27 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3642/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боратинської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Боратинської сільської ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №10/333 від 10.12.2021 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га та за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2021 позивач подав до Боратинської сільської ради заяву з додатками про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Боратинської ОТГ біля с. Промінь.
Проте, Боратинська сільська рада прийняла рішення №10/333 від 10.12.2021, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована біля с. Промінь Боратинської ОТГ у зв'язку із належністю земель, зазначених у графічних матеріалах, до території громадського пасовища згідно генерального плану.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням Боратинської сільської ради №10/333 від 10.12.2021, оскільки сільською радою не зазначено (не конкретизовано) яким саме генеральним планом вона керувалась при винесенні даного рішення, не зазначено дати та номера рішення чи іншого нормативного документа, яким затверджено такий генеральний план, а тому твердження відповідача про те, що землі, на якій розташована земельна ділянка та на яку претендує позивач, відносяться до пасовищ є безпідставним та не підтвердженим жодними документами.
Вказує, що звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, ним виконано усі вимоги, визначені у частині 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та необхідні для прийняття відповідачем рішення про надання відповідного дозволу.
Зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 20.10.2021 позивач звернувся до Боратинської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована біля с. Промінь Боратинської ОТГ Луцького району. До заяви надав наступні документи: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а.с.7-12).
Рішенням Боратинської сільської ради восьмого скликання №10/333 від 10.12.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована біля с. Промінь Боратинської ОТГ у зв'язку із належністю земель, зазначених у графічних матеріалах, до території громадського пасовища згідно генерального плану (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту “б” частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом “в” частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом “б” частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За правилами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Отже, у цій нормі закріплено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Системний аналіз наведених правових норм дає можливість зробити висновок, що повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені Законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 20.10.2021 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована біля с. Промінь Боратинської ОТГ Луцького району, однак рішенням Боратинської сільської ради №10/333 від 10.12.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Суд зауважує, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Цей перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18, та враховуються при вирішенні цієї справи.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд також враховує, що за правилами статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Разом з тим, положення частини третьої статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок, проте вказана норма не містить заборони у наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком тривалої та послідовної процедури.
В даному випадку позивач звертався із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є одним з етапів процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 22.05.2018 по справі № 468/1263/17-а, від 11.06.2019 по справі №826/841/17, від 31.10.2019 по справі №607/4538/16-а.
Частиною 10 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови
При цьому земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Варто також зазначити, що саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.
З оскаржуваного рішення Боратинської сільської ради №10/333 від 10.12.2021 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована біля с. Промінь Боратинської ОТГ у зв'язку із належністю земель, зазначених у графічних матеріалах, до території громадського пасовища згідно генерального плану.
Проте, на думку суду, відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно із рішенням №10/333 від 10.12.2021 не можна визнати мотивованою, оскільки у вказаному рішенні відсутнє посилання відповідача на конкретний генеральний план населеного пункту та іншу містобудівну документацію, схеми землеустрою, не зазначено дати та номера рішення чи іншого нормативного документа, яким затверджено такий генеральний план, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що бажана земельна ділянка відноситься до території громадського пасовища.
Відтак підстави відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладені відповідачем у спірному рішенні є необґрунтованими.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, а в рішенні №10/333 від 10.12.2021 відсутня мотивована відмова органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідач у спірному рішенні №10/333 від 10.12.2021, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не зазначив підстави, передбаченої статтею 118 ЗК України для такої відмови та не надав суду жодних письмових пояснень чи доказів в обґрунтування прийнятого рішення.
В контексті вищевикладеного положення статей 118, 122 ЗК України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності та зобов'язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, виключних підстав для відмови у наданні дозволу визначених статтею 118 ЗК України в спірному рішенні не навів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Боратинської сільської ради №10/333 від 10.12.2021 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Боратинської ОТГ біля с. Промінь, прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Боратинської сільської ради на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Боратинської ОТГ біля с. Промінь, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Боратинської сільської ради судовий збір в сумі 992,40 грн, що був сплачений квитанцією від 02.05.2022 №25 (а.с.6).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Боратинської сільської ради №10/333 від 10 грудня 2021 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Боратинської ОТГ біля с. Промінь.
Зобов'язати Боратинську сільську раду на засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 жовтня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Боратинської ОТГ біля с. Промінь, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Боратинської сільської ради судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Боратинська сільська рада (45605, Волинська область, Луцький район, с. Боратин, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 04332207).
Суддя Т.М. Димарчук