24 червня 2022 року м.Київ № 320/17239/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови у нарахуванні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області здійснити з 01.12.2021 нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п.4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він як учасник війни має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема, на 50-процентну знижку плати за користування житлом, 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. На цій підставі він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про нарахування таких пільг, однак, отримав відмову, мотивовану тим, що з 1 липня 2015 року пільги надаються окремим категоріям пільговиків, і в тому числі учасникам війни, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право податкову соціальну пільгу (у 2021 році - 3180 грн). Позивач вважає дану відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його права як учасника війни.
Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що відповідно до пунктів 1,2,4,5,6,18 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники війни мають право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами у межах норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015 №389 затверджено "Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї", дія якого поширюється на окремі категорії пільговиків, в тому числі на учасників війни, які мають право на пільги згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, представник відповідача зазначив, що відповідач не має законних підстав для оформлення пільг позивачеві на оплату житлово-комунальних послуг як учаснику війну з грудня 2021 року, оскільки позивачем наданий не повний перелік документів. Тому, на думку відповідача, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Позивач, не погоджуючись з такою позицією відповідача, надав відповідь на відзив, у якому навів твердження, аналогічні тим, що викладені ним у позовній заяві на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_2 органом №8030, виданим 15.07.2021.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.09.2017, позивач має статус учасника війни та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
16.11.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, як особа, яка має статус учасника війни.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області №5986 від 30.11.2021, ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" пільги на оплату з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (3180 грн). Відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" пільгових подає до структурного підрозділу соціального захисту населення декларацію про доходи сім'ї пільговика за формою згідно з додатком до постанови. Також, відповідно до постанови КМУ від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" пільговик для включення до Реєстру має подавати до структурного підрозділу соціального захисту населення відповідний пакет документів. На цих підставах, позивачеві запропоновано надати певний перелік документів для оформлення пільг на оплату житлово-комунальних послуг, як учаснику війни.
Вважаючи зазначені дії відповідача щодо відмови у наданні пільг протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту власних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.
Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
У відповідності до частини третьої статті 14 Закону №3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.
Однак, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.
Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII.
Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник війни.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам суду, викладеним у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №756/8873/18.
Сторонами визнається, що позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, як особа, яка має статус учасника війни.
Тобто, головне питання, яке постало перед відповідачем при розгляді вищевказаного звернення позивача є встановлення наявності у позивача права на відповідну пільгу, та як наслідок забезпечення надання відповідної пільги.
При цьому, суд наголошує про те, що наявність у позивача статусу учасника війни дає йому безумовне право на пільги, визначені п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Проте, вирішуючи це питання, відповідач, посилаючись на положення постанови КМУ "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї", фактично відмовив у наданні пільг, передбачених п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зв'язуючи наявність права позивача з його майновим станом та членів його сім'ї.
Відтак, посилання відповідача на положення постанови КМУ від 04.06.2015 щодо надання позивачем додаткових документів, зокрема, декларації про доходи позивача, членів сім'ї за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документів, що підтверджують відсутність доходів за такий період, є безпідставним та таким, що нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Також, є безпідставним посилання відповідача у своїй відповіді щодо неможливості розгляду звернення позивача через ненадання ним певного переліку документів для включення позивача до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, оскільки витребування цих документів та постановлення позивача на облік у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб є необхідним наслідком наявності такого права у позивача.
Відтак, відповідач фактично відмовив позивачеві у розгляді його клопотання з двох підстав: відсутність документів, які підтверджують майновий стан його сім'ї та відсутність документів для постановлення на облік у Єдиному державному автоматизованому реєстрі.
При цьому, відсутність документів для постановлення на облік у вказаному Реєстрі не може бути самостійною підставою для відмови у розгляді по суті звернення позивача, з огляду на наявність беззаперечного права позивача на відповідну пільгу.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати пільги на оплату за користування житлово-комунальними послугами дружині позивача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі було наявність чи відсутність у позивача права на пільг, визначені п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни. У той же час, питання щодо наявності такого права у дружини позивача відповідачем не вирішувалося, та судом не досліджувалося.
Відтак, позовна вимога у цій частині є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність власних дій при відмові позивачу у нарахуванні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 08.12.2021 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору, підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 454 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні пільг на оплату за користування житлво-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 03317252) здійснити з 01.12.2021 нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п.4, 5, 6 ч.1 ст. 14 Закону України "про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ - 03317252) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), сплачений ним судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.