Провадження № 11-сс/821/191/22 Справа № 695/138/22 Категорія:ст.171 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
28 червня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря за участю прокурора ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Золотоніської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання дізнавача СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021255320000851 від 09.12.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України про арешт майна,
Дізнавач СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області звернувся до слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні № 12021255320000851 від 09.12.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 08.12.2021 року до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області надійшло звернення за фактом підробки протоколу загальних зборів членів ОСТ «Славутич» від 09.10.2021 року, відповідно до якого було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2021 року про зміну керівника ОСТ «Славутич» на ОСОБА_7 .
У ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими слідством особами було виготовлено фіктивний, підроблений протокол загальних зхборів членів ОСТ «Славутич» від 09.12.2021 року, який незаконно підписано ОСОБА_7 та секретарем загальних зборів Членів товариства ОСОБА_8 , а також виготовлений фіктивний реєстр з підробленими підписами членів ОСТ «Славутич», які нібито брали участь у голосуванні на Загальних зборах товариства від 09.10.2021 року, де розглядалися питання, які стосуються ОСТ «Славутич», зокрема обрання голови правління Товариства та ревізійної комісії Товариства.
В зв'язку з вищевикладеним дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просив з метою забезпечення кримінального провадження, шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відносно/щодо ОСТ «Славутич» код ЄДРПОУ 252798560, в тому числі, але не виключно, заборонити вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2022 року у задоволенні клопотання про накладення арешту відмовлено.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України дізнавач не довів слідчому судді необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження).
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Золотоніського окружної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12021255320000851 від 09.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу про задоволення клопотання дізнавача про арешт майна в рамках вищевказаного кримінального провадження.
Також просить суд поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.06.2022 року про відмову у накладенні арешту на майно.
Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 сто. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений строк із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, колегія суддів з метою забезпечення доступу до правосуддя вважає, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню, оскільки він пропущений з поважних причин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримують апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).Крім того, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні клопотання дізнавача СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України та не містить достатньо правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, виходячи з наступного.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими слідством особами було виготовлено фіктивний, підроблений протокол загальних зхборів членів ОСТ «Славутич» від 09.12.2021 року, який незаконно підписано ОСОБА_7 та секретарем загальних зборів Членів товариства ОСОБА_8 , а також виготовлений фіктивний реєстр з підробленими підписами членів ОСТ «Славутич», які нібито брали участь у голосуванні на Загальних зборах товариства від 09.10.2021 року, де розглядалися питання, які стосуються ОСТ «Славутич», зокрема обрання голови правління Товариства та ревізійної комісії Товариства.
Зазначені документи ОСОБА_7 використав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2021 року про зміну керівника ОСТ «Славутич».
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У клопотанні не вказано мету накладення арешту, що саме необхідно забезпечити (збереження речових доказів, спеціальне конфіскацію, конфіскацію майна, відшкодування шкоди).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в прохальній частині клопотання про накладення арешту так і в прохальній частині апеляційної скарги прокурор та дізнавач не просять накласти арешт, а просять заборонити суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії щодо ОСТ «Славутич».
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді обґрунтована та належним чином мотивована і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги прокурора, не має.
Керуючись ст.ст. 171, 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд,-
Поновити прокурору Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2022 року.
Апеляційну скаргу прокурора Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання дізнавача СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 про арешт майна - залишити без змін
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3