про повернення позовної заяви
27 червня 2022 року м. Київ № 320/5109/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ: 14321475, адреса: м. Бориспіль, Київської області, 08301), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2021 року, передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2021 року, передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом та день звільнення із військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 по листопад 2018;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 по листопад 2018;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2020 та з березня по жовтень 2021 додаткових доплат до заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2020 та з березня по жовтень 2021 додаткових доплат до заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку, визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за жовтень 2019, січень 2020, лютий 2021 років та виходячи з розрахунку, визначеного Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 за весь період їх виплат;
- стягнути з Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби за період з 10 жовтня 2021 року по день постановлення судом першої інстанції рішення у даній адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно із частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, які мають різну правову та фактичну природу їх виникнення, зокрема, щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення, додаткових доплат до заробітної плати, грошової компенсації за найом (піднайом) житла, стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби.
Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18, від 27.02.2019 у справі №922/2225/18, від 14.08.2018 у справі №910/3569/188.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві разом із доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.