про закриття провадження у справі
27 червня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2080/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення добровільно не сплаченої суми штрафних санкцій, -
06.06.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафних санкцій згідно з Рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22 квітня 2021 року №78 та №79 на загальну суму - 6783 грн 00 коп. до Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 06.06.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
24.06.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, у зв'язку із сплатою відповідачем штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень №73 від 21.02.2022 та №56 від 10.02.2022 відповідачем було сплачено до Державного бюджету України в сумі 2481,00 грн за позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 6783,00 грн, згідно з Рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.04.2021 року №78 та №79.
Враховуючи клопотання позивача про відмову від позову, зважаючи на викладені у ньому обставини, суд приходить до висновку про можливість прийняття такої відмови, у зв'язку з чим закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так ст. 139 КАС України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи. Також КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст.140 КАС України), а також повернення судового збору у разі відмови позивача від позову (ст.142 КАС України).
За приписами ч. 1 ст. 142 КАС України, якій кореспондують норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас згідно з ч. 1 ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
В даному випадку, слід звернути увагу, що положення статей 140 та 142 КАС України у порівнянні із ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Таким чином, ст. 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що має наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до ст.140 КАС України.
У даному випадку суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати, як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.02.2020 у справі № 260/1378/18, у якій було надано правову оцінку щодо застосування відповідних положень ст.142 КАС України у взаємозв'язку зі статтею ст.39 КАС України, та у постанові від 03.02.2021 року у справі №200/6826/20-а, у якій оцінці підлягали положення ст. 139 та ст. 140 КАС України відносно одна одної, які по-різному регулюють спірні правовідносини щодо розподілу судових витрат.
З врахуванням викладеного, клопотання позивача про вирішення питання повернення сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві відповідно до платіжних доручень №73 від 21.02.2022 та №56 від 10.02.2022 при зверненні до суду сплатило судовий збір у сумі 2481,00 грн.
Таким чином, враховуючи те, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд присуджує Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві понесені ним витрати зі сплати судового збору шляхом стягнення їх з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Прийняти відмову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від позову.
2. Закрити провадження у справі №600/2080/22-а за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення добровільно не сплаченої суми штрафних санкцій.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві судовий збір у сумі 2481,00 грн, сплачений відповідно до платіжних доручень №73 від 21.02.2022 та №56 від 10.02.2022.
4. Копії ухвали направити сторонам.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш