27 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/2665/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Фізичнлї особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового бооргу,
Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 42959,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку в сумі 42959,57 грн. Вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
27.04.2022 ухвалою суду позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду направлена відповідачу, в тому числі і на електрону адресу, зазначену позивачем в позовній заяві.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ФОП ОСОБА_1 з 05.06.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником єдиного податку (а.с.4-5).
Станом на 31.01.2022 відповідач має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на суму 42959,57 грн.
Відповідач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, самостійно, шляхом подання декларацій, визначив податкові зобов'язання, які не сплатив. Зокрема податкові зобов'язання підтверджуються:
- податковою декларацією платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2021 року, подана 03.05.2021, зареєстрована за № 9108932192. Визначені зобов'язання в сумі 18464,70 грн. не сплачені;
- податковою декларацією платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за півріччя 2021 ріку, подана 02.08.2021, зареєстрована за № 9215916091. Визначені зобов'язання в сумі 23546,57 грн. не сплачені.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначених ст. 295 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог ст.129 ПКУ нараховано пеню, сума якої на даний час відповідачем не сплачена:
- за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань згідно декларації № 9307526832 від 18.01.2019 нараховано пеню в сумі 400,43 грн.;
- за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань згідно декларації № 9079444795 від 21.04.2019 нараховано пеню в сумі 534,83 грн.;
- за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань згідно декларації № 9239310746 від 14.10.2019 нараховано пеню в сумі 13,04 грн.;
Загальна сума несплаченої відповідачем пені, заявленої в даному позові, становить 948,30 грн.
ГУ ДФС у Чернігівській області направлено відповідачу податкову вимогу форми “Ф” від 30.11.2017 №4177-17 на загальну суму 19709,10 грн, але не вручена адресату за закінченням терміну зберігання (а.с. 13).
Статтею 42 ПК України встановлено порядок листування з платником податків.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на вказані норми суд дійшов висновку, що вищевказані рішення вважаються врученими відповідачу. Доказів оскарження/скасування податкової вимоги до суду не надано. Після направлення вимоги сума податкового боргу не була сплачена, а відтак на час вирішення даної справи спірна сума податкових.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
Як видно з матеріалів справи, податковий борг виник на підставі самостійно визначених зобов'язань за податковими деклараціями.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов'язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов'язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов'язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.
Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов'язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.
З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за самостійно визначеними зобов'язаннями та податковим повідомленням-рішенням набули статусу узгоджених грошових зобов'язань згідно з нормами Податкового кодексу України.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже у разі несплати платником податків протягом строків, встановлених статтею 57 ПК України, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов'язань такі зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 11.09.2018р. у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, від 31.08.2018р. у справі № 821/381/17, від 22.08.2018р. у справі № 820/1878/16.
Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, як встановлено судом вище, з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми “Ф” від 30.11.2017 №4177-17 на суму 19709,10 грн.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач має податковий борг в сумі 42959,57 грн, який виник на підставі самостійно поданих декларацій.
Вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Отже, з огляду на те, що відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 42959,57 грн, то суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю.
При цьому, у відповідності до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 42959,57 грн (сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн 57 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб на р/р UA218999980314000699000025737, код платежу 18050400, одержувач: код ЄДРПОУ 37972475, ГУК у Черніг.обл/тг м.Прилуки/18050400; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул.Реміснича, 11,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ ВП44094124.
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 27 червня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко