Справа № 302/321/20
Іменем України
09 червня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів: Куштана Б.П., Бисаги Т.Ю.
з участю секретаря : Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розман Сергій Юрійович, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2020 року, у складі судді Кривки В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, правонаступником якої є Пилипецька сільська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Міжгірська районна державна адміністрація, правонаступником якої є Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області про скасування рішень сільської ради та запису державного реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки,
встановив:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Позов мотивовано тим, що згідно з державним актом від 09.03.2007, виданим на підставі рішення Тюшківської сільської ради позивачу передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га в селі Тюшка Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Біля старої школи» для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2122488001:01:006:0001). Позивач розпочав будівництво на цій земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1 , будівництво якого незавершеного остаточно, однак позивач проживає в цьому будинку.
Тюшківська сільська рада рішенням № 3 від 24.12.2017 надала дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки в розмірі 0,14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Тюшка, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Рішенням цієї ж ради №1 від 22.04.2018 земельну ділянку остаточно передано у власність відповідачу ОСОБА_2 23.05.2018 держаний реєстратор Міжгірської РДА Галай В.В. внесла запис № 26378688 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122488001:006:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач вважає, що право власності відповідача ОСОБА_2 порушує його право власності на вищезазначену земельну ділянку з наступних підстав: депутати сільської ради не голосували на сесії 24.12.2017 за винесення рішення № 3 щодо надання дозволу ОСОБА_2 виготовити проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,14 га, а фактично приймали рішення щодо площі 0,07 га в урочищі «Кінів Берег»; головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області на письмове звернення позивача склала акт про перевірку звернення, яким виявила, що межі належної позивачу земельної ділянки не відповідають фактичному використанню земельної ділянки на місцевості, бо в межах фактичного використання позивачем земельної ділянки площею 0,25 га відведена земельна ділянка ОСОБА_3 площею 0,14 га (зазначені кадастрові номери земельних ділянок будуть перетинатися); позивач замовив виготовлення відповідної технічної документації з метою виправлення порушень, однак державний кадастровий реєстратор ОСОБА_4 05.02.2020 виніс рішення № рв-2100406002020 про відмову у виправлення помилок з підстав перетину вищезгаданих земельних ділянок.
Позивач зазначені обставини підтверджує також протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019070110000114 від 21.03.2019 з правовою кваліфікацією стаття 366 КК України, яке розслідується стосовно сільського голови села Тюшка ОСОБА_5 , а також покликається на акт ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області № 762-ДК/667/АП/09-01/19 і лист цього органу від 16.07.2019 № 157/0-353/6-19.
З врахуванням наведеного позивач просив скасувати рішення Тюшківської сільської ради № 3 від 24.12.2017, № 1 від 22.04.2018 щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,14 га. та скасувати запис державного реєстратора Галай В.В. від 23.05.2018 року № 26378688 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,14 га з кадастровим номером 2122488000:01:006:0009.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2020 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розман С.Ю., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову і не дав їм належної правової оцінки та неправомірно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
З приводу неявки в судове засідання інших учасників справи, слід зазначити наступне.
Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі відкрито у лютому 2021 року, розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідачів та за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що процесуальна поведінка відповідачів спрямована на затягування і перешкоджання розгляду справи, суперечить завданню цивільного судочинства і є зловживанням процесуальними правами.
За вказаних обставин, суд вважає, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, розглянути справу у відсутності відповідачів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого позову.
З такими висновками не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення Тюшківської сільської ради від 13.11.2005р. позивачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га в селі Тюшка в урочищі «Біля старої школи» для будівництва і обслуговування житлового будинку.
09.03.2007р. ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 2122488001:01:006:0001. Державна реєстрація цієї земельної ділянки проведена у встановленому порядку і внесена до Державного земельного кадастру України. На даній земельній ділянці позивач побудував житловий будинок АДРЕСА_1 в якому проживає.
Згідно рішень Тюшківської сільської ради № 3 від 24.12.2017 і № 1 від 22.04.2018 відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в розмірі 0,14 га у межах населеного пункту села Тюшка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передано у власність зазначену земельну ділянку на підставі виготовленого і затвердженого проекту з кадастровим номером 2122488000:01:006:0009.
23 травня 2018 року державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації Галай В.В. внесено запис № 26378688 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122488001:006:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Також обраний спосіб захисту повинен відповідати критеріям ефективності, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що відповідач неправомірно набув у власність земельну ділянку і оформлення за відповідачем права власності на земельну ділянку порушує його законні права.
Такі посилання позивача підтвердженні належними, допустимими та достовірними доказами та ґрунтуються на вимогам закону.
Згідно із ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
З матеріалів справи вбачається Міжгірським ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019070110000114, відомості про яке внесено до ЄРДР 21.03.2019 за ознаками вчинення Тюшківським сільським головою ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України (службове підроблення).
З протоколів допитів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження в якості свідків секретаря та депутатів Тюшківської сільської ради, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , вбачається, що депутати сільської ради під час проведення голосування на сесіях, які відбулися 24.12.2017 року та 22.04.2018 року не голосували за надання дозволу відповідачу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,14 га.,яка знаходиться в межах населеного пункту с. Тюшка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також про передачу у власність ОСОБА_2 даної земельної ділянки. Натомість депутати сільської ради фактично голосували за надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки і за виділення йому земельної ділянки в урочищі «Кінів Берег», площею 0,07 га. Вказані особи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. (а.с 10- 47т.1).
Дані протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження є належними та допустимими письмовими доказами. Такої позиції притримується і Верховний Суд у своїх постановах від 20 червня 2018 року у справі №126/2165/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №678/364/15-ц, від 09 січня 2020 року у справі №308/2160/17.
Листом Тюшківської сільської ради від 28.10.19 за №96 стверджено, що копія рішення ради від 24.12.17 № 3, копії інших рішень, що стосуються належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2122488000:01:006:0009 та копії всіх документів, на підставі яких такі рішення приймалися (заяви, акти, протоколи, технічна документація тощо) зникли з приміщення сільської ради після припинення повноважень колишнього сільського голови ОСОБА_5 (а.с.49т.1).
За зверненням позивача щодо законності передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої складено відповідний акт від 16.07.2019р. № 762-ДК/667/АП/09-01/-19. Даним актом стверджено, що межі належної позивачу земельної ділянки не відповідають фактичному використанню земельної ділянки на місцевості, в межах фактичного використання позивачем земельної ділянки площею 0,25 га відведена земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,14 га; при виправленні відомостей земельна ділянка позивача буде перетинатися із земельною ділянкою відповідача. (а.с.49-52 т.1)
Позивач замовив виготовлення відповідної технічної документації з метою виправлення порушень, однак державний кадастровий реєстратор ОСОБА_4 05.02.2020 виніс рішення № рв-2100406002020 про відмову у виправлення помилок з підстав перетину вищезгаданих земельних ділянок, площа співпадає на 29,4829%. (а.с.53-55т.1).
Таким чином вищенаведеними матеріалами справи доведено, що відповідач з порушенням встановленого законом порядку, в незаконний спосіб набув право власності на земельну ділянку, набуття ним і оформлення права ним права власності на земельну ділянку порушує законні права та інтереси позивача.
За приписами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3 ст.152 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. (ст. 21 ЦК України).
З аналізу даних норм слідує, що суд здійснює захист власника земельної ділянки або землекористувача у випадку, якщо буде встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам закону чи іншим правовим актам, і цим рішенням порушуються суб'єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи, яка звернулася в суд за захистом порушеного права.
З врахуванням наведеного порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування оспорюваних рішень та скасування запису про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального і процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки і дійшов неправильних висновків про недоведеність заявленого позову та необґрунтовано в його задоволенні відмовив.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого позову з вищенаведених підстав.
Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 374, 376, 382 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розман Сергій Юрійович, задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2020 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення п'ятої сесії п'ятого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району від 24.12.2017 №3 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» та рішення шостої сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району від 22 04.2018 року №1 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,14 га.
Скасувати запис державного реєстратора Міжгірської районної державної адміністрації Галай В.В. від 23.05.2018 року № 26378688 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,14 га з кадастровим номером 2122488000: 01:006:0009.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 20 червня 2022 року.
Головуючий :
Судді: