27 червня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1780/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Буряк Оксана Ігорівна до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.05.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Буряк Оксана Ігорівна (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 155090,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав на протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження максимального розміру його пенсії під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду з 01.04.2019.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою в якій просив здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Однак, листом №249-122/Ц-17/8-2400/22 від 20.01.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у здійсненні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, при цьому посилаючись на те, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668 внесено зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263, а саме: визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які ікають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, Відповідач у листі зазначив, що Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (не був предметом розгляду Конституційного суду України, з огляду на що відповідач вважає, що висновки Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року не можуть застосовуватися до Закону №3 668-VI.
Представник позивача вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у здійсненні перерахунку пенсії оформлену листом №249-122/Ц-17/8-2400/22 від 20.01.2022 протиправною та такою, що порушує законні право позивача передбачені Конституцією України та пенсійним законодавством України на соціальний захист.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При вирішенні спірних правовідносин просимо суд врахувати позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.79 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суд/ справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пут 2 Рішення).
Таким чином, відповідач, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача без обмеження максимального розміру пенсії в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивачу отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №600/3432/21-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення від 07.06.2021 №ХЖ17062, що враховується для перерахунку пенсії, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення станом на 05.03.2019 починаючи з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум у розмірі 80 % сум грошового забезпечення.
На виконання рішення суду від 19.10.2021 у справі №600/3432/21-а позивачу проведено з 01.04.2019 перерахунок пенсії, з обмеженням розміру виплати пенсії в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (17).
11.01.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром (а.с. 24).
Листом від 20.01.2022 №249-122/Ц-17/8-2400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача, що розмір пенсії при перерахунку на виконання рішення суду до виплати з 01.04.2019 обчислено відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 25-26).
Вважаючи проти протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , позивача звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон №2262-ХІІ має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з цим, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, суд звертає увагу, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача із застосуванням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Таким чином, проведення позивачу з 01.04.2019 перерахунку пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №600/3432/21-а, з обмеженням перерахованої пенсії максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність є неправомірним та порушує право позивача на отримання пенсійного забезпечення у належному розмірі.
На підставі вказаного судом встановлено, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що проведення позивачу з 01.04.2019 перерахунок пенсії, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №600/3432/21-а, з обмеженням перерахованої пенсії максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправним.
Водночас, позивач просить суд зобов'язати відповідача виплачувати пенсію з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром, однак позивачем обрано невірний спосіб відновлення порушеного права, оскільки суд не може зобов'язувати відповідача вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій в майбутньому. А тому, суд відмовляє у задоволені позову в цій частині позовних вимог.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії у розмірі 155090,30 грн, то суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення без її обмеження максимальним розміром. Відповідно, питання щодо виплати різниці між нарахованою (в майбутньому) та отриманою пенсією є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для виплатити різниці між нарахованою та отриманою пенсією позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, коли таке право по своїй суті і буде порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку із встановленням судом порушення прав позивача, внаслідок проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру, суд вважає за необхідними вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із частковим задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась адвокат Буряк Оксана Ігорівна до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії з 01.04.2019 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №600/3432/21-а.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою з 01.04.2019.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 496,20 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Представник позивача - адвокат Буряк Оксана Ігорівна (РНОКПП НОМЕР_2 , вул. Прутська, 16, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008);
Відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).
Суддя В.О. Григораш