справа №380/4734/22
27 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4) до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №22812/2407 від 21.10.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Посилається на те, що відповідач протиправно не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року у справі №1.380.2019.002556 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0014255213 від 08.02.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Згідно з цим рішенням, на Західне регіональне управління Державної служби України (військова частина НОМЕР_4) накладено штраф у розмірі 54840,27 грн за період з 21.10.2017 року до 30.01.2019 року та нараховано пеню у розмірі 1903,82 грн. Зазначив, що у зв'язку із тим, що відповідачем не проведено перерахунку єдиного соціального внеску, у позивача, як наслідок, виникла заборгованість. Згідно з розрахунком нарахованого та сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників та грошового утримання військовослужбовців за лютий 2019 року - лютий 2020 року, у позивача відсутня заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску. З огляду на викладене, вважає, що до нього безпідставно застосовано фінансові санкції. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня. Окрім того, приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко встановлено обов'язок платника своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливості звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного зобов'язання. З урахуванням вищевказаного вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення прийнято на законних підставах. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 22.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 28.04.2022 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, допитавши свідка, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
21.10.2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення №22812/2407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до вказаного рішення, до позивача, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосовано штраф у розмірі 72881,15 грн за період з 21.02.2019 року до 28.02.2020 року, а також нараховано пеню у розмірі 2804,63 грн (0,1% від суми недоїмки).
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що вищезгадане рішення №22812/2407 від 21.10.2021 року, на переконання позивача, прийнято помилково, оскільки ним своєчасно та в повному обсязі сплачено єдиний внесок. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч.ч.3, 8, 10, 11 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частинами 1, 4 ст.25 Закону №2464-VI визначено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Недоїмкою, згідно з визначенням, наведеним у п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;
За правилами ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449), яка врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.
У розділі VI цієї Інструкції визначено порядок стягнення заборгованості з платників.
Так, згідно з п.п.1, 2, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до абз.3 п.3 цього ж розділу Інструкції №449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, серед іншого, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно з п.4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відповідно до п.п.1, 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
Аналіз наведених норм вказує на те, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Разом з тим, положеннями законодавства не передбачено обов'язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акта.
Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення слугувала несвоєчасна, на думку відповідача, сплата єдиного внеску за період з 21.02.2019 року до 28.02.2020 року.
При цьому, суд враховує, що з урахуванням приписів ч.4 ст.25 Закону №2464-VI та п.2 розділу VI Інструкції №449, податковий орган мав би обчислити сум своєчасно не сплаченого єдиного внеску, зазначити її у вимозі про сплату боргу (недоїмки), надіслати (вручити) таку вимогу платнику і тільки після цього застосувати до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII Інструкції №449.
Втім, як встановив суд та не спростовано сторонами у справі, вимога про сплату (борги) недоїмки відповідачем не формувалась.
Також, суд враховує, що 09.11.2021 року позивач звертався до відповідача з листом вих.№11-6405, в якому просив провести звірення сум нарахування та сплати позивачем єдиного внеску. Вказана вимога управління мотивована тим, що, на його думку, посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року у справі №1.380.2019.002556 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0014255213 від 08.02.2019 року, яке набрало законної сили 08.10.2019 року.
Однак листом відповідача від 08.12.2021 року №35705/6/13-01-24-07 відмовлено у проведенні звірки, процитовано норми Закону №2464-VI та запропоновано самостійно провести таку звірку в Електронному кабінеті платника https://cabinet.sfs.gov.ua.
Такі дії відповідача, на переконання суду, не узгоджуються з положеннями п.7 ч.1 ст.14 Закону №2464-VI, згідно з якими податкові органи зобов'язані: за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.
Більше того, вказане суперечить принципам збору та ведення обліку єдиного внеску, одним з яких є принцип прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску.
Крім того, суд враховує і те, що наявними у матеріалах справи доказами, а саме - розрахунком нарахованого та сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників та грошового утримання військовослужбовців за лютий 2019 року - лютий 2020 року, складеним Західним регіональним управлінням, та платіжними дорученнями про сплату позивачем єдиного соціального внеску за лютий 2019 року - лютий 2020 року, підтверджено своєчасне та в повному обсязі нараховування, обчислення і сплату єдиного внеску позивачем, що не спростовано відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні у судовому засіданні.
Для повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні був допитаний в якості свідка - ОСОБА_1 , який повідомив, що у січні 2019 року податковим органом встановлено факт недоплати позивачем єдиного внеску, у зв'язку із чим утворилась недоїмка, яка потягнулась в наступні періоди. Вказане могло мати місце через те, що позивачем помилково перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників (рах. № НОМЕР_1 ) на рахунок із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із грошового утримання військовослужбовців (рах. № НОМЕР_2 ), відтак по рахунку № НОМЕР_1 виникла заборгованість, а по рахунку № НОМЕР_3 1306 - надлишок. Зазначене і стало підставою для застосування фінансових санкцій.
Принагідно, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з абз.1 ч.4 ст.5 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Відповідно до ч.5 вказаної статті, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до п.2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Отже, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Крім цього, згідно з п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Тому, суд звертає увагу відповідача, що здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених п.2 ч.11 ст.25 №2464-VI та п.2 розділу VII Інструкції №449.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що позивачем здійснено всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, відповідачем у відзиві на позовну заяву не зазначено та у ході судових засідань не висловлено.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen V. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для прийняття спірного рішення. Натомість, позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області №22812/2407 від 21.10.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. А тому, спірне рішення слід скасувати як протиправне.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №22812/2407 від 21.10.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4) (місцезнаходження: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.