ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2141/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін:
Від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» - Клименко Ф.І.
розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Сахарний»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 (суддя суду першої інстанції - Невінгловська Ю.М., час і місце оголошення рішення: 15.11.2021 (повний текст складено - 25.11.2021), м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області)
по справі № 916/2141/21
за позовом: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Сахарний»
про стягнення 402 459,92 грн.
Описова частина
Короткий зміст вимог.
22.07.2021 позивач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2223/21) до відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Сахарний», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 402 459,92 грн., також судові витрати в розмірі 6 036,90 грн.
В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору № 1628 від 01.10.2014 року на постачання теплової енергії, а саме в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 позов задоволено; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 402 459,92 грн., а також 6 036,90 грн. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг не передбачено нормативних положень про застосування до споживачів за договорам про надання комунальних послуг, укладених до 01.05.2019 року, тарифів встановлених уповноваженим органом до 01.05.2019 року, та навпаки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договори укладені до ведення в дію цього закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами до моменту укладення нових договорів та оскільки чинним договором №1628 на постачання теплової енергії від 01.10.2014 року передбачено, що нові тарифи, які підлягають застосуванню встановлює НКРЕКП, тому суд дійшов висновку про те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» правомірно застосовано до ОК «Сахарний» тарифи за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн./Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 - квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн./Гкал (з ПДВ) та про правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у розмірі 402459,92 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21.
Відповідач зазначає, що застосування підвищеного тарифу на комунальну послугу з постачання теплової енергії для ОК «Сахарний» після 01.05.2019 року є протиправним та незаконним в силу п.3 перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.06.2018 року, яка діяла під час підвищення тарифу на постачання теплової енергії), відповідно до якого, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Крім цього, апелянт посилається на роз'яснення Міністерства розвитку громад та території України «Щодо застосування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам за ці послуги в умовах перехідного періоду», де зазначено, що в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 01.05.2019, до споживачів застосовуються тарифи, встановленні відповідним уповноваженим органом до 01.05.2019 року та застосування тарифів на комунальні послуги, передбачених статтею 5 Закону (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), які встановлені уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) після 01.05.2019, може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.
Апелянт вказує, у зв'язку з тим, що нового договору про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії не укладалося, застосуванню підлягає останній тариф, що діяв до 01.05.2019, а саме тариф затверджений постановою НКРЕКП №1943 від 07.11.2016 року в розмірі 1223,43 за 1 Гкал (з ПДВ) та надав власний розрахунок заборгованості у розмірі 134 374,19 грн.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2141/21 від 15.11.2021 року за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 402459,92 грн. частково і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» у частині стягнення заборгованості у сумі 136741,07 грн.;
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2141/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/2141/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/2141/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
18.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2141/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 - залишено без руху; встановлено Обслуговуючому кооперативу «Сахарний» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів 1) сплати судового збору у сумі 9 055,33 грн. 2) довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження адвоката Швець К.О. на представництво інтересів Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» у Південно-західному апеляційному господарському суді - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено Обслуговуючому кооперативу «Сахарний», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
04.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОК «Сахарний» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 9 055,33 грн. та ордер, що посвідчує повноваження адвоката Швець К.О. на представництво інтересів Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» у Південно-західному апеляційному господарському суді. Таким чином, недоліки апеляційної скарги було усунуто.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 поновлено Обслуговуючому кооперативу «Сахарний» строк на апеляційні оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 17.06.2022; призначено справу №916/2141/21 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 до розгляду на 23 червня 2022 року о 10:30 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснити учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
23.06.2022 у судовому засіданні прийняв участь представник Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» - Клименко Ф.І.
Представник Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022, якою справу №916/2141/21 призначено на 23 червня 2022 року о 10:30 год. отримана апелянтом - 07.06.2022.
Окрім того, 23.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» про відкладення розгляду справу, яке обґрунтовано тим, що у зв'язку з загостренням ситуації в Україні протягом 22.06.2022-25.06.2022, представник апелянта - адвокат Швець К.О. та голова ОК «Сахарний», заради безпеки своїх рідних прийняли рішення виїхати за межі міста Одеси до 03.07.2022.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Як вбачається зі змісту ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022, якою справу №916/2141/21 призначено на 23 червня 2022 року о 10:30 год, явка представників сторін у судове засідання по справі не визнавалася обов'язковою.
Окрім того, даною ухвалою було запропоновано сторонам прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Однак, апелянт прийняв рішення не реалізовувати дане право.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання апелянта.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/2141/21 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на них, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
01.11.2014 між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом «Сахарний» (Споживач) укладено договір №1628 на постачання теплової енергії, відповідно до якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором. (а.с. 6-8)
Згідно п.2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу на опалення житлового будинку, офісних приміщень та творчих майстерень по вул. Ак.Сахарова,18 згідно витрат теплоносія G=3,85 т/годину.
Відповідно до п.3.2.2. Договору, споживач зобов'язується виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим Договором.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації згідно Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 08.04.2014р. за №297 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013р. №493” запроваджені нові тарифи для населення з 01.07.2014р. - 374,16 грн. за 1 Гкал Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014р. за №591 «Про внесення змін до постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013р. №493» запроваджені нові тарифи для інших споживачів з 01.06.2014р. -1218,49 грн. за 1 Гкал. Нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу.
Як передбачено п.п. 6.2-6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
За п. 6.5 Договору, для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків, є обов'язковим для Споживача та Теплопостачальної організації.
Відповідно до п.п. 10.1-10.4 Договору, цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2014р. та діє до 30 вересня 2015 року. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації будь якої із сторін. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу теплову енергію в період листопада 2020 року - квітня 2021 року в обсязі 294,12756 Гкал, що підтверджується звітами за спожиту теплову енергію.
У даному випадку ОК «Сахарний» жодним чином не заперечує об'єми спожитої теплової енергії.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактура за договором №1628 за період листопад 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 522 891,95 грн. з ПДВ.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, судом встановлено, що відповідачем у квітні 2021 було частково здійснено оплату за спожиту теплову енергію у розмірі 120 432,03 грн.
01.06.2021 позивачем на юридичну адресу відповідача надіслано претензію №13.01-04-63 на залишок заборгованості у розмірі 402 459,92 грн. разом із двома екземплярами акту звіряння розрахунків №1628, підписаними зі сторони КП «Теплопостачання міста Одеси».
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем доведено належними та допустимими доказами обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в період листопада 2020 року - квітня 2021 року в обсязі 294,12756 Гкал.
У даному випадку, відповідачем не заперечується обсяг спожитої теплової енергії в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року, однак заперечується застосований позивачем тариф за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн./Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 по квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн./Гкал (з ПДВ).
Підставою виникнення зобов'язання відповідача з оплати поставленої позивачем теплової енергії є договір на постачання теплової енергії №1628, який укладений між сторонами 01.10.2014.
В преамбулі Закону України «Про теплопостачання», в редакції чинній на момент укладання договору №4623 від 01.10.2014, передбачено, що він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання», в редакції чинній станом на 01.10.2014, визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
За змістом ст. 1 цього Закону, балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що була чинною станом на 01.10.2014, результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Отже, вказаними нормами законодавства, що були чинними на момент укладання спірного договору №1628 від 01.10.2014, чітко розмежовано порядок встановлення відносин - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: договір про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії укладається із власником або балансоутримувачем будинку (це може бути виконавець комунальних послуг, ЖЕК, ОСББ, житлові кооперативи тощо), а не з власниками приміщень таких будинків. При цьому, враховуючи відсутність затвердженого зазначеного типового договору, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання, з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 ЦК України.
В свою чергу договір про надання відповідних житлово-комунальних послуг укладається між власником або балансоутримувачем (будинку, групи будинковою житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). При цьому, такий договір укладається відповідно до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Таким чином, укладений між сторонами договір № 1628 від 01.10.2014, є саме договором постачання теплової енергії, а не договором надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення. В той же час висновок суду першої інстанції в частині визнання договору №1628 від 01.10.2014 - договором надання житлово-комунальних послуг, є хибним.
За приписами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Так, відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтями 189, 191 Господарського кодексу України та статтями 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню. У статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Як вже було встановлено вище, пунктом 6.1 вищезазначеного договору передбачено, що нові тарифи встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідній постанові про встановлення тарифу.
Посилання відповідача на те, що застосування нових тарифів після 01.05.2019 є незаконним та застосуванню підлягає останній тариф, що діяв до 01.05.2019, а саме тариф, затверджений постановою НКРЕКП №1171 від 31.03.2015 у розмірі 1 229,20 грн. за 1 Гкал (з ПДВ), колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.
01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 09.11.2017, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2454-VIII від 07.06.2018 (надалі Закон №2189).
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189, із змінами внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 (надалі Закон №540) визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 09.11.2017 встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 09.11.2017, із змінами внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 не пізніш як протягом п'яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Враховуючи, що до цього часу співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з позивачем, то укладений між сторонами договір № 1628 від 01.10.2014 є чинний та зберігає свою дію, у тому числі щодо визначення тарифів на теплову енергію.
Окрім того, договір №1628 на постачання теплової енергії укладений 01.10.2014 між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ОК «Сахарний» також чинний в силу положень п.10.4. цього договору, відповідно до яких, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде досягнуто взаємної згоди сторін щодо його припинення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189 від 09.11.2017, із змінами внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Згідно з листом Міністерства розвитку громад та територій України №7/10.2/17447-20 від 22.10.2020 до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 № 2189-УПІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, як для споживачів багатоквартирних будинків, так і для споживачів приватного сектору, на тих самих умовах. Відповідно, в умовах дії «старих» договорів про надання комунальних послуг, до споживачів застосовуються тарифи, зокрема, на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які встановлювалися уповноваженими органами до 01.05.2019 (до введення в дію Закону). Тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які встановлені уповноваженими органами після введення в дію Закону №2189 від 09.11.2017 (після 01.05.2019) можуть застосуватися до споживачів комунальних послуг виключно за умови укладання з ними нових договорів про надання відповідних комунальних послуг за правилами, визначеними Законом.
Разом з тим, зазначене не стосується тарифів на теплову енергію у разі укладення договорів поставки (купівлі-продажу) теплової енергії.
Вказаний лист Міністерства розвитку громад та територій України не є нормативним документом та несе виключно інформаційний характер, тому його застосування або не застосування сторонами даного спору не тягне для них будь-яких юридичних наслідків.
Між сторонами у справі не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 № 2189-УПІ «Про житлово-комунальні послуги», а укладено саме договір на постачання теплової енергії, до якого в силу вимог ч.2 ст.712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, тому посилання відповідача на незаконність застосування позивачем нових тарифів після 01.05.2019 є помилковими.
У даному випадку спірний період є з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» від 14.01.2020 №91, установлено КП «Теплопостачання міста Одеси тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1473,04 грн. /Гкал (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №633 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91» установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1228,91 грн./Гкал (без ПДВ). Також установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення з ПДВ на рівні 1474,69 грн./Гкал. Дані тарифи діяли до 30.11.2020.
Постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2258 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91» установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1511,62 грн./Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1813,94 грн. Далі тарифи діяли з 01.12.2020.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» правомірно застосовано до ОК «Сахарний» тарифи за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн./Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 - квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн./Гкал (з ПДВ) та про правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у розмірі 402 459,92 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 по справі №916/2141/21 залишити без змін.
Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.06.2022.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
І.Г. Філінюк