справа№380/467/22
20 червня 2022 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Чорної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису
встановив:
I. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень законодавства про працю №ЛВ9465/1354/АВ/П від 14.07.2021 Головного управління Держпраці у Львівській області.
Позов обґрунтований тим, що за результатами проведеного заходу державного контролю відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем норм законодавства про працю в частині оплат роботи у святкові і неробочі дні, а також у надурочний час у подвійному розмірі. Позивач зазначає, що відповідач не врахував факту запровадження на підприємстві підсумованого обліку робочого часу з періодом обліку - квартал, що підтверджується пунктом 4.14 колективного договору. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138, у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) за графіком включається у норму робочого часу за обліковий період, встановлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі. Тому у подвійному розмірі працівнику ОСОБА_1 оплачувалися лише години, що перевищують норму робочого часу за обліковий період. Норми чинного законодавства про працю при оплаті заробітної плати ОСОБА_1 позивач не порушував.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що згідно з частиною 6 статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань щодо ходу розгляд управи до суду не надходило.
II. Рух справи
Ухвалою від 17.01.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
III. Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з 08.07.2021 по 14.07.2021 посадовими особами державного нагляду (контролю) проведено плановий (позаплановий) захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування людей з інвалідністю, здійснення державного гігієнічного нагляду у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», за результатами якого складено Акт від 14.07.2021 №ЛВ9465/1354/ПД/АВ (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено, порушення позивачем:
(1) посадовими особами підрозділу не забезпечено виплату заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Зокрема, виплату заробітної плати за першу половину травня 2021 року здійснено 21.05.2021, а за другу половину травня - 07.06.2021;
(2) посадовими особами підрозділу не забезпечено оплату роботи у святковий і неробочий день у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години. Згідно з табелем обліку робочого часу за травень 2021 року ОСОБА_1 02.05.2021 (Великдень) відпрацював 11 годин. Однак, оплату за роботу у святковий день отримав у подвійному розмірі лише за 9 годин;
(3) робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі. Щомісячна та квартальна норма годин для працівників за квітень, травень, червень 2021 року становить 484 години, проте ОСОБА_1 відпрацьовано 493 години;
(4) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівнику від підрозділу проводиться не в день звільнення. Порушення зафіксовані щодо працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;
(5) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Порушення зафіксовані щодо працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
На підставі вказаного Акта перевірки відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЛВ/9465/1354/АВ/П від 14.07.2021, яким позивача зобов'язано усунути такі порушення:
(1) частини 1 статті 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» - посадовими особами підрозділу не забезпечено виплату заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
(2) частин 1, 2 статті 107 КЗпП України - посадовими особами підрозділу не забезпечено оплату роботи у святковий і неробочий день у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години;
(3) статті 106 КЗпП України - робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі;
(4) статті 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівнику від підрозділу проводиться не в день звільнення;
(5) статті 117 КЗпП України - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Не погоджуючись з вказаним приписом позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 3 Положення).
Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення).
Статтею 61 Кодексу законів про працю України визначено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 № 138 (далі - Методичні рекомендації), підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» може бути врегульовано колективним договором.
Суд встановив, що позивач - регіональна філія “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” є підприємством з безперервно діючим процесом виробництва.
Оскаржуваним приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЛВ/9465/1354/АВ/П від 14.07.2021, яким позивача зобов'язано усунути такі порушення:
(1) частини 1 статті 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» - посадовими особами підрозділу не забезпечено виплату заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
(2) частин 1, 2 статті 107 КЗпП України - посадовими особами підрозділу не забезпечено оплату роботи у святковий і неробочий день у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години;
(3) статті 106 КЗпП України - робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі;
(4) статті 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать працівнику від підрозділу проводиться не в день звільнення;
(5) статті 117 КЗпП України - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 4.14 Колективного договору Локомотивного депо Львів-Захід, схваленого конференцією трудового колективу від 21.05.2009, передбачено: «для працівників депо з 6-ти денним робочим тижнем проводити підсумований облік робочого часу з періодом обліку - квартал … з дотриманням вимог статті 61 КЗпП України та вимог Методичних рекомендацій. Щоденну тривалість робочого часу та обідньої перерви встановлювати графіками роботи працівників. Тривалість робочої зміни може коливатися протягом облікового періоду, але загальну суму годин роботи за обліковий період встановлювати відповідно до норм робочого часу в обліковому періоді».
Згідно з пунктом 3 Методичних рекомендацій при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтями 50 та 51 КЗпП.
Пунктом 11 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Відповідно до пункту 12 Методичних рекомендацій підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу по кожному працівнику має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів - до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів - на 1 годину.
Суд встановив, на виконання вимог статті 61 КЗпП України, Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу на підприємстві пунктом 4.14 Колективного договору встановлено обліковий період, який складає квартал.
Відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.
З урахуванням викладеного суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині нездійснення оплати ОСОБА_1 за роботу у святкові і неробочі дні в подвійному розмірі, зокрема роботу на Великдень (11 год). Суд зазначає, що відповідно до положень пункту 11 Методичних рекомендацій під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Як вбачається з графіку роботи працівників Локомотивного депо Львів-Захід, вони працюють по режиму роботи «по два дні». Квартальна норма годин у ІІ кварталі 2021 року становить 484 години.
Згідно з табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 за квітень, травень, червень 2021 року він відпрацював за вказаний період 165 год., 174 год. та 154 год. відповідно.
Таким чином, суд встановив, що у ІІ кварталі 2021 року ОСОБА_1 відпрацював 493 год. при нормі 484 год.
З урахуванням положень пункту 11 Методичних рекомендацій, у подвійному розмірі ОСОБА_1 оплачується робота, що перевищує норму, тобто 9 год (493 год - 484 год).
Згідно з розрахунковим листом про заробітну плату ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2021 року вказаному працівникові оплачено у подвійному розмірі за понаднормову роботу тривалістю 9 год. Вказана оплата визнається відповідачем також в Акті перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заробітна ОСОБА_1 за ІІ квартал 2021 року нарахована позивачем з дотриманням вимог Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу. Відтак, висновки відповідача щодо порушення позивачем норм законодавства про працю в частині оплати роботи у святкові і неробочі дні, а також у надурочний час у подвійному розмірі є безпідставними.
Суд звертає увагу, що хоча позивач оскаржує весь припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЛВ/9465/1354/АВ/П від 14.07.2021, фактично доводи позовної заяви зводяться до незгоди з порушеннями, зафіксованими у пунктах 2 і 3 вказаного припису.
Жодних доводів щодо протиправності вимог пунктів 1, 4, 5 припису №ЛВ/9465/1354/АВ/П від 14.07.2021, як і доказів на їх підтвердження позивач не наводить.
Таким чином, суд висновує про необхідність визнання протиправними та скасування пунктів 2 і 3 припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення порушень законодавства про працю №ЛВ9465/1354/АВ/П від 14.07.2021
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73-77, 139, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2 і 3 припису Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення порушень законодавства про працю №ЛВ9465/1354/АВ/П від 14.07.2021.
У задоволенні решти позову відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області од ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 27 червня 2022 року.
Суддя А.Г. Гулик