Рівненський апеляційний суд
Іменем України
20 червня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінального провадження №12018030130000213 за апеляційними скаргами прокурора Луцької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2019 року стосовно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України,
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2019 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 Кримінального кодексу України (далі - КК), та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Цим же вироком ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.146 КК на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
На підставі ч.5 ст.72 КК, у строк відбуття покарання ОСОБА_10 зараховано період перебування під вартою з 25.03.2018 р. по 07.11.2018 р., із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також цим вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено: за ч.2 ст.146 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 - на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.189 - на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ст.71 КК, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2015 р., призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з 25.03.2018 року, тобто з моменту затримання.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишено попередній - тримання під вартою.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 , а також прокурор Луцької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
При цьому, в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про погіршення становища обвинувачених, зокрема він просить апеляційний суд вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким:
- ОСОБА_5 визнати винуватим та засудити: за ч.2 ст.146 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 - на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.189 - на 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ст.71 КК, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2015, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;
- ОСОБА_10 визнати винуватим та засудити: за ч.2 ст.146 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 - на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.189 - на 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
З огляду на вказане та враховуючи вимоги ч.4 ст.401 КПК, участь обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_10 при апеляційному розгляді є обов'язковою.
Водночас, обвинувачений ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце призначених апеляційним судом засідань, протягом двох років у жодне, з 11-ти судових засідань, не з'явився. При цьому, його захисником - адвокатом ОСОБА_6 , починаючи з 30.07.2020, перед засіданнями суду 9 разів надсилались клопотання про відкладення апеляційного розгляду без долучення доказів на підтвердження причин відкладення чи наданням суду як неналежним чином завірених, так і не читабельних копій документів.
У зв'язку із систематичною неявкою обвинуваченого ОСОБА_10 у судові засіданні, апеляційним судом було задоволено клопотання прокурора та ухвалено рішення про його привід, яке виконано не було, а працівниками поліції та прокурором не було надано суду відповідних документів із зазначенням причин невиконання цього судового рішення.
Зважаючи на вказане, таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 апеляційний суд оцінює як зловживання своїми процесуальними правами, а його неявку у судові засідання - як переховування від суду, що призводить до затягування апеляційного розгляду, тобто порушення розумних строків розгляду провадження та, зрештою, порушення доступу до правосуддя іншого обвинуваченого та потерпілого.
При цьому колегія суддів констатує, що місцевий суд, призначивши ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, при ухваленні вироку не визначив заходу забезпечення кримінального провадження - не обрав йому жодного запобіжного заходу, у тому числі адекватного призначеному покаранню, тобто у виді тримання під вартою.
Прокурором ОСОБА_4 у попередньому судовому засіданні було заявлене клопотання про привід обвинуваченого ОСОБА_10 з метою вирішення питання про обрання запобіжного заходу, яке ухвалою апеляційного суду задоволено, однак виконано не було. Водночас, в порушення ч.4 ст.143 КПК, суд не повідомлено про причини цього. Тому, у зв'язку з недієвістю вказаного заходу процесуального примусу, колегія суддів приходить висновку, що клопотання прокурора про повторний привід обвинуваченого слід відхилити та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжних захід у виді тримання під вартою.
За визначенням ч.1 ст.131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п 9 ч.2 вказаної норми, складовою таких є запобіжні заходи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Статтею 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При цьому, системним аналізом ст.331 КПК та розділу ІІ КПК встановлено, що обрання, скасування або зміна запобіжних заходів може ініціюватись не лише стороною кримінального провадження, але й судом.
Також, зважаючи на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочинів, у тому числі із застосуванням насильства, то колегія суддів, в силу вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК, не визначає розмір застави.
Окрім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_7 було подане клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 , оскільки він довгий час утримується у слідчому ізоляторі, стан його здоров'я погіршився, він має ряд хвороб, однак не може отримувати належного лікування. Вказав, що ОСОБА_5 фактично відбуває покарання у слідчому ізоляторі,тоді як вирок стосовно нього не набрав законної сили.
Колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, не знаходить підстав для задоволення цього клопотання.
Зокрема, згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, адже він розлучений, не має утриманців, а також відсутні відомості щодо наявності у нього постійного джерела доходу, що у сукупності з його попередніми судимостями за вчинення умисних злочинів проти власності, свідчить про можливість вчинення ним дій для переховування від суду, не з'явлення у судові засідання.
Водночас, захисник вказавши на наявність у ОСОБА_5 ряду хронічних хвороб, не надав апеляційному суду доказів, які б свідчили, що утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора є неможливим у зв'язку зі станом його здоров'я.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 405 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у задоволені клопотання захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 .
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 серпня 2022 року.
Виконання даної ухвали доручити начальнику Головного управління Національної поліції України у Волинській області.
Копію цієї ухвали надіслати начальнику Головного управління Національної поліції України у Волинській області для виконання та прокурору Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 для організації контролю за її виконанням.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3