23 червня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 669/340/21
Провадження № 11-кп/4820/88/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12019240090000179 від 24.12.2019, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Теофіпольського районного суду від 15 червня 2021 року, -
Вироком Теофіпольського районного суду від 15 червня 2021 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Білогір?я Хмельницької області, українця, громадянина України, непрацюючого, освіта професійно-технічна, неодруженого, раніше судимого:
- 20.05.1991 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 4 ст. 84, ст.ст. 44, 25 КК України до 3 років позбавлення волі умовно;
- 08.05.1992 Славутським районним судом Хмельницької області, за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 22.05.1995 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 15.22.1999 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, ст.ст. 42,14 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 14.02.2002 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту;
- 16.07.2002 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
- 06.08.2002 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 1 ст. 296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-19.12.2006 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 3 ст. 185, ст. 297, ч. ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 01.02.2011 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч.1 ст.162. ч.2 ст.309 КК України до 2 років 6 місяці позбавлення волі, від відбування покарання звільнений з випробуванням із призначенням іспитового строку 2 роки;
- 08.05.2012 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 10 місяців позбавлення волі;
- 27.01.2016 Білогірським районним судом Хмельницької області, за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 6 місяців;
-11.10.2018 апеляційним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, -
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнено з випробуванням з призначенням 2 роки іспитового строку.
Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 2613,6 грн витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, 23 грудня 2019 року, в нічний час доби, точного часу не встановлено, підсудний ОСОБА_6 перебував в с. Карасиха, Шепетівського (Білогірського) району Хмельницької області, достовірно знаючи про відсутність власника домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , у підсудного виник умисел на крадіжку речей із вказаного домоволодіння. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, ОСОБА_6 в нічну пору доби, через хвіртку зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_1 та підійшов до підсобного приміщення вказаного домоволодіння, вхідні двері до якого були замкнені на навісний замок, за допомогою металевого прута, який знайшов на подвір'ї відважив скобу навісного замка та таким чином проник в середину підсобного приміщення. В подальшому ОСОБА_6 керуючись злочинним умислом, спрямованим на крадіжку майна, з метою власного збагачення, користуючись відсутністю власника та стороннього нагляду, діючи повторно, таємно, із підсобного приміщення викрав бензиновий тример марки «TAIGA PRO» моделі «TGT-4800» вартістю 1222,90 грн, мідну трубу у формі спіралі «Змійовик» вартістю 60 грн, мідну трубу діаметром 10-15 мм, довжиною 1,5-2 м вартістю 36 грн, мідну трубу діаметром 10-15 мм, довжиною 1,5-2 м вартістю 36 грн, електророзпилювач фарби марки «Bort» моделі «BFP-60» вартістю 412 грн, дренажний насос марки «KLEVER» потужністю 400 Вт вартістю 719 грн, паяльну лампу синього кольору вартістю 143 грн, паяльну лампу сірого кольору без горілки вартістю 8 грн, паяльну лампу зеленого кольору вартістю 143 грн, корпус від бензопили невідомої марки чорного кольору, із наявною на ньому поршньовою вартістю 17 грн, корпус від бензопили невідомої марки білого кольору вартістю 17 грн, шабельну електропилу «ТИТАН» моделі «БСП85» вартістю 1000,80 грн, кутову шліфувальну машинку марки «PEGASUS» потужністю 500 W вартістю 1300 грн та набір головок у пластиковому кейсі марки «ЄРМАК» вартістю 396 грн всього на загальну суму 5510,70 гривень, які належать ОСОБА_7 , після чого із викраденим покинув підсобне приміщення та домоволодіння ОСОБА_7 в спосіб аналогічний проникненню. В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , просить вирок в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
При цьому вказує, що суд належним чином не врахував, що ОСОБА_6 раніше 12 разів судимий за вчинення умисних, в тому числі аналогічних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, до того ж через невеликий проміжок часу, а саме 21.11.2019 останній звільнений з місця виконання покарання (Райківецька виправна колонія №78) у зв'язку з відбуттям покарання та 23.12.2019, через 1 місяць після реального відбуття покарання за попереднім вироком суду вчинив новий, умисний, тяжкий, майновий злочин.
Також, судом не враховано, що ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, за які йому вже призначалось покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, проте до закінчення іспитового строку останній знову вчиняв злочини, у зв'язку із чим призначалось реальне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі у мінімальних та близьких до мінімальних меж, однак це також не сприяло його виправленню та попередженню нових злочинів.
Звертає увагу, що згідно досудової доповіді з Білогірського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, виправлення підсудного неможливе без ізоляції від суспільства.
Наведене дає підстави для висновку про те, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, є необґрунтованим.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оскаржується будь - ким із учасників судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане із проникненням у приміщення, є вірною.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням особи обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував особу останнього, який раніше неодноразово судимий до позбавлення волі, повертаючись на волю знову вчиняв нові злочини, тобто покарання у виді позбавлення волі не сприяло його виправленню, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, думку потерпілого, який просив не позбавляти ОСОБА_6 волі.
Обставинами, які пом'якшують ОСОБА_6 покарання є визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування майнової шкоди потерпілому.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_6 визнано рецидив злочину.
Таким чином призначене ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст. 185 КК України відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та відповідає меті покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_6 видом та розміром покарання колегія суддів погоджується.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст.75 КК України, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, якими є щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, що вказує на правильність висновків суду першої інстанції про можливість застосування до покарання, призначеного обвинуваченому, положень ст. 75 КК України.
Підстав для скасування вироку з ухваленням нового вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Теофіпольського районного суду від 15 червня 2021 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3