28 червня 2022 року Справа № 160/7771/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, -
01.06.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ “Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
Судом встановлено, що до суду позивач звернулася, зокрема, щодо оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби” з пропуском строку звернення до суду, тому ухвалою суду від 07.06.2022 року позовну заяву було залишено без руху, та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та надати належні письмові докази в обґрунтування такої заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 07.06.2022 року про залишення позовної заяви без руху, від позивача надійшла заява, в якій представник просить суд: поновити пропущений шестимісячний строк для оскарження в судовому порядку рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ та від 02.06.2021 р. за №319-5/VШ, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та прийняти до провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними і скасування вказаних рішень.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що:
1) для захисту прав та законних інтересів позивача у спорі з Личківською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, пов'язаному з відмовою їй в затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки кадастровим №1222384000:01:002:1240 площею 2,00 га їй у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, між ОСОБА_1 і Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов та партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги №12-03-8/21 від 12 березня 2021 р., за яким вказане адвокатське об'єднання зобов'язувалося надавати їй професійну правничу допомогу у цьому спорі. Вказаним об'єднанням було укладено аналогічні договори й з іншими громадянами щодо захисту їхніх прав та законних інтересів у аналогічних спорах з Личківською сільською ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, які є предметами проваджень в інших адміністративних справах. Адвокатом ОСОБА_2 було укладено Договір з адвокатським об'єднанням про залучення його до виконання завдання від 12.03.2021 р. та надано йому відповідні доручення щодо підготовки відповідних позовних заяв до суду та подальшого супроводження судових проваджень;
2) рішення Личківської сільської ради від 14.09.2020 р. за №1036-20/VІІ про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим №1222384000:01:002:1240 та передачі їй у власність цієї земельної ділянки приймалося відповідачем з порушення принципів гласності і публічності, визначених для органів місцевого самоврядування нормами чинного законодавства, без відома та залучення позивачки. У вступній частині (преамбулі) рішення Личківської сільської ради від 14.09.2020 р. №1036-20/VІІ, копія якого була долучена до позову, існує посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, посилання не містить в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити про що вони, мету їх прийняття, чого і кого вони стосуються, яку сферу суспільно-громадського життя Личківської сільської об'єднаної територіальної громади регламентують, і яким чином перешкоджають затвердженню відповідачем підготовленого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки за кадастровим № 1222384000:01:002:1240. Разом з тим зазначає, що пошук текстів рішень Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ на офіційному вебсайті Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в мережі Інтернет лише за реквізитами результату не приніс, за період 2019-2020 роки позивач не знайшла необхідну і достатню інформацію, яка б підтверджувала факт дотримання відповідачем вимог чинного законодавства;
3) у позові до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області позивач вказує, що нею у 2018-2019 роках були фактично вжиті усі необхідні і залежні від неї дії і заходи, передбачені нормами законодавства для отримання у власність земельної ділянки площею 2,00 га з кадастр. №1222384000:01:002:1240 на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства, в порядку безоплатної приватизації. Вказує на практику Верховного Суду, норми Земельного кодексу України, викладає зміст позовної заяви щодо оскарження рішення від 14.09.2020 р. №1036-20/VІІ, та обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та №470-13/VІІ щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 площею 2,00 га.
4) Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов та партнери» на підставі умов Договору про залучення адвоката до виконання завдання від 12.03.2021р., укладеного з адвокатом Коханом В.М., у грудні 2021 року доручено надати письмовий звіт про хід (стан) судового супроводження адміністративних справ щодо оскарження рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на виконання якого було підготовлено та надано 17.01.2022 р. письмовий звіт. У вказаному звіті вказується, зокрема, що в ході судового розгляду адміністративних справ за №160/4372/21, №160/4374/21 та за №160/4378/21 в суді 1-ої інстанції, а також адміністративної справи за №160/4381/21 в суді апеляційної інстанції, наприкінці листопада 2021 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення з долученими до них копіями документів, зокрема, оскаржуване рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасу худоби». Таким чином, з наданням Адвокатським об'єднанням у січні 2022 р. копій документів, позивачу стало відомо яким чином, зокрема, рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ перешкоджає затвердженню відповідачем підготовленого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки за кадастровим №1222384000:01:002:1240;
5) позивачем подано до суду адміністративний позов до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому вона просить суд, зокрема, визнати протиправним і скасувати індивідуальний акт відповідача, який стосуюється її прав та законних інтересів, а саме рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ. Але, з огляду на приписи норм КАС Україну та зміст оскаржуваного рішення у позивача виникає ряд питань, а саме: а) до якого виду актів органів місцевого самоврядування слід віднести вказаний акт відповідача, до нормативно-правового акту чи до індивідуального акту, у зв'язку із чим, яка норма КАС України має бути застосована щодо строку звернення до адміністративного суду для його оскарження в судовому порядку. Разом з тим, зазначає, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відкриваючи провадження по адміністративній справі №160/7040/22 за правилами загального позовного провадження, за позовом гр. ОСОБА_3 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області з аналогічними вимогами щодо визнання протиправними та скасування рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ та від 02.06.2021 р. за № 319-5/VІІ, звернув увагу на ознаки, які притаманні нормативно-правовому акту.
Дослідивши матеріали подані до позову, розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вже було встановлено судом в ухвалі від 07.06.2022 року, що позивач звернулася, зокрема, щодо оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у заяві представник позивача, а саме, що між ОСОБА_1 і Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов та партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги №12-03-8/21 від 12 березня 2021 р., та адвокатом Коханом Валерієм Миколайовичем виконувалися відповідні доручення щодо підготовки відповідних позовних заяв до суду та подальшого супроводження судових проваджень, складення у грудні 2021 року письмового звіту щодо оскарження рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та повідомлення позивачу у січні 2022 року про рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №470-13/VІІ, яке перешкоджає затвердженню відповідачем підготовленого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки за кадастровим №1222384000:01:002:1240, суд зазначає, що викладені обставини не спростовують того, що позивачем особисто у позові зазначено, що у травні 2021 року від Личківської сільської ради до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов по адміністративній справі №160/4380/21, з якого позивач дізналася, що нею не було враховано, що в оскаржуваному рішенні вказано рішення від 05.09.2019 р. за №469-13/VII та №470-13/VII, які вона оскаржує у даному позові.
Слід зазначити, що вищевказаними обставинами, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов та партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги №12-03-8/21 від 12 березня 2021 р., підтверджується надання правової допомоги ОСОБА_1 з березня 2021 року, що не позбавляло позивача права звернутися на той час до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”.
Суд звертає увагу, щодо посилання позивачем, що у рішенні містились лише посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та за №470-13/VІІ, але, посилання не містили в собі повної назви кожного з вказаних рішень відповідача, що не дозволяло встановити їх зміст, суд вважає, що дані причини не є поважними і викладені обставини не є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у заяві представник позивача, а саме, оскарження в судовому порядку іншого рішення позивача рішення від 14.09.2020 р. №1036-20/VІІ у справі №160/4380/21, та викладенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги за даним позовом при оскарженні рішень від 05.09.2019 р. за №469-13/VІІ та №470-13/VІІ щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 площею 2,00 га., посиланням на судову практику з розгляду аналогічних справ та нормативно-правові акти, суд вважає, що викладені обставини не спростовують вимоги ч.2 ст.122 КАС України, якою передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Щодо підстав для поновлення строку звернення, які вказав у заяві представник позивача, що адміністративний позов до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про оскарження рішень від 05.09.2019р. за №470-13/VII та від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ може містити ознаки оскарження нормативно-правового акту, до яких не застосовуються строки звернення до суду, суд зазначає, що п.18 ч.1 ст.4 КАС України чітко визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
В даному випадку оскаржувані рішення містять ознаки індивідуального акту, враховуючи, що рішення суб'єкта владних повноважень, видані (прийняті) на виконання владних управлінських функцій, які стосуються прав або інтересів визначеної в акті конкретної особи, та дія якого вичерпується його виконанням.
Отже, строк на оскарження таких актів індивідуальної дії встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та як вже було встановлено судом, пропущений позивачем при зверненні до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зауважує, що до позову позивачем подано копію рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ “Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність”, в якому зазначено, що розглянувши клопотання гр.України ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та керуючись п.34 ст.26, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.12, 118, 123 Земельного кодексу України, ст. 2, 6 Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про охорону земель”, стратегії розвитку Личківської ОТГ, рішення сесії Личківської сільської ради №469-13/VП та 470-13/VІІ від 05.09.2019 року, які прийняті для захисту прав та задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища, та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища, природокористування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.
Таким чином, у вищевказаному рішенні Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ, містилось посилання на рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII, яке оскаржує позивач у даній справі.
Отже, судом зроблено висновок, що про існування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, позивач була обізнана ще під час оскарження у квітні 2021 року в Дніпропетровському окружному адміністративному суді рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача не зазначено жодних обставин, або непереборних підстав, які б перешкоджали позивачу подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо оскарження рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивач не вказує у заяві поважні підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби", суд робить висновок, що заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд вважає повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.
Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись статтями 14, 121-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019 р. за №470-13/VII “Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби”, в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко