ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2797/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Одеського міського центру зайнятості
на рішення Господарського суду Одеської області від „15” лютого 2022р., повний текст якого складено та підписано „25” лютого 2022р.
у справі №916/2797/21
за позовом Одеського міського центру зайнятості
до відповідача Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА»
про стягнення 40602,60 грн.,
головуючий суддя - Гут С.Ф.
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
У вересні 2021р. Одеський міський центр зайнятості (далі Центр) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі КП «Морська пошуково-рятувальна служба») в якому просило стягнути 40 602,60 грн. заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 .
Позов обґрунтований тим, що Центром, ОСОБА_1 , було надано статут безробітного з 22.04.2020, на підставі його заяви про надання статусу безробітного та з 22.05.2020 розпочато виплату допомоги по безробіттю.
Позивач вказує, що 13.10.2020 ОСОБА_1 до Центру було подано заяву про припинення його реєстрації як безробітного у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду та на підставі наказу роботодавця.
Позивачем відзначено, що за період з 22.05.2020 по 12.10.2020 ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 40 602,60 грн.
На думку позивача сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному підлягають поверненню роботодавцем до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2022р. у справі №916/2797/21 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову Одеського міського центру зайнятості до відповідача Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» про стягнення 40602,60 грн відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано передчасністю позовних вимог Центру зайнятості до КП «МПРС» у зв'язку з недоведеністю позивачем факту порушення його прав на момент звернення до господарського суду із даним позовом.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеський міський центр зайнятості звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/2797/21; ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Одеського міського центру зайнятості до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задовольнити; стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь Одеського міського центру зайнятості 40 602,60 грн., суму судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2270 грн., а також суму сплаченого судового збору за розгляд даної справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3405 грн.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги сформульовано клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №916/2797/21 на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України до вирішення справи №947/12895/20, що розглядається в порядку цивільного судочинства, до прийняття рішення Одеським апеляційним судом.
Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення першої інстанції було ухвалено при неправильному застосуванні судом норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Судом було допущено при розгляді даної справи та постановлення оскарженого судового рішення порушення, встановленої законодавством процесуальної процедури розгляду справи та не застосовано норму права, застосування якої є обов'язком суду, що призвело до передчасного постановлення оскаржуваного судового рішення, яке в результаті не відповідає нормам матеріального права та висновкам верховного суду, тому підлягає перегляду та скасуванню апеляційною судовою інстанцією.
Водночас, допущені судом першої інстанції названі порушення призвели до неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та помилкового висновку щодо змісту спірних правовідносин та обов'язків сторін по справі, та як результат до невірного вирішення спірного питання по суті, порушення прав та інтересів апелянта, інтересів держави, яка є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг фондом, тому оскаржуване судове рішення підлягає перегляду та скасуванню апеляційною інстанцією.
Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано норми матеріального права та висновки Верховного суду, якими визначена особливість набрання чинності рішеннями суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тому помилково зроблено висновки щодо відсутності предмету позову.
Судом не враховано, що трудовим та цивільно-процесуальним законодавством передбачено особливості набрання чинності рішеннями судів про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку на користь поновленої особи, а саме: відповідні рішення підлягають негайному виконанню роботодавцем.
Тому, враховуючи, що фактичне поновлення на роботі за рішенням суду у КП «МПРС» безробітного ОСОБА_1 відбулося лише 12.10.2020 і на даний час він фактично є таким, що працює на посаді начальника служби безпеки мореплавства КП «Морська пошуково-рятувальна служба», у фактичній дійсності існують всі передбачені законодавством передумови щодо повернення до фонду, виплаченої ОСОБА_1 у період 22.04.2020 по 12.10.2020 року, допомоги по безробіттю за рахунок роботодавця.
Разом з тим, апелянт звертає увагу, що постановою Одеського апеляційного суду від 25.03.2021 у справі №947/12895/20 за результатами розгляду апеляційної скарги КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 у справі №9147/12895/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» було залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м.Одеса від 25.09.2002 без змін. Зазначена постанова набрала законної сили з моменту її прийняття.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 у справі №9147/12895/20 та постанову Одеського апеляційного суду від 25.03.2021 у справі №947/12895/20 касаційною інстанцією відмовлено.
Отже, посилання суду першої інстанції на не набрання рішенням про поновлення на роботі ОСОБА_1 законної сили є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам справи.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно допущено порушення приписів п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, якою процесуальним законодавством впроваджено в обов'язок, а не право суду зупиняти провадження у справі при виникненні визначених процесуальною нормою обставин.
На думку апелянта, суд першої інстанції повинен був запини провадження у справі, а не задовольняти безпідставне та необґрунтоване клопотання відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог Центру, з огляду на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Голови Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 у справі №9147/12895/20.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 клопотання Одеського міського центру зайнятості про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Одеському міському центру зайнятості строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року у справі № 916/2797/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського міського центру зайнятості на рішення Господарського суду Одеської області від „15” лютого 2022р., повний текст якого складено та підписано „25” лютого 2022р. у справі №916/2797/21. Розгляд апеляційної скарги Одеського міського центру зайнятості ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
27.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського міського центру зайнятості надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі №916/2797/21 за апеляційною скаргою Одеського міського центру зайнятості на рішення Господарського суду Одеської області від „15” лютого 2022р., повний текст якого складено та підписано „25” лютого 2022р. у справі №916/2797/21 за позовом Одеського міського центру зайнятості до відповідача Казенного підприємства «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» про стягнення 40602,60 грн., до прийняття остаточного судового рішення Одеським апеляційним судом у справі №947/12895/20.
01.06.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від КП «МОРСЬКА ПОШУКОВА-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив апеляційну скаргу Одеського міського центру зайнятості на рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/2797/21 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2022 у справі №916/2797/21 залишити без змін.
Розглянувши клопотання Одеського міського центру зайнятості клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі №916/2797/21 до прийняття остаточного судового рішення Одеським апеляційним судом у справі №947/12895/20 , колегія суддів відмовляє в його задоволенні з підстав, які будуть викладені в мотивувальній частині даної постанови.
20.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського міського центру зайнятості надійшла відповідь на відзив.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2020р. ОСОБА_1 подав Одеському міському центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного (т.1 а.с.14).
На підставі вищезазначеної заяви Одеським міським центром зайнятості було прийнято наказ від 22.04.2020р. № НТ 200422 про надання ОСОБА_1 статусу безробітного з 22.05.2020р. (витяг з наказів - т.1 а.с.15-16).
Наказом позивача №НТ 200422 від 22.05.2020р. було вирішено розпочати ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю з 22.04.2020р. та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 22.05.2020.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 р. № 231-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки мореплавства, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 21.04.2020 р., вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі на посаді начальника служби безпеки мореплавства КП «МПРС». Стягнуто з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 168 332,40 грн. Стягнуто з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь держави судовий збір у розмірі 2522,40грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки мореплавства Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" та стягнення з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 31464,00грн. (т.1 а.с.18-22).
Відповідно до наказу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" від 12.10.2020р. № 656-к скасовано наказ КП "МПРС" від 21.04.2020р. № 231-к "Про звільнення". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки мореплавства. Наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 31464,00грн. Наказано начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_2 : 1) Внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 2) Внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 .. Підстава прийняття наказу - рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2020р. у справі №947/12895/20 (т.1 а.с.23)
13.10.2020р. ОСОБА_1 подано Одеському міському центру зайнятості заяву про припинення її реєстрації як безробітного у зв'язку з поновленням його на роботі в Казенному підприємстві "Морська пошуково-рятувальна служба" за рішенням суду та на підставі наказу роботодавця (т.1 а.с.17).
Згідно довідки Одеського міського центру зайнятості за період з 22.05.2020р. по 12.10.2020р. безробітним ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 40 602.60 грн. (т.1 а.с.24)
Наказом Одеського міського центру зайнятості від 13.10.2020р. №НТ201013 було припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та знято його з реєстрації як безробітного з 12.10.2020р. у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
20.10.2020р. позивач надіслав відповідачу претензію №4600/19/06 про відшкодування коштів, виплачених Центром безробітному ОСОБА_1 у сумі 40 602.60 грн. (т.1 а.с. 25-26).
25.11.2020р. Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба"у відповідь на претензію повідомило про оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, у зв'язку з чим рішення не набрало законної сили, звернення із претензією є передчасним.
Постановою Одеського апеляційного суду від 25.03.2021 апеляційну скаргу Казенного підприємства"Морськапошуково-рятувальнаслужба" залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2020 року без змін.
02.02.2022 р. Одеським апеляційним судом по справі № 947/12895/20 постановлено ухвалу, відповідно до якої поновлено голові Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби строк апеляційного оскарження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2020 р., зупинено дію рішення від 25.09.2020 р. у справі № 947/12895/20, відкрито апеляційне провадження.
Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необґрунтованість та передчасність позовних вимог, разом з тим суд апеляційної інстанції з такими висновками погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно із ч.2 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до ч.1 ст.6, ст.7, п.8 ч.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до абз.10 п.п.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №198 центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем фонду про прийняття його на роботу (ч.1 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до ч.4 ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Матеріалами справи (рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25.09.2020р. у справі №947/12695/20) підтверджено незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади у Казенному підприємстві «Морська пошукова рятувальна служба», безробітний ОСОБА_1 був поновлений на посаді за цим рішенням, отже у відповідача в силу ч.4 ст.35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виник обов'язок повернути позивачу кошти, виплачені ОСОБА_1 за період з 22.05.2020р. по 12.10.2020р. у сумі 40602,60грн.
Казенне підприємство «Морська пошукова рятувальна служба» після отримання Вимоги Центру від 16.01.2021р. не сплатило позивачу вищезазначені кошти у добровільному порядку, отже кошти у сумі 40 602,60 грн. підлягають стягненню у судовому порядку та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Одеського міського центру зайнятості.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За переконанням колегії суддів, Одеським міським центром зайнятості подані суду належні та допустимі докази обґрунтованості позовних вимог (копії заяв ОСОБА_1 , наказів Центру від 22.04.2020р, 12.10.2020р., 13.10.2020р., рішення Київського районного суду від 25.09.2020р., довідка про отримані ОСОБА_1 кошти як допомога по безробіттю), в той час як відповідач під час розгляду справи обмежився лише посиланням на ненадання позивачем низки документів (зокрема, розрахунку страхового стажу безробітного) та невжиття позивачем дій щодо працевлаштування ОСОБА_1 , не довівши при цьому безпідставність позовних вимог жодним доказом.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що у наказі Центру від 22.04.2020 №НТ200422 зазначений розрахунок, з якого Одеський міський центр зайнятості виходив при визначенні розміру допомоги ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).
Фактично не погоджуючись із сумою виплаченої ОСОБА_3 допомоги, відповідач не надав суду власного контррозрахунку розміру допомоги, яка за переконанням відповідача дійсно підлягала виплаті безробітному та не спростував нараховану позивачем суму.
Крім того, відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем у позовній заяві не була доведена обставина отримання безробітним допомоги по безробіттю.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що по-перше, сума доходу ОСОБА_1 за період з 22.05.2020р. по 12.10.2020р. становить 40 602,60грн., що підтверджується відповідною довідкою позивача, скріпленою печаткою Одеського міського центру зайнятості, а по-друге, про початок з 22.05.2020р. виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю зазначено у наказі Центру від 22.04.2020 №НТ200422 (т.1 а.с.15).
Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що вищезазначена довідка про дохід ОСОБА_1 у сукупності із наказом від 22.04.2020р. підтверджують фактичну виплату безробітній спірної суми, доказів протилежного відповідачем не надано.
Крім того, враховуючи факт поновлення ОСОБА_1 наказом від 12.102020р. на посаді начальника служби безпеки мреплавства Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», відповідач, у разі наявності сумнівів щодо виплати коштів безробітного не був позбавлений можливості з'ясувати це питання безпосередньо у ОСОБА_1 , надавши суду відповідні докази у разі несплати коштів, або просити суд першої інстанції витребувати відповідні відомості у позивача чи з банківської установи, чого відповідачем зроблено не було.
Щодо заяви відповідача, наданої у судовому засіданні 15.02.2022, відповідно до якої останній просив відмовити у задоволенні позовних вимогу у зв'язку з передчасністю звернення позивача до суду з даним позовом з огляду на не набранням законної сили рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25.09.2021 по справі №947/12895/20, з доводами якої погодився суд першої інстанції, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги з врахуванням того, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2022 було зупинено дію рішення Київського районного суду м.Одеси від 25.09.2021 по справі №947/12895/20, при цьому до 12.10.2020 відповідачем на виконання зазначеного рішення суду від 25.09.2021 наказом КП «Морська пошуково-рятувальна служба» №656-К від 12.10.2020 скасовано наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 №231-к «Про звільнення», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби безпеки мореплавства, наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 31464,00грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З огляду на встановлений ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10.05.2011, пункт 58).
Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного
господарського суду приходить до висновку, що вимоги позивача, зазначені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року у справі № 916/2797/21 є таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Одеського міського центру зайнятості задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022р. у справі №916/2797/21 скасувати.
Позовну заяву Одеського міського центру зайнятості задовольнити повністю
Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь Одеського міського центру зайнятості заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 у розмірі 40602,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
3. Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь Одеського міського центру зайнятості витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд у розмірі 3405 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
27.06.2022р.
(у зв'язку з відпусткою колегії суддів
з 20.06.2022 по 24.06.2022)
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький