м. Вінниця
27 червня 2022 р. Справа № 120/296/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Київської міської ради про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання позивача від 16.12.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
У змісті позову позивач вказує, що Департамент земельних ресурсів не є органом, який згідно із законом має повноваження вирішувати питання про надання або відмову в наданні дозволів на розробку документації із землеустрою. Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі повноваження належать виключно Київській міській раді, тобто відповідачу, який зобов'язаний розглянути клопотання та прийняти на сесії обґрунтоване рішення, що передбачено ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 7 ст. 118 ЗК України.
З метою зобов'язання відповідача розглянути вказане клопотання, позивач через свого представника звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 17.01.2022 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Установлено строк для подання заяв по суті.
22.02.2022 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що Київська міська рада не порушувала прав, свобод чи інтересів Позивача у справі.
Спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізувала це право відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України через орган місцевого самоврядування - Київську міську раду.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування базується, зокрема, на принципі колегіальності.
Повноваження на розгляд зазначених клопотань має Департамент земельних ресурсів відповідно до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (далі - Тимчасовий порядок) та відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №182/342 від 19.12.2002 року (далі - Положення).
Відповідач звертає увагу суду на те, що і Тимчасовий порядок, і Положення про Департамент земельних ресурсів затверджені відповідними рішеннями Київської міської ради, які на момент розгляду клопотання Позивача були чинними та не скасованими, в тому числі у судовому порядку.
Київська міська рада делегувала повноваження щодо розгляду заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок та виготовлення проектів рішень Департаменту земельних ресурсів, який на момент подання позивачем клопотання, був структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі №К/800/57468/13 (№ справи у першій та апеляційній інстанції - 826/10675/13- а).
Розглянувши клопотання Позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Позивача листом про те, що клопотання Позивача подане з порушенням, оскільки суперечить вимогам ст. 79-1 Земельного кодексу України, що не відповідає існуючому цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:79:098:0005.
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок.
Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва з цільовим призначенням для житлової забудови.
На територію, в межах якої розташована земельна ділянка, відсутні затверджені в установленому порядку план зонування або детальний план території. Документи, що підтверджують розташування на земельній ділянці будівель (споруд), що перебувають у власності до клопотання не додано.
У разі надходження відповідного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заяви на розроблення технічної документації із землеустрою з відповідними додатками, Департаментом буде розглянуто клопотання в установленому порядку.
Також у своїх доводах, відповідач, покликаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 29.08.2019 по справі №420/5288/18, зазначає, що законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.
Тобто, у відповідності до даної постанови судам слід відмовляти у задоволенні позовів про зобов'язання органу місцевого самоврядування видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за ст. 118 Земельного кодексу України. А заявникам, якщо вони вважають відмову у дозволі незаконною, шукати землевпорядну організацію та виготовляти за її допомогою проект відведення земельної ділянки, незважаючи на відмову.
На думку відповідача, що в даному судовому спорі, навіть у випадку визнання дій Київської міської ради протиправними, це не позбавлятиме Позивача права розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без отримання відповідного дозволу від уповноваженого органу.
Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.
Позивач звернулася до Київської міської ради із клопотанням від 14.11.2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва.
До заяви було додано Інформацію ДЗК від 25.09.2021; викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Листом від 16.12.2021 за підписом заступника Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомлено позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва із цільовим призначенням для житлової забудови.
У листі зазначено, що за змістом клопотання встановлено, що позивач бажає отримати земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, що не відповідає існуючому цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005.
Додатково позивача проінформовано, що згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:
комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;
генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;
план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";
детальний план території.
На територію, в межах якої розташована земельна ділянка відсутні затверджені в установленому порядку план зонування або детальний план території.
Документи, що підтверджують розташування на земельній ділянці будівель (споруд), що перебувають у власності до клопотання не додано.
Відтак, в листі зазначено, підстави для підготовки згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у Департаменті відсутні.
Позивач не погоджується з такими діями, та вважає, що оскільки Київською міською радою не прийнято рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК, то має місце протиправна бездіяльність відповідача, а відтак, з метою захисту її прав, необхідно зобов'язати міську раду розглянути на черговій сесії клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Так, частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Отже, громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
При цьому, з аналізу наведених вище норм права чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
За приписами ч. 5 ст. 60 вказаного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу з питань землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України від 15.01.1999 №401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
З огляду на вищезазначені норми, питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Київська міська рада.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізувала це право відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України через орган місцевого самоврядування - Київську міську раду.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Відповідно до матеріалів справи позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва.
До заяви було додано Інформацію ДЗК від 25.09.2021; викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Листом від 16.12.2021 за підписом заступника Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомлено позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:098:0005 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва з цільовим призначенням для житлової забудови.
Відтак, в листі зазначено, підстави для підготовки згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у Департаменті відсутні.
Правомірність своїх дій з приводу повноважень на розгляд зазначених клопотань Департаментом земельних ресурсів відповідач покликається на рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (далі - Тимчасовий порядок) та відповідно Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №182/342 від 19.12.2002 року (далі - Положення).
Відповідач звертає увагу суду на те, що і Тимчасовий порядок, і Положення про Департамент земельних ресурсів затверджені відповідними рішеннями Київської міської ради, які на момент розгляду клопотання Позивача були чинними та не скасованими, в тому числі у судовому порядку.
Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 4 березня 2015 року №195/1060) втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року №241/2463, яким затверджено порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності, що регламентовано Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві.
У пункті 2.1 Порядку від 20 квітня 2017 року №241/2463 встановлено, що зацікавлена особа звертається до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку приймальня Київради з земельних питань аналізує матеріали клопотання у частині наявності визначених додатком 2 до цього Порядку документів та за результатами такого аналізу пояснює зацікавленій особі необхідність подання додаткових документів згідно з цим Порядком або реєструє клопотання. У разі реєстрації клопотання приймальня Київради з земельних питань направляє запит, у тому числі через засоби електронного зв'язку, до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури) щодо отримання витягу з містобудівного кадастру та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, передає матеріали клопотання до Департаменту земельних ресурсів.
Згідно з пунктом 2.5 Порядку Департамент земельних ресурсів, керуючись даними міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, аналізує подані матеріали клопотання на відповідність меж земельної ділянки, її заявленого функціонального призначення даним містобудівного кадастру та протягом не більше семи робочих днів готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, передає до секретаріату Київської міської ради у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради. Пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради обов'язково має містити інформацію щодо: правового статусу земельної ділянки; правового статусу об'єкта нерухомого майна (за наявності); особи заявника та іншу наявну інформацію, що має значення для прийняття рішення Київської міської ради.
До справи-клопотання обов'язково додаються: витяг з містобудівного кадастру та чергового кадастрового плану з ПК «Кадастр» про земельну ділянку; матеріали супутникової зйомки земельної ділянки, зробленої не пізніше ніж за один рік до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради; матеріали актуальної фотофіксації, зробленої не пізніше ніж за тридцять календарних днів до дня реєстрації проекту рішення в секретаріаті Київської міської ради (за наявності), або на вимогу депутатів Київської міської ради.
Департамент земельних ресурсів несе відповідальність за достовірність і повноту інформації, зазначеної вище.
Відповідно до пункту 2.7 Порядку проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та приймається у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок діяльності Київської міської ради регулювався рішенням від 07.07.2016 № 579/579 «Про Регламент Київської міської ради» (далі - Регламент).
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 4 Регламенту Київський міський голова скликає сесії та пленарні засідання Київради, вносить пропозиції, формує порядок денний пленарних засідань Київради, узгоджений на засіданні Президії Київради, і головує на пленарних засіданнях Київради.
За правилами частини 1 статті 30 Регламенту постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом двадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київради опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення приймають висновок, яким: 1) підтримують проект рішення Київради без зауважень та підписують його; 2) підтримують проект рішення Київради із зауваженнями чи рекомендаціями; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка «із зауваженнями» або «з рекомендаціями»; 3) відхиляють проект рішення з відповідним обґрунтуванням; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка «відхилено» із зазначенням дати та номеру відповідного протоколу засідання постійної комісії.
З вищенаведених правових норм слідує, що Департамент земельних ресурсів уповноважений щодо підготовки проекту рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За результатами розгляду заяви про надання у користування (оренду) земельної ділянки приймається відповідне рішення про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки в користування (у власність).
Суд зазначає, що неприйняття Київською міською радою будь-якого рішення за клопотанням позивача є протиправною бездіяльністю, оскільки обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу з питань землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача, що Департамент земельних ресурсів не є органом, який згідно із законом має повноваження вирішувати питання про надання або відмову в наданні дозволів на розробку документації із землеустрою. Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі повноваження належать виключно Київській міській раді, тобто відповідачу звернення до якого позивачем направлено клопотання від 14.11.2021 року, а не 16.12.2021, як вказує позивач в прохальній частині позову.
В свою чергу, відповідач зобов'язаний розглянути клопотання та прийняти на сесії обґрунтоване рішення, що передбачено ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Щодо доводів відповідача, який покликається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 29.08.2019 по справі №420/5288/18, стосовно того, що в даному судовому спорі, навіть у випадку визнання дій Київської міської ради протиправними, це не позбавлятиме права Позивача розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без отримання відповідного дозволу від уповноваженого органу, то суд їх відхиляє, оскільки до статті 118 ЗК внесено зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX.
Відтак, редакція статті 118 ЗК не відповідає тій, висновки про які зроблено Верховним Судом по вказаній справі.
Також у своїх доводах, відповідач, покликаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 29.08.2019 по справі №420/5288/18, у якій зазначено, що законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.
Тобто, у відповідності до даної постанови судам слід відмовляти у задоволенні позовів про зобов'язання органу місцевого самоврядування видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за ст. 118 Земельного кодексу України. А заявникам, якщо вони вважають відмову у дозволі незаконною, шукати землевпорядну організацію та виготовляти за її допомогою проект відведення земельної ділянки, незважаючи на відмову.
На думку відповідача, що в даному судовому спорі, навіть у випадку визнання дій Київської міської ради протиправними, це не позбавлятиме Позивача права розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без отримання відповідного дозволу від уповноваженого органу.
Суд критично оцінює такі аргументи, оскільки можливість використання позивачем вищезазначеного права не звільняє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків передбачених чинним законодавством.
До того ж за позицією Верховний Суд по справі № 806/2983/17 у постанові від 08 вересня 2020 року зроблено висновок про те, що "принцип мовчазної згоди", визначений положеннями ЗК України, передбачає виключно право зацікавленої особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо отримання в користування земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє її права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Вказані документи отримані відповідачем, проте, в установлений строк, відповідного рішення суб'єктом владних повноважень не прийнято, що вказує на недотримання строків розгляду клопотання позивача та його фактичного не розгляду.
Отже, ненадання відповідним органом місцевого самоврядування дозволу на розробку технічної документації із землеустрою або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк, суд вважає протиправною бездіяльністю, оскільки відповідачем було порушено принцип належного урядування, та не було прийнято відповідного рішення.
Відповідно до постанови від 09 липня 2021 року по справі № 454/160/17 Верховний Суд вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність, у разі, якщо відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення, за наслідками розгляду заяви позивача.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року у якій вказано, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування за клопотанням, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог Земельного кодексу України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, а тому, така бездіяльність є протиправною.
Обираючи спосіб захисту у спірній ситуації, суд вважає, що зважаючи на неприйняття відповідачем жодного з можливих рішень, тому необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 31.03.2021 року по справі №823/104/18.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зважає, що позивач звільнена від його сплати, а відтак присудження на користь позивача таких витрат у даному випадку процесуальним законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду та не прийняття у встановлений законом строк та спосіб рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.11.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.
Зобов'язати Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.11.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах міста Києва із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 );
Відповідач: Київська міська рада (01044, вул. Хрещатик, 36, місто Київ, ЄДРПОУ - 22883141).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна