24 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/2370/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимог,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області, відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-10722-17-У на суму 14557,84 грн, від 14.05.2019 №Ф-10722-17 на суму 21030,90 грн, та від 18.11.2020 № Ф-10722-17 на суму 35588,74 грн; зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податку записи про нарахування штрафів за спірними вимогами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
Ухвалою суду від 26.04.2022 відкрито провадження у справі, розгляду справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач у спірний період не припинив свою реєстрацію як фізична особа-підприємець, тому він в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно даних інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 35588,74 грн, яка в добровільному порядку не сплачена. Оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інтегрованої системи, тому в задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З 05.04.2011 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 06.04.2011 взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується реєстраційними даними (а.с.19).
ГУ ДПС сформовані вимоги від 18.11.2020 № Ф-10722-17-У на суму 14557,84 грн, від 14.05.2019 №Ф-10722-17 на суму 21030,90 грн, від 18.11.2020 № Ф-10722-17 на суму 35588,74 грн за період з 01.01.2017 по 31.08.2020, якими вимагає відповідача сплатити, вказані у вимогах суми.
Вважаючи спірні вимоги протиправними, представник позивача звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI).
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).
Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року установлено у місячному розмірі на рівні 3200,00 гривень.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723,00 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня 2019 року визначено на рівні 4173,00 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальну заробітну плату з 1 січня 2020 року визначено на рівні 4723,00 гривні.
Суд встановив, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування:
- 2017 рік - 704,00 грн. х 12 = 8 448,00 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 8448,00 грн;
- 2018 рік - 819,06 грн. х 12 = 9828,72 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 9828, 72 грн;
- 2019 рік - 918,06 грн. х 12 = 11016,72 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 11016,72 грн;
- І квартал - ІІІ квартал 2020 року - в сумі 6295,30 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць з 01.01.2020 по 31.08.2020 році 4723 грн.*22%=1039,06 грн., з вересня 2020року мінімальний страховий внесок за місяць становить 5000грн.*22%=1100,00 грн.) термін сплати: за І квартал 2020 року - сплата до 19.04.2020 у сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року - сплата до 19.07.2019 у сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року - сплата до 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн.).
За таких обставин, загальна сума ЄСВ за період з 01.01.2017 по ІІІ квартал 2020 року, яка підлягає сплаті позивачем, складає 35588,74 грн.
У свою чергу нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п.3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) , зокрема платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматичні нарахування були здійснені за 2017, 2018, 2019, І-ІІІ квартал 2020 року.
Разом з тим, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-10722-17-У на суму 14557,84 грн, № Ф-10722-17 на суму 35588,74 грн сформовані відповідачем 18.11.2020, тобто з порушенням строку, встановленого Інструкцією № 449, а вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10722-17 на суму 21030,90 грн. винесена посадовими особами відповідача 14.05.2019, тобто майже через два роки після нарахування в електронній інформаційній базі даних відповідачем суми недоїмки.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Отже, вказаною статтею визначено обов'язок посадових осіб контролюючого органу дотримуватись процедури визначеної центральним органом у відповідній інструкції щодо формування та направлення вимоги, тобто дотримуватись встановленого "порядку, за формою та строки" для досягнення мети - сприяння формуванню найліпшої фінансової дисципліни між платником податків та державою.
Більш того, позивач навіть був позбавлений права на вчасне узгодження з контролюючим органом сум недоїмки, штрафів тощо, що також визначено Інструкцією. Жодним чином контролюючий орган не повідомляв позивача про борг (недоїмку) протягом вищезазначеного періоду.
Таким чином, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийняті всупереч встановленому порядку, передбаченому пунктами 3, 4 Розділу VI Інструкції №449.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування вимог відповідача від 18.11.2020 № Ф-10722-17-У на суму 14557,84 грн та від 14.05.2019 №Ф-10722-17 на суму 21030,90 грн, від 18.11.2020 № Ф-10722-17 на суму 35588,74 грн про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.
Також суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), відповідно до яких, одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідач вчинив дію, що безпосередньо впливає на майнові права позивача - протиправно нарахувало платнику податків суму боргу в розмірі 35588,74 грн. Ця дія відображена шляхом внесення відповідного запису в інтегрованій картці позивача, окремого рішення (документа) з цього приводу контролюючий орган не приймав.
Оскільки єдиним способом фіксації таких дій є їх відображення в інтегрованій картці платника податку, то позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними відповідних дій контролюючого органу та зобов'язання вчинити дії шляхом внесення запису про відсутність боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 2017року по ІІІ квартал 2020 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність спірних вимог, тому суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, суд зазначає таке.
Як вбачається з квитанції від 07.02.2022, витрати на правничу допомогу складають 2500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2022 між позивачем та адвокатом Слєпченко С.А. укладено договір про надання правової допомоги від № 1/25/01/2022.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір, копія ордеру, квитанція від 07.02.2022 про сплату послуг на суму 2500,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, думку відповідача щодо застосування співмірності, справа № 620/2370/22 віднесена судом до справ незначної складності, також позивачем надано квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Враховуючи викладене, вказані обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, тому суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 2977,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.05.2019 №Ф-10722-17 на суму 21030,90 грн.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 № Ф-10722-17-У на суму 14557,84 грн, від 18.11.2020 № Ф-10722-17 на суму 35588,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2977,20 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім грн 20 коп), сплачений відповідно до квитанцій від 07.02.2022 та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот грн), сплачені відповідно до квитанції від 07.02.2022.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко