Справа № 211/370/21
Провадження № 2/211/301/22
іменем України
27 червня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оксі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушенного права кредитора, шляхом стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,
встановив:
позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідачів солідарно 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 014/6767/30271/82 від 25.10.2006 за період з 02.12.2017 по 02.12.2020 в сумі 2 919 доларів США 52 центи та інфляційні витрати за період з 01.07.2010 по 02.12.2020 в сумі 296 958,80 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 25 жовтня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», що є правонаступником за всіма юридичними правами та обов'язками Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/6767/30271/82, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з ліміто кредитування в сумі - 16 000 доларів США 00 центів строком до 24.10.2016 під 14,00% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, згідно умов кредитного договору та тарифів кредитора. Виконавши усі зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. З метою виконання забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 25 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/08/04-01/238/06, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань. Рішенням суду від 01.07.2010 за позовом АТ «Райффайзен Банк аваль» звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Тому у зв'язку з неналежним виконанням рішення суду та умов кредитного договору несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021, справу розподілено на суддю Середню Н.Г. у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Гіди О.С.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року прийнято справу до свого провадження.
Ухвалою суду від 02 травня 2022 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «Раййфайзен Банк» - Акціонерне товариство «Оксі Банк».
Ухвалою суду від 27 червня 2022 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України: відповідачі шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання.
До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, просить задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Відповідачі не повідомили причини неявки, відзиву на позов не подали.
Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Як встановлено судом, 25 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір № 014/6767/30271/82, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 16 000,00 доларів США. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору. Кредит надається на 120 місяців з 25.10.2006 по 24.10.2016 (а.с. 17-20 - копія договору з додатком).
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру на 3 поверсі 5 поверхового житлового будинку загальною площею 62,45 кв.м., житловою площею 45,5 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за рахунок реалізації якої задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 150 761,34 грн. Рішенням суду від 01.07.2010 встановлена заборгованість станом на 15.09.2009 в сумі 18 821,64 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту в сумі 13 066,18 доларів США, заборгованість по відсоткам в сумі 1 917,22 доларів США та пеня в сумі 3 838,24 доларів США (а.с. 21-22 - копія рішення).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за Кредитним договором 014/6767/30271/82 від 25.10.2006, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Судовим рішенням від 01 липня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення. Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, пред'явлений до примусового виконання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2020, доказів виконання цього рішення суду не надано.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) та від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Верховний Суд в постанові від 19 травня 2022 року у справі № 127/17882/15-ц (провадження № 61-1878св22) зазначив: «що у разі порушення грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, заборгованість за кредитним договором стягнена в гривні без визначення суми в еквіваленті до долара США».
В постанові 29 липня 2021 року по справі № 753/7301/15 (провадження № 61-23098св19) Верховний Суд зазначив: «доводи касаційної скарги про те, що оскільки відповідальність за статтею 625 ЦК України настає, зокрема, і за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті, то до такої суми заборгованості застосовується індекс інфляції та про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання в гривні, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України є неприйнятними, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року стягнуто заборгованість в іноземній валюті».
Так, кредит, наданий позичальнику за договором № 014/6767/30271/82 від 25.10.2006, визначений в доларовому еквіваленті, рішенням суду від 01.07.2010 заборгованість в резолютивній частині рішення визначена в гривневому еквіваленті.
Згідно наданого до суду розрахунку, 3% річних за період з 02.12.2017 по 02.12.2020 із розрахунку суми боргу за кредитним договором складає 2 919 доларів США 52 центи, інфляційні втрати із розрахунку визначеного рішенням суду від 01.07.2010 боргу в сумі 150 761,34 грн. (а.с.21-22) за період з 01.07.2010 по 02.12.2020 складають 296 958,80 грн. (а.с. 6-10 - розрахунок).
Вказана заборгованість, яка не спростована позичальником, підлягає стягненню на користь позивача.
Стосовно солідарного стягнення боргу, суд вважає необхідним зазначити наступне.
25 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, укладено договір поруки № 014/08/04-01/238/06, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № 014/6767/30271/82 від 25.10.2006 в повному обсязі цих зобов'язань (а.с. 17 - копія договору).
Верховний Суд в постанові від 27 квітня 2022 року по справу № 591/291/17 (провадження № 61-2802св20) зазначив, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Банк використав своє право дострокового повернення усієї суми кредиту, а також сплати процентів і неустойки, шляхом звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 761/19886/14-ц (провадження № 61-14136св20) зазначено, що «вчиненням виконавчого напису нотаріуса позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання. Вчиненням 18 вересня 2009 року виконавчого напису в рахунок дострокового погашення всієї суми заборгованості по кредитному договору банк здійснив право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання Враховуючи, що після вчинення 18 вересня 2009 року виконавчого напису змінився строк виконання основного зобов'язання, банк мав право звернутись з вимогою до поручителів протягом шести місяців. З позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося 26 травня 2010 року, тобто порука припинилась, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з поручителів необґрунтовані».
Так, статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Разом з тим, частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Пунктами 4.1. договору поруки № 014/08/04-01/238/06 від 25.10.2006 сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпечення ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).
Пред'явленням позову у справі № 2-647/2010 та винесенням 01.07.2010 судового рішення, АТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитор, використав право вимоги дострокового повернення суми кредиту, тобто на власний розсуд змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору та виконання основного зобов'язання. Позовну заяву про стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України, пред'явлено до поручителя ОСОБА_2 більше ніж через 10 років (в січні 2021 року), а отже вимоги про стягнення з поручителя належним сум необґрунтовані та не підлягають задоволенню в силу припинення поруки.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки належним чином повідомлені про дату слухання справи відповідачі відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не подали, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов про часткове задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 5 705,03 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 5), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати понесені витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Оксі Банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Оксі Банк» (код ЄДРПОУ 09306278, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Газова, буд. 17), заборгованість, що виникла за кредитним договором № 014/6767/30271/82 від 25.10.2006, а саме: 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за договором за період з 02.12.2017 по 02.12.2020 у сумі 2 919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) доларів США 52 центи, інфляційні втрати за період з 01.07.2010 по 02.12.2020 у сумі 296 958 (двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 80 коп.; та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 5 705 (п'ять тисяч сімсот п'ять) гривень 03 коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 червня 2022 р.
Суддя Н.Г.Середня