23 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/9337/21
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Кремчаніної В.І.,
представника позивача Абдужабарової А.І.,
представника відповідача Ємця Р.Р. Малая А.В.,
представника третьої особи Мойсієнко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Комунального підприємства ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення шкоди,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (далі також - позивач) до Комунального підприємства ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради (далі також - відповідач 1, КП «ЧТУ»), ОСОБА_1 (далі також - відповідач 2, ОСОБА_2 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі також - третя особа, Держаудитслужба) про визнання протиправними та скасування наказів в.о. начальника Комунального підприємства ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради №715 від 05.11.2019 «Про виплату премій за жовтень 2019 року»; №719 від 06.11.2019 «Про преміювання працівників підприємства»; №769 від 06.12.2019 «Про виплату премій за листопад 2019 року»; №12 від 03.01.2020 «Про виплату премій за грудень 2019 року»; №76 від 06.02.2020 «Про виплату премій за січень 2020 року»; №142 від 04.03.2020 «Про виплату премій за лютий 2020 року»; №208 від 03.04.2020 «Про виплату премій за березень 2020 року»; №266 від 05.05.2020 «Про виплату премій за квітень 2020 року»; №309 від 04.06.2020 «Про виплату премій за травень 2020 року»; №357 від 02.07.2020 «Про виплату премій за червень 2020 року»; №2 від 03.01.2020 в частині призначення ОСОБА_1 премій на загальну суму 36417,83 грн. та доплат за розширену зону обслуговування на загальну суму 47107,70 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради збитків, завданих корупційним правопорушенням у сумі 83525,53 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що за правилами, зокрема, статті 23 Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», Кодексу адміністративного судочинства України прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, якщо наявне порушення або загроза порушення інтересів держави. Наявність підстав для самостійного представництва інтересів держави прокурор Чернігівської окружної прокуратури обґрунтував тим, що на даний час Чернігівська міська рада не вживає заходи щодо стягнення збитків, завданих державі, керівником КП «ЧТУ», який протиправно виніс спірні накази про преміювання на суму 85525,53 грн і, як наслідок, такими діями завдав шкоди державі. Вважає, що оскільки посада керівника КП «ЧТУ» відноситься до посад публічної служби, то даний спір має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 05.01.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача Ємця Р.Р. надіслав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 жодної майнової шкоди КП «ЧТУ» та Чернігівській міській раді на завдано. Докази на підтвердження даного факту позивачем не надано. Також зазначає, що єдиним уповноваженим на звернення до суду щодо стягнення з ОСОБА_1 в частині нарахування спірних премій та доплат є орган державного фінансового контролю і вказаний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Представник третьої особи надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що в ході ревізії, проведеної на КП «ЧТУ» встановлено, що Колективним договором не передбачено нарахування премій, у зв'язку з чим, була сформована вимога від 15.03.2021 № 262505-14/1216-2021, у п.11 якої вимагалось відшкодування шкоди на користь підприємства відповідно до статей 130-136 КЗпП України, які, у свою чергу, передбачають матеріальну відповідальність працівників. Також зазначає, що відповідно до статті 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств , установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку проводиться за позовом вищестоящего органу в порядку підлеглості.
Ухвалою суду від 07.06.2022 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав повністю з доводів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні позов не визнав з доводів, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судовому засіданні просила врахувати доводи, викладені у письмових поясненнях.
Представник Чернігівської міської ради та представник відповідача КП «ЧТУ» в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Розпорядженням Чернігівської міської ради від 22.10.2019 № 297 ркп, виконання обов'язків начальника підприємства КП ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради покладено на ОСОБА_3
30.06.2020 між Чернігівською міською радою та ОСОБА_3 укладено контракт № 309 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника комунального підприємства ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради на термін з 01.07.2020 по 11.01.2021 (т. 2 а.с. 77).
30.06.2020 розпорядженням Чернігівської міської ради №172-ркп, ОСОБА_1 призначено начальником комунального підприємства ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради на термін з 01.07.2020 по 11.01.2021 (т. 2 а.с. 87).
Під час виконання обов'язків, ОСОБА_1 видані накази: від 03.01.2020 № 2 «Про доплату ОСОБА_1 », від 06.11.2019 № 419 «Про преміювання працівників підприємства», від 02.07.2020 № 257 «Про виплату премії за червень 2020», від 04.06.2020 № 309 «Про виплату премії за травень 2020», від 03.04.2020 № 208 «Про виплату премії за березень 2020», від 04.03.2020 №142 «Про виплату премії за лютий 2020», від 06.02.2020 №76 «Про виплату премії за січень 2020», від 03.01.2020 №82 «Про виплату премії за грудень 2019», від 06.12.2019 №769 «Про виплату премії за листопад 2019», від 05.11.2019 №715 «Про виплату премії за жовтень 2019» (т. 2 а.с. 93-102).
У період з 03.11.2020 по 28.11.2020 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено ревізію щодо фінансово-господарської діяльності КП ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради за результатами якої сформована вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 15.03.2021 № 262505-14/1216-2021, яка направлена КП «ЧТУ», та якою, зокрема у пункті 11, вимагалось забезпечити відшкодування на користь КП «ЧТУ», відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, понесених витрат на виплату в.о. начальнику підприємства ОСОБА_1 премії та доплату за розширену зону обслуговування та єдиного соціального внеску, внаслідок нарахування та виплати премії та доплати всупереч законодавства на загальну суму 101901,14 грн, в т.ч. доплата та премія в сумі 83525,53 грн та ЄСВ-18375,61 гривень (2 а.с. 110).
Порушення, вказані у даному пункті вимоги, КП «ЧТУ» не усунуті.
Вважаючи, що власником КП «ЧТУ» є територіальна громада Чернігова, а Ємець Р.Р. є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а саме Чернігівської міської ради, яка не виконує вимоги органу фінансового контролю, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з даним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон) №1697-VII.
Питання, пов'язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані й статтями 53, 54 КАС України.
Так, згідно із частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.
Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Аналіз частини третьої статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Разом з тим, у даному випадку слід встановити, чи є суб'єктом владних повноважень КП «ЧТУ» та ОСОБА_2 , які визначені у даній справі відповідачами.
Положеннями статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України" Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року N 9- рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пунктах 1-3, 7, 17 частини першої статті 4 КАС України наведено визначення термінів, згідно з якими:
-адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
-публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
-адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
-суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
-публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Спори з приводу проходження публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Разом з цим, до цієї категорії не належать спори щодо керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень - не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням хоча б однією зі сторін стороною публічних владно-управлінських функцій.
Водночас приватно-правові відносини, серед іншого, вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.
Частинами третьою-п'ятою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. № 280/97- ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За приписами статті 1 Закону № 280/97-ВР посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За приписами статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Відповідно до статті 17 Закону № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі Закон - № 2493-ІІІ) встановлено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
За нормами статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
За приписами статті 63 Господарського кодексу України серед видів та організаційних форм підприємств залежно від форм власності, передбачених законом, які можуть діяти в Україні визначено комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.
При цьому положеннями статті 42 Закону № 280/97-ВР голова міської ради, серед іншого вирішує інші питання, в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Відповідно до частини третьої статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2.1.Статуту КП ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 07.02.2018 № 63 (далі - Статут), власником підприємства є територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (далі - Власник). Підприємство знаходиться у підпорядкуванні управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв'язку Чернігівської міської ради (код ЄДРІ 24840845) (т. 1 а.с. 187-196).
За приписами пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Статуту , підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність на засадах господарської самостійності і госпрозрахунку (код ЄДРПОУ 03328681). Підприємство веде самостійний баланс, має поточний та інші рахунки в установах банку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.
Згідно пункту 4.1.Статуту майно підприємства є власністю територіальної громади м. Чернігова і закріплене за Підприємством на правах повного господарського відання.
Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство (до яких належить і КП «ЧТУ») - утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Частина третя статті 21 Кодексу законів про працю України визначає, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Таким чином, комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади, не є суб'єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність керівника комунального підприємства, з яким укладено особливу форму трудового договору (контракт), не належить до публічної служби, визначеної цим Кодексом.
При цьому суд вважає за необхідне зазначати, що статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги ( т. 1 а.с. 199).
Однак трудова книжка ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах справи, не містить запису про прийняття останнім присяги ( т.1 а.с.199).
Відтак, спори, які виникають з приводу діяльності керівника комунального підприємства, установи чи організації, не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Як видно з наявних матеріалів, 30.06.2020 між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 укладено контракт № 309 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника КП ''Чернігівське тролейбусне управління'' Чернігівської міської ради на термін з 01.07.2020 по 11.01.2021.
Умовами пунктів 1, 2 Контракту визначено, що керівник зобов'язується здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а роботодавець зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та роботодавцем (т. 2 а.с. 77).
Вищенаведені обставини свідчать про те, що в розумінні статті 140 Конституції України та наведених приписів Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, КП «ЧТУ», предметом діяльності якого є:
- перевезення пасажирів;
- профілактичне обслуговування електротранспорту, середній капітальний ремонт рухомого складу, контактно-кабельних мереж, тягових підстанцій;
- надання послуг юридичним та фізичним особам з ремонту автотранспорту;
- надання автотранспортних послуг фізичним та юридичним особам;
- розміщення реклами на тролейбусах та опорах контактної мережі;
- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
- надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;
- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України, що відповідають цілям та напрямкам його діяльності п.2.2 Статуту , - не є органом місцевого самоврядування, а ОСОБА_2 - не є особою, яка прийнята на публічну службу чи яка обіймає посаду в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України" Про службу в органах місцевого самоврядування".
Натомість, відносини, що виникли між Чернігівською міською радою та ОСОБА_2 - є трудовими.
В той же час, видання відповідного акту головою органу місцевого самоврядування (розпорядження) про призначення на посаду керівника комунального підприємства не змінює правової природи цих відносин, і, будучи пов'язаним із реалізацією господарської компетенції органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить відповідне комунальне підприємство, в частині спірного питання, - вказаний спір не віднесено до справ адміністративної юрисдикції.
З огляду на зазначене, дані правовідносини не містять спеціального суб'єктного складу публічно-правового спору, так само як не містять і спеціальних підстав їх виникнення, пов'язаних зі здійсненням публічно-владних управлінських функцій.
Отже, відповідачі у цих правовідносинах виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як суб'єкти, до сфери управління якого входить підприємство, та керівник у трудових відносинах.
Враховуючи наведене, застосування частини п'ятої статті 21 КАС України також є безпідставою.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках.
Водночас, адміністративний суд, завдання якого полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення, розглядаючи справи щодо таких рішень, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати обставини, які підлягають оцінці за правилами цивільного судочинства.
В контексті конкретних обставин та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб'єктами, суд дійшов висновку, що оскільки прокурор заявив позов в інтересах держави - Чернігівської міської ради, а оскаржувані рішення пов'язані із трудової діяльністю особи, яка не відноситься до публічної служби, позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства згідно правил підсудності, що виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.
За змістом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.
Посилання прокурора на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2021 № 750/3655/21 (т.1 а.с. 109-114), якою встановлено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою , частиною другою статті 172-7 КУпАП України, та є обов'язковою для адміністративного суду, суд відхиляє, оскільки відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Адже, предметом спору в даній справі є оскарження наказів КП «ЧТУ» та стягнення з керівника цього підприємства певних сум у трудових відносинах.
За змістом частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини шостої статті 143 КАС України у випадку постановляння ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Крім цього, згідно положень частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв'язку з неналежністю розгляду в порядку адміністративного судочинства, сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. ст. 227, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі № 620/9337/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено - 27.06.2022.
Суддя І.І. Соломко