04 лютого 2022 року Справа № 160/24389/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно Логвінової Людмили Іванівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо відмови у державній реєстрації припинення обтяження (арешт нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_1 ) та скасувати державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) на підставі Постанови СУ ДПС у м. Києві від 17.09.2012 року № б/н відносно невизначеного нерухомого майна належного ОСОБА_1 ;
- скасувати запис про проведену державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) реєстраційний номер 13027904, зареєстрованого 21.09.2012 року за № 13027904 реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), обтяжувач: Слідче управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 01291502).
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправну бездіяльність відповідача, який попри відсутність відповідного судового акту та інших необхідних документів вчинив державну реєстрацію обтяження - нерухомого майна, що перебуває у власності позивача та у подальшу прийняв рішення про відмову проведення державної реєстрації припинення обтяження цього майна вказавши на певні юридичні обставини, які не існували взагалі. Зазначаючи, що постанова слідчого про накладення слідчого не існувала взагалі, а при проведенні спірної державної реєстрації обтяження державний реєстратор ці обставини не перевірив, просить позовні вимоги задовольнити шляхом скасування спірного запису.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а також витребувано від Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 13027904; підстава обтяження постанова про накладення арешту на майно, без номера, 17.09.2012 року, СД ДПС у м. Києві, Кримінальна справа № 69-85).
Відповідач наданим правом не скористався, будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог на адресу суду не надходило. Витребувані документи також до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, на яке накладено обтяження арешт нерухомого майна) реєстраційний номер 13027904, зареєстрованого 21.09.2012 року за № 13027904 реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), обтяжувач: Слідче управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 01291502).
Підставою для обтяження визначена Постанови СУ ДПС у м. Києві про накладення арешту на майно без номера від 17.09.2012р. СД ДПС у м. Києві, Кримінальна справа № 69-85.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2020 р. у справі № 200/4143/16-к звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.358, ч.2 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2021 р. у справі № 200/4143/16-к клопотання позивача про скасування арешту з усього нерухомого майна, накладеного постановою слідчого ОВС ДПС у м.Києві Трачуком Б.О. про арешт майна від 19.09.2012 в рамках кримінальної справи №69-85 - залишено без задоволення з тих підстав, що до клопотання не надано постанови слідчого ОВС ДПС у м.Києві Трачуком Б.О. від 19.09.2012, на підставі якої накладено арешт на вказане нерухоме майно, та в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/932/67/20, справа № 200/4143/16-к, така постанова відсутня.
Рішенням № 61047582 від 21.10.2021 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Логвінової Людмили Іванівни позивачу відмовлено у державної реєстрації припинення обтяження майна - арешту нерухомого майна позивача.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 Закону Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Згідно з п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі за текстом - Порядок) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, шо визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування (п. 23 Порядку).
Відповідно до п. 1.2 ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отрнманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2020 р. у справі № 200/4143/16-к звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.358, ч.2 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2021 р. у справі № 200/4143/16-к клопотання позивача про скасування арешту з усього нерухомого майна, накладеного постановою слідчого ОВС ДПС у м.Києві Трачуком Б.О. про арешт майна від 19.09.2012 в рамках кримінальної справи №69-85 - залишено без задоволення з тих підстав, що до клопотання не надано постанови слідчого ОВС ДПС у м.Києві Трачуком Б.О. від 19.09.2012, на підставі якої накладено арешт на вказане нерухоме майно, та в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/932/67/20, справа № 200/4143/16-к, така постанова відсутня.
Відтак, приймаючи запис про проведену державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна) реєстраційний номер 13027904, зареєстрованого 21.09.2012 року за № 13027904, державний реєстратор не дослідив та не врахував, що постанова слідчого ОВС ДПС у м.Києві Трачуком Б.О. від 19.09.2012, на підставі якої накладено арешт на вказане нерухоме майно не існувала взагалі.
При цьому, в матеріалах цієї справи містяться докази того, що позивач звертався до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві з запитом про отримання копії постанови слідчого, на підставі якого накладено арешт. Ідентичний запит також був спрямований на адресу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Однак, доказів розгляду цих запитів матеріали справи не містять. Крім того, на вимогу суду засвідчені копії документів, на підставі яких накладено арешт на нерухоме майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 13027904; підстава обтяження постанова про накладення арешту на майно, без номера, 17.09.2012 року, СД ДПС у м. Києві, Кримінальна справа № 69-85) також не надходили.
В той же час, позивач, з огляду на помилковість накладення арешту на його майно, був змушений ініціювати численні судові провадження для доведення відсутності підстав для накладення такого арешту. Після отримання відповідних рішень судів отримав необґрунтовану формальну відмову в державній реєстрації припинення обтяження належного йому нерухомого майна, підстав для застосування якого з самого початку не існувало.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерела права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року: кожна фізична або юридична особа має право. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У даній справі не існувало жодних умов, передбачених законом, для обмеження права позивача мирно володіти своїм майном.
В той же час, державний реєстратор не дослідивши в повному обсязі документи, подані позивачем, не врахував всіх винесених судами рішень та встановлених ними фактів та виніс спірне рішення, яким порушив права позивача, зокрема, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.
Відтак, законом чітко передбачені наслідки скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення, з огляду на що, обов'язок державного реєстратора поновити розгляд відповідної заяви прямо встановлений законом та не потребує додаткового встановлення судом.
Відтак, позов підлягає задоволенню в частині скасування спірного рішення державного реєстратора Логвінової Людмили Іванівни № 61047582 від 21.10.2021.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача половини сплаченого позивачем судового збору. Підстав для стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу не вбачається з огляду на відсутність доказів їх понесення.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області Логвінової Людмили Іванівни № 61047582 від 21.10.2021 про відмову у державної реєстрації припинення обтяження, арешт нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна