28 червня 2022 року Справа № 160/6068/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області), відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 047050016347 від 31.01.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року, період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення, а саме - з 25.01.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії остання мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 51 рік, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 047050016347 від 31.01.2022 року є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повинно зарахувати позивачу до її страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року; період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року та період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року, оскільки разом із заявою подавалися усі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Ухвалою суду від 28.06.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.05.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами, вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , зверталася 25.01.2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян з заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, всебічно розглянувши надані позивачем документи встановив, що стаж роботи Позивача на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 11 років 04 місяці 11 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 12 років 5 місяців 18 днів. Згідно наданих документів до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року згідно диплому від 30.06.1989 року, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища заявника; період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року, період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року, оскільки заявником надано скан-копія трудової книжки не з оригіналу документа, що є порушенням пункту 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846. Отже, для зарахування до страхового стажу періоду навчання Позивачу рекомендовано надати документ про зміну прізвища. Для зарахування періоду роботи та отримання допомоги по безробіттю необхідно надати оригінал трудової книжки із зазначенням прізвища заявника згідно паспортних даних. Позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 25.01.2022 року. Станом на 25.01.2022 вік позивача становить 51 років. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року та висновку Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 позивач повинна набути пільговий стаж за Списком №1, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ, у редакції, яка діяла до 01.04.2015 року, тобто на 01.04.2015 року мати пільговий стаж 10 років. Відтак, станом на 25.01.2022 позивач не має права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки у неї відсутній необхідний вік та страховий стаж. Фактично Законом №2148 повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Таким чином, висновки позивача щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору видаються необґрунтованими. Копією паспорта громадянина України підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та нею не було досягнуто 50-річного віку станом на 11.10.2017 (позивачу виповнилось лише 46 роки). Позивачу виповнилось 50 років - 15 січня 2021 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не на підставі п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки позивач не досягла 50 років до 11.10.2017 року (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
02.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами, вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне. 25.01.2022 року позивач звернулась з заявою про призначення пенсії. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви ОСОБА_1 здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 31.01.2022 року за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 047050016347. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967.року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Вік позивача 50 років. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року, період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 10.14.2006 року по 31.10.2006 року. Відповідно до п.2.23. Порядку при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією і підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При зверненні з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надано скан-копію трудової книжки не з оригіналу документа, що суперечить вимогам п.2.23 Порядку. До страхового стажу позивача також не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 року за період з 01.09.1986 року по 28.06.1989, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 14 років 3 місяці 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 12 років 05 місяців 18 днів. Таким чином, позивач не досягла віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058: 55 років та не має відповідного страхового стажу. Відтак, рішення від 31.01.2022 року № 047050016347 прийнято на підставі повного та всебічного аналізу наданих Позивачкою документів, є законним та обґрунтованим. Приймаючи оскаржуване рішення, Головне управління діяло на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений приписами чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення. Що стосується позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію ОСОБА_1 слід зазначити, що органи Фонду як юридичні особи публічного права наділені дискреційними повноваженнями. До того ж, покладення на відповідача обов'язку призначити пенсію, а не повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні, є порушенням дискреційних повноважень органів Фонду.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2022 року звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала документи на підтвердження трудового стажу, у тому числі пільгового, за Списком №2. На момент звернення позивачу виповнилось 51 рік.
Так, за принципом територіальності заява про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050016347 від 31.01.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, при розгляді поданих документів відповідач 1 встановив наступне. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 25.01.2022 року. До заяви надані сканкопії оригіналів документів: довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; копія трудової книжки від 10.07.1989 року: диплом від 30.06.1989 року; довідки про пільговий характер роботи від 13.01.2022 № 143-91, № 143-90, № 143-36; накази про атестацію робочих місць та переліки від 14.02.2014 року, від 26.12.2017 року, від 14.12.2006 року, від 03.08.2021. від 26.12.2012 року; лист УПСЗІ-І від 29.11.2011 року; паспорт. Необхідний пенсійний вік відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років. Вік заявника 50 років. Необхідний страховий стаж на дату досягнення 55 років відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років у жінок. Необхідний пільговий стаж роботи за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 10 років. Страховий стаж особи становить 11 років 4 місяці 11 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком 2 становить 12 років 5 місяців 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 року з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища заявника; період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року, період отримання допомоги по безробіття з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року, оскільки заявником надано сканкопія трудової книжки не з оригіналу документа, що є порушенням пункту 2.23 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. за № 1566/11846 (Порядок № 22-1) та Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України». Для врахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року рекомендовано надати документ про зміну прізвища заявника. Для зарахування періоду роботи та отримання допомоги по безробіттю необхідно надати оригінал трудової книжки із зазначенням прізвища заявника згідно паспортних даних. Із до пільгового стажу роботи за Списком 2 зараховано всі періоди. Додатковий коментар: працює. Особа матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058 за досягнення 59-річного віку, а саме 16.01.2030 року. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Не погоджуючись з таким спірним рішенням та фактично діями відповідачів щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується відповідачами у відзивах на позовну заяву.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу відповідач 1 не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 047050016347 від 31.01.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, згідно відомостей (вибірково), за спірний період, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 :
- 01.09.1986 року - 21.06.1989 року - навчання у СПТУ № 61 м. Дніпродзержинська;
- 11.07.1989 року - прийнята на роботу на Дніпровський ордену Леніна металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського на посаду кухаря 3 розряду, столової № 18;
- 06.06.1990 року - переведена на посаду кухаря 4 розряду у столовій № 40;
- 09.12.2002 року - звільнена за ініціативою працівника по догляду за дитиною до 14 років;
- 30.11.2005 року розпочато виплату допомоги по безробіттю;
- 17.01.2006 року скорочено виплату допомоги по безробіттю;
- 29.03.2006 року продовжено виплату допомоги по безробіттю;
- 27.03.2006 року скорочено виплату допомоги по безробіттю;
- 27.05.2006 року продовжено виплату допомоги по безробіттю;
- 14.08.2006 року скорочено виплату допомоги по безробіттю;
- 14.10.2006 року продовжено виплату допомоги по безробіттю;
- 31.10.2006 року припинено виплату допомоги по безробіттю;
- 25.07.2007 року прийнята на роботу на ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у вогнетриво-вапняковий цех, дільниця обертаючих печей на посаду машиніста конвеєра 3 розряду по строковому договору;
- 02.04.2008 року переведена на посаду машиніста конвеєра 3 розряду;
- Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 23.05.2011 року перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»;
01.11.2013 року - у зв'язку із удосконаленням структури управління комбінатом, переведена у конвертерний цех на посаду машиніста конвеєра 3 розряду;
- 02.08.2021 року - звільнена у зв'язку із переведенням за п.5 ст.36 КЗпП України до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод.
Вказані дані підтверджені довідками публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 13.01.2022 року №№ 143-90 та 143-91.
Відповідно до уточнюючої довідки № 143-90 від 13.01.2022 року позивач працювала у період з 25.07.2007 року по 02.08.2016 рік в агломераційному виробництві і виробництві сталі на посаді машиніста конвеєра, що передбачено Списком № 2 у відповідності до постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 р.
Відповідно до уточнюючої довідки № 143-91 від 13.01.2022 року позивач працювала у період з 03.08.2016 року по 02.08.2021 рік в агломераційному виробництві на посаді машиніста конвеєра, що передбачено списком № 2 у відповідності до Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року.
Отже, робочі місця протягом трудової діяльності позивача були атестовані за Списком № 2.
Крім того, зміна прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , підтверджена копією свідоцтва про шлюб, про що зроблено запис №140 та видано 24.03.1990 року ( НОМЕР_2 ).
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про роботу, навчання та періоди отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 не зарахованих відповідачем 2, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, навчання та періодів допомоги по безробіттю, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, сканкопія трудової книжки та відсутність документа відносно інформації про зміну прізвище заявника не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем 1 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Відтак, відповідач 2 повинен зарахувати позивачу до її страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року; період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року та період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року.
Разом з цим, в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слід відмовити, оскільки у даному випадку належним захистом порушеного права достатньо визнання судом протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 047050016347 від 31.01.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Тим паче, питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 повинно бути розглянуте саме як ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, куди безпосередньо зверталась позивач.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення, а саме - з 25.01.2022 року, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України,
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем 1 по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., що підтверджено квитанцією від 21.04.2022 року.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 159, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 047050016347 від 31.01.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1986 року по 28.06.1989 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 11.07.1989 року по 09.12.2002 року, період отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2005 року по 17.01.2006 року, з 19.03.2006 року по 27.03.2006 року, з 27.05.2006 року по 14.08.2006 року, з 14.10.2006 року по 31.10.2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.01.2022 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.06.2022 року.
Суддя О.М. Неклеса