справа № 380/17868/21
з питань зупинення провадження у справі
28 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 18.10.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, зазначеної в довідці “Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення)” від 16.06.2021 №21-636-зп, виданої Офісом Генерального прокурора, без обмеження граничного розміру пенсії десяти прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 06.09.2021 про відмову у проведенні перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати без обмеження десяти прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної в довідці “Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення)” від 16.06.2021 №21-636-зп, виданої Офісом Генерального прокурора;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7- рII/2019, частини двадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14.06.2021 №21-636-зп “Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії”, за посадою прокурора відділу, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією з 01.01.2021 до моменту здійснення перерахунку.
Ухвалою від 26.11.2021 суд зупинив провадження у цій справі до набрання чинності рішенням судової палати розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі №580/5962/20. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 21.12.2021 прийняв постанову у справі №580/5962/20 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/102170925). Ухвалою від 27.06.2022 суд поновив провадження у цій справі.
Позивач подав клопотання (вх. №61 від 04.01.2022), просить суд зупинити провадження у цій справі до вирішення справи №18/289 від 02.08.2021 за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо пенсій працівникам прокуратури.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання про зупинення провадження у справі з наведених позивачем підстав суд керується такими міркуваннями:
як підставу для зупинення провадження у справі позивач посилається на те, що в провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668. Вважає, що ця справа не може бути розглянута до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
Підстави для зупинення провадження у справі визначені в статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 3 частини першої).
За приписами частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, за загальним правилом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; винятком з цього правила є випадки, коли закон або інший нормативно-правовий акт пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 висловив правовий висновок щодо питання зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, який має враховуватися судом в силу частини 5 статті 242 КАС України. Об'єднана палата КАС ВС дійшла такого висновку:
«[…] 35. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
36. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України).
37. Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України».
Звертаючись про зупинення провадження у справі позивач вказує, що ця справа не може бути розглянута до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Разом з тим, позивач не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 і предметом цього спору, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції згаданої конституційної скарги.
Окрім того, як же зазначав суд, закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання таких неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що прийняте Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 для суду не матиме безпосередніх правових наслідків для вирішення цього спору, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні правові норми були чинними, та такі можуть втратити юридичну силу у випадку визнання їх неконституційними лише з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення (якщо інше не буде встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення). У зв'язку з викладеним суд не вбачає підстав щодо зупинення провадження у справі. Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 236, 248, 255, 256, 294 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій судовій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Москаль Р.М.