27 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2640/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної податкової служби України, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови державної податкової служби України від 31.01.2022 № 85-о, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Волинській області;
3) зобов'язати Державну податкову службу України виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму заробітної плати, що становить 66344,53 грн.;
4) стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 35000,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Ухвалою суду від 31.05.2022 у справі було залучено співвідповідача Головне управління ДПС у Волинській області.
27.06.2022 до суду надійшло клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки під час судового засідання є нагальна необхідність доведення відсутності здійснення тиску під час написання заяви на звільнення, спростування доводів позивача та можливе виникнення необхідності призначення експертизи у справі на спростування доводів про різницю почерків у заяві позивача на звільнення.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Щодо необхідності з'ясування фактичних обставин справи суд зазначає таке.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Водночас, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного порядку встановлення фактичних обставин та дослідження наявних у справі доказів.
Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, а відтак клопотання представника Державної податкової служби України не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ф.А. Волдінер