справа№380/6119/22
27 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2021 року № 0131051-2407-1304 на суму 160262,02 грн.
Позивач мотивує позовні вимоги наступним: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності об'єкта нерухомості - столярного цеху загальною площею 3701,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Столярний цех використовується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (одним з співвласників столярного цеху) у підприємницькій діяльності (коди КВЕД: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами тощо). Фактично належний позивачу та його співвласникам столярний цех використовується за функціональним призначенням, а саме для виготовлення столярної продукції. Частки в об'єкті нерухомості не визначено і приміщення столярного цеху зареєстровано в РПВН як спільна сумісна власність, розмір частки - 1.
Позивач покликається на підпункт 266.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме на підпункт «є» пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України, якою встановлено податкові пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Позивач стверджує, що згідно норм Податкового кодексу України столярний цех, як об'єкт будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і податок на нерухоме майно на столярний цех не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві спільної сумірної власності (частка власності не виділена) належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3701,7 кв.м. Головне управління ДПС у Львівській області правомірно нарахувало податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку за правилами підпункту «є» пункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування. Зазначає, що позивач не є фізичною особою - підприємцем, але використовує столярний цех для виготовлення продукції, тому повинен сплачувати податок на нерухоме майно на загальних підставах. Оскільки об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, необхідно подати заяву щодо визначення основного платника податку за вищезгаданий об'єкт нерухомості.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке суд відхилив у зв'язку з необґрунтованістю клопотання.
При розгляді справи у спрощеному провадженні проведено заміну відповідача Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП: 43968090).
Суд розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та вважає за можливе поновити позивачу пропущений строк звернення до суду з огляду на мотиви, зазначені у клопотанні ОСОБА_1 та незначний пропуск встановленого законом строку.
Дослідивши заяви по суті справи, оцінивши долучені до справи докази, суд виходив з наступного.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.10.2017, Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.10.2017, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності об'єкту нерухомості - столярного цеху загальною площею 3701,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Столярний цех складається з громадської будівлі «Г-1» навісу для сировини - 235,4 кв.м., громадської будівлі «З-1» навісу для сировини - 500,1 кв.м., громадської будівлі «Б-1» навісу для сировини - 428,0 кв.м. громадської будівлі «В-1» сортувальної дільниці - 524,3 кв.м., громадської будівлі «Д-1» котельні, сушильні камери - 300,6 кв.м., громадської будівлі «Е-1» дільниці вторинної переробки сировини - 742,0 кв.м., громадської будівлі «Ж-1» майстерні - 67,2 кв.м., громадської будівлі «А-1», виробничого цеху - 904,1 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Львівській області згідно з п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2021 № 0131051-2407-1304, згідно з яким позивачу за податковий період 2020 року визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у розмірі 160262,02 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що суперечить податковому законодавству, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, який набрав чинності 23.05.2020, підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 викладено в такій редакції: "не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.
Судом встановлено, що належне позивачу на праві спільної сумісної власності нерухоме майно (столярний цех загальною площею 3701,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) використовується співвласником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 для виготовлення столярної продукції та є будівлею промисловості.
Отже, відповідно до приписів пп. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вказаний столярний цех не є об'єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на столярний цех не повинен нараховуватись.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що норма підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не розповсюджується на об'єкт нерухомості, який належить у тому числі співвласнику ОСОБА_1 і використовується для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 .
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) /Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №810/1011/18/.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) /Правова позиція Верховного суду висловлена у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17/.
Отже, враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, контролюючим органом помилково віднесено належну позивачу на справі спільної сумісної власності нежитлову будівлю (столярний цех) до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позов слід задоволити повністю, скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 19.05.2021 року № 0131051-2407-1304 на суму 160262,02 грн.
Судові витрати щодо сплати судового збору стягнути з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 19.05.2021 року № 0131051-2407-1304.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП: 43968090, вул. Стрийська, 35 м. Львів, 79026) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1602,62 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.