Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 червня 2022 року Справа№200/2453/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області; - стягнути з Донецької обласної прокуратури середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 30.10.2020 по 29.09.2021 в сумі 127 362,46 грн.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається те, що фактично, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 640/19143/19 щодо поновлення його на посаді виконане лише 30.09.2021, тому вважає, що він має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідач-1 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на попуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. Зазначає, що позивачем не були вжиті заходи для поновлення його на посаді. Вважає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді становить 125175,98 грн (546,62 грн х 229 робочих днів).
Відповідач-2 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що Офісом Генерального прокурора в добровільному порядку виконано рішення про поновлення позивача на посаді коли це стало фактично можливим. Також вважає неправильним розрахунок позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на посаді. Посилається на те, що позовні вимоги в частині бездіяльності відповідача-1 пов'язані з судовим контролем виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
Ухвалою суду від 28 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позовної заяви без розгляду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 28 червня 2022 року закрито провадження у справі № 200/2453/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується з копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії. Скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора м. Горлівки Донецької області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області допущено до негайного виконання.
У вказаному рішенні суду зазначено, що Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443к позивача - державного радника юстиції 3 класу прокурора м. Горлівки Донецької області - відповідно до ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" звільнено з посади у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 200/3755/21 залишено без задоволення апеляційну скаргу Трофімчука Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 200/3755/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено в мотивувальній частині щодо обґрунтування розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у справі № 200/3755/21 замість суми «1 797 013, 25 грн. (Один мільйон сімсот дев'яносто сім тисяч тринадцять гривень 25 копійок)» зазначено «882930,16 грн. (вісімсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять гривень 16 копійок) з утриманням обов'язкових податків і зборів». У решті рішення суду залишено без змін.
У вказаній справі суд апеляційної інстанції встановив, що за довідкою Донецької обласної прокуратури середньоденна заробітна плата (позивача) - 546,62 грн.
Також у постанові від 20 жовтня 2021 року зазначено, що розмір середньої заробітної плати (позивача) за період з 24.10.2014 року по 30.11.2015 року складає 276 днів*546,62 грн.= 150867,12 грн.; з 01.12.2015 року по 05.09.2017 року - 441 день*683,28 грн. (3226/2581=1,25*546,62) = 301326,48 грн.; з 06.09.2017 року по 29.10.2020 року - 788 днів*546,62 грн. (2581 грн.)= 430736,56 грн.; всього - 882930,16 грн.
Наказом Офісу Генерального прокурора № 323к від 30 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області з 24 жовтня 2014 року на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19.
На копії наказу є відмітка позивача про ознайомлення з наказом 19 жовтня 2021 року.
Також до суду надана копія довідки Донецької обласної прокуратури від 02.06.2022 № 21-173ВИХ-22, в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 546,62 грн, заробіток за серпень 2014 року 2756,65 грн, заробіток за вересень 2014 року 2709,58 грн, кількість фактично відпрацьованих днів у серпні 2014 року - 6, кількість фактично відпрацьованих днів у вересні 2014 року - 4.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частинами 1 та 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Приписами ст. 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній до 10.06.2021, було передбачено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній з 10.06.2021, установлено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 236 Кодексу законі про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
У пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У постанові від 12.06.2019 у справі № 826/18436/16 Верховний Суд зазначив, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Отже посилання відповідачів на те, що позивач не подавав заяву про поновлення на посаді або відповідний виконавчий лист тощо не впливає на вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Відповідач-1 надав роздруківку з Єдиного реєстру адвокатів України (датовано 14.09.2021), в якій зазначено, що адвокатська діяльність позивача, яка була зупинена з 03.10.2015, була поновлена з 27.04.2015.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про запобігання корупції".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (зокрема посадові та службові особи органів прокуратури), забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Також п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено, що несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Суд ураховує посилання відповідача-1 на обмеження щодо сумісництва посадових і службових осіб органів прокуратури, але зазначає, що ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачено, що в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Отже, законодавством передбачено можливість поновлення особи на посаді, яка є несумісною з діяльністю адвоката, з наступним зупиненням адвокатської діяльності, тому аргументи відповідача-1 в цій частині є безпідставними.
Крім того, до суду не надано жодних доказів щодо звернення відповідачів до позивача з приводу обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Ураховуючи те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 640/19143/19 про поновлення позивача на посаді фактично виконане лише 30.09.2021, суд вважає, що у позивача наявне право на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до ст. 236 КЗпП України з 30.10.2020 по 29.09.2021.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які неведені в постанові від 08.11.2019 у справі № 813/5952/15 і в постанові від 30.01.2019 у справі № 808/1271/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17 зазначив, що положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Також до суду надана копія довідки Донецької обласної прокуратури від 02.06.2022 № 21-173ВИХ-22, в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 546,62 грн, заробіток за серпень 2014 року 2756,65 грн, заробіток за вересень 2014 року 2709,58 грн, кількість фактично відпрацьованих днів у серпні 2014 року - 6, кількість фактично відпрацьованих днів у вересні 2014 року - 4.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 546,62 грн ((2756,65 грн + 2709,58)/10 днів), спір щодо цього між сторонами в цій справі відсутній.
Проте позивач визначає кількість робочих днів затримки виконання рішення суду - 233, а відповідачі - 229.
Ураховуючи листи Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/ 206/19 і Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 у періоді починаючи з 30.10.2020 (включно) по 29.09.2021 - 229 робочих днів.
Отже, середньоденна заробітна плата за час затримки виконання рішення суду за вказаний період складає 125175,98 грн (546,62 х 229).
Суд зазначає, що при розрахунку середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду не підлягають застосуванню приписи абзацу другого п. 8 Порядку № 100, оскільки в межах спірних правовідносин не використовується така розрахункова величина як «середня місячна» заробітна плата. У постанові від 30.01.2019 у справі № 808/1271/18 Верховний Суд зазначив, що здійснення такого розрахунку виходячи з кількості робочих днів відповідає приписам абзацу першого пункту 8 Порядку №100.
Також суд ураховує висновки Верховного Суду в постанові від 01.03.2018 у справі № 818/149/17, за якими виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
Відповідно до квитанцій від 0664-2038-9906-5537 від 09.02.2022 на суму 992,40 грн і № 8789-5072-1760-1982 від 21.02.2022 на суму 281,22 грн позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 1273,62 грн (у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді).
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1251,76 грн ((125175,98 грн/127362,46 )х1273,62) понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (ідентифікаційний код: 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 25707002, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30 жовтня 2020 року по 29 вересня 2021 року в сумі 125175 (сто двадцять п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок.
Повне рішення суду складено 28 червня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков