за собою право затримати передачу наступної (поставки) партії Товару Покупцю. Дане положення застосовується також у випадку погодження між сторонами здійснення Покупцем повної або часткової попередньої оплати за Товар (п. 3.3 Договору).
Покупець при перерахуванні коштів за продукцію в платіжному дорученні (в графі "призначення платежу") повинен зазначити згідно якого договору перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за будь-яку неоплачену продукцію, поставлену Постачальником, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди по інших договорах (п. 3.4 Договору).
Поставка Товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1 цього Договору та при умові належного виконання Покупцем зобов'язань з оплати отриманого Товару у відповідності до умов цього Договору (п. 4.2 Договору).
За змістом п. 6.1 Договору поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у Додатках до цього договору або на підставі заявки Покупця, яка може бути здійснена листом або електронним листом, за умови її погодження Постачальником. Перехід права власності відбувається в момент передачі Товару Покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних.
У відповідності до п. 6.6. Договору Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній); по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті підприємства-виробника.
Відповідно до п. 13.2 Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2018 року, а в частині виконання Покупцем власних зобов'язань за договором - до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі.
На виконання умов укладеного договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 679 058,02 грн.
Перелік поставок, строк оплати за такими поставками, вартість товару за поставками наведено визначені у Додатку № 1 (а.с.23-25, т. 1).
Відповідачем здійснено частково оплату за поставлений товар на загальну суму 2 354 718,42 грн.
Розмір оплати, дата здійснення оплат зазначені у Додатку № 2 (а.с.26-32, т. 1).
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року становить 324 339,60 грн (2 679 058,02 грн - 2 354 718,42 грн).
При цьому, на момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості відповідачем до суду не подано.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованої належними доказами суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У господарський процес введено стандарт доказування «вірогідності доказів».
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 906/1222/19).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Досліджуючи надані позивачем первинні документи - видаткові накладні судом встановлено ряд недоліків при їх оформленні та підписанні.
Зокрема, видаткові накладні у рамках договору оформлялися шляхом поставлення підпису водія, який отримав товар, відомостей про особу, печаткою ФОП Грачова О.А. та особистого підпису відповідача.
Однак, видаткова накладна №202001817 від 21.02.2020 року підписана у графі водій Кравчук В.М., містить лише печатку ФОП Грачова О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 229), видаткова накладна №202001931 від 25.02.2020 року підписана у графі водій Гетьман, містить лише печатку ФОП Грачова О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 230), видаткова накладна №202002273 від 03.03.2020 року підписана у графі водій Мельник О.П., містить лише печатку ФОП Грачова О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 231), видаткова накладна №202002360 від 04.03.2020 року підписана у графі водій Мельник О.П., містить лише печатку ФОП Грачова О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 232), видаткова накладна №202003146 від 19.03.2020 року підписана у графі водій без зазначенні прізвища та ініціалів підписанта, містить лише печатку ФОП Грачова О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 233).
Наведені поставки не підтверджено додатково шляхом надання товарно-транспортних накладних або документами на підтвердження повноважень водіїв приймати від імені Грачова О.А. матеріальні цінності.
Тому, перед судом постали питання щодо стягнення боргу на підставі вказаних документів, наявності відомостей про їх схвалення відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. частина перша статті 11 ЦК України).
У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з суб'єктом господарювання та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе суб'єктом господарювання.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Крім того, КГС ВС при вирішенні справи №926/2308/19 (Постанова від 24.02.2021 року) встановлено, що неодноразове використання печатки у відносинах контрагентом може свідчити про схвалення правочину.
Суд враховує дані висновки та критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність вимог закону про використання печатки суб'єктом господарювання.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про викрадення або підроблення печатки ФОП Грачова О.А., якої останній користувався при укладенні договору та оформленні частини видаткових накладних, які є оплаченими або дійсність яких не заперечувалась.
Згідно ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Тому, суд виходить з того, що сторони самостійно визначили спосіб оформлення двосторонніх документів у спірних правовідносинах, тому заперечення зі сторони відповідача обставин використання своєї печатки суперечить засадам добросовісності та чесної ділової практики.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Наявність на оскаржуваному документі печатки суб'єкта господарювання та враховуючи той факт, що відповідач не довів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась проти волі відповідача.
Особа має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (Постанови КГС ВС від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18; від 23.07.2019 у справі № 918/780/18; від 21.02.2021 у справі №926/2308/19).
Отже, навіть наявність підпису неуповноваженої особи, за умови погодження цієї дії зі сторони особи шляхом поставлення її печатки, не спростовує правомірності підписаного документа, свідчить про схвалення відповідного правочину.
Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що шляхом вчинення юридичних вчинків а саме у спосіб поставлення печатки, засвідчення прізвища особи, яка отримала товар на видаткових накладних №202001817 від 21.02.2020 року, №202001931 від 25.02.2020 року, №202002273 від 03.03.2020 року, №202002360 від 04.03.2020 року Грачовим О.А., але відсутній підпис відповідача (т. 1 а.с. 232).
Судом також враховано, що Мельник О.П. та Гетьман В. приймали участь у попередніх поставках товару згідно Договору №72/18/Н37 від 07.09.2018 року, тому їх повноваження схвалені попередніми подіями.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Тому, суд вважає вимоги позову обґрунтованими в частині стягнення заборгованості згідно перелічених видаткових накладних.
Однак, судом встановлено, що видаткова накладна від 19.03.2020 року на суму 88 532,40 грн не відповідає вимогам до первинного документу, перелік яких з посиланням на нормативні акти зазначено вище, оскільки не місить:
- відомостей про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистого підпису Грачова О.А.,
- інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
- або особу, яка її підписала,
- посадового становища цієї особи.
Також, прийняття товару згідно цієї накладної не підтверджено іншими опосередкованими доказами, оскільки на зазначену поставку відсутня довіреність на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортна, податкова накладна, схвалення повноважень особи, яка її підписала в рамках попередніх поставок, тощо.
Тому, у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 241 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, суду не доведено правомірність вимоги про стягнення заборгованості в сумі 88 532,40 грн за видатковою накладною від 19.03.2020 року (т. 1 а.с. 233), як неналежного засобу доказування.
Виходячи з викладеного, суд вважає правомірною, обґрунтованою та доведеними доказами наявними в матеріалах справи розмір боргу за поставлений товар на суму 235 807,20 грн за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
При цьому, в стягненні 88 532,40 грн слід відмовити, як заявлених безпідставно.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" підлягають задоволенню частково.
Враховуючи клопотання представника позивача, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Грачова Олександра Анатолійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445, код - 37018799) 235 807,20 грн - заборгованості за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445, код - 37018799) в частині позовних вимог про стягнення з Грачова Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) 88 532,40 грн заборгованості за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.
4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 25.07.2022 року о 10:30 год.
5. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 18.07.2022 року включно.
6. Забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за адресою для реєстрації в EasyCon.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Примірник рішення надіслати на офіційні електронні адреси сторін, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, а також на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 28 червня 2022 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1