28 червня 2022 року
м. Рівне
Справа № 569/11001/21
Провадження № 22-ц/4815/864/22
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Першко О.О.
Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції:
12 год. 14 хв. 13 квітня 2022 року в м. Рівне
Повний текст рішення складено: 18 квітня 2022 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Рівннеського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2021 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ " Рівнетеплоенерго") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, де просило стягнути на свою користь з відповідача борг за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 32 182,08 грн. Свої вимоги мотивує тим, що товариство здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до житлового приміщення, власником якого є відповідач, однак він не оплачує послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 5 523,92 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" судовий збір в розмірі 389,63 грн.
Стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 000 грн.
На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної зазначалось, що міським судом хибно визначено розмір заборгованості, який підлягає стягненню у випадку застосування наслідків спливу строку позовної давності. Так, згідно з оборотною відомістю №00042518 по рахунку відповідача, починаючи з 01 жовтня 2018 року по 01 квітня 2021 року, відповідачу було нараховано 18 872,58 гри
З наведених підстав просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в межах трирічного строку позовної давності та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 18 872,58 грн.
У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Шаблій В.І. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Покликався на те, що ТОВ "Рівнетеплоенерго", зазначаючи про існування боргу в межах строків позовної давності в розмірі 18 872,58 грн., не врахувало факту оплати відповідачем на погашення суми цього боргу 13 330,68 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню обґрунтована заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення з липня 2018 року по травень 2021 року, тобто в межах позовної давності, розмір якої становить 5 523,92 грн.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду попередньої інстанції фактично оскаржується в частині розміру суми боргу, який підлягає стягненню в межах позовної давності, тому в іншій частині воно апеляційним судом не перевіряється.
Як видно з матеріалів справи, сторонами визнаються обставини та підстави, що спонукають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнетеплоенерго" боргу за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак лише в межах трирічного строку позовної давності. Суд із застосуванням наслідків спливу цього строку стягнув 5 523,92 грн., хоча, на переконання заявника, до стягнення належало 18 872,58 грн.
Судом було з'ясовано, що відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2021 року становить 32 182,08 грн., що підтверджувалось оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Отримавши за цей період послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води належної якості, споживач був зобов'язаний оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі чинних тарифів. Однак, користуючись послугами з теплопостачання, здійснив їх оплату лише частково, а саме в лютому 2020 року в розмірі 13 330,68 грн., що також підтверджується вказаною відомістю.
При цьому заборгованість обліковувалась за період з березня 2016 року по травень 2021 року.
Між тим, відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності.
Місцевий суд встановив, що позовна давність у спірних правовідносинах спливла до позовних вимог про стягнення боргу щодо тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом минуло три роки.
ОСОБА_1 не здійснив оплат, які б свідчили про визнання ним свого боргу за минулий період, зокрема за період з березня 2016 року по червень 2018 року, а відтак позовна давність не переривалася.
Апеляційний суд вважає такі висновки вірними.
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 5 523,92 грн. за період з липня 2018 року по травень 2021 року.
Так, за вказаний період нарахована заборгованість в більшій сумі, однак, як правильно зазначає представник відповідача, в рахунок її погашення у лютому 2020 року було сплачено 13 330,68 грн.
Натомість наведений в апеляційній скарзі розрахунок колегією суддів відхиляється, оскільки його проведено хибно, виходячи з такого.
Заявник зазначає, що за спірний період відповідачу було нараховано 18 872,58 грн., однак якщо додати усі нарахування за кожен місяць у цьому періоді, то сума боргу без врахування перерахунків складатиме 17 358,49 грн., а з врахуванням коригування суми - 12 616,18 грн.
Тому колегія суддів погоджується із обчисленою саме судом розміром боргу.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте будь-яких доказів та аргументів, що спонукали б до стягнення більшої суми з відповідача, аніж стягнуто судом попередньої інстанції, позивач не надав, а матеріали справи не містять.
Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення суду без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків