Справа № 619/4496/19 Номер провадження 11-кп/814/1059/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 червня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220280001633, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 червня 2021 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, - у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Цивільний позов ОСОБА_9 залишено без розгляду та роз'яснено їй право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання про скасування арешту на майно та порядок стягнення судових витрат.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався і не судимий, вперше з необережності вчинив інкримінований йому нетяжкий злочин, звернувся до суду із даним клопотанням та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, підтвердивши розуміння наслідків цього закриття. Також, обвинувачений і потерпілий однозначно заявили та підтвердили, у тому числі у своїх заявах, адресованих суду, що вони примирилися і просять закрити кримінальне провадження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Зауважив, що цивільним позивачем ОСОБА_9 щодо ОСОБА_8 подано цивільний позов, який останнім не відшкодований та судом першої інстанції залишений без розгляду. На переконання прокурора, місцевим судом не було дотримано вимог ст.46 КК України щодо обов'язкового відшкодування обвинуваченим завданих збитків та усунення заподіяної шкоди.
Позиції учасників судового провадження.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не з'явився, звернувся із заявою, в якій просить закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з тим, що на момент ухвалення судового рішення закінчилися строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, а вказане клопотання розглянути за відсутності обвинуваченого та захисника. При цьому вказує на те, що наслідки закриття справи з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі, у тому числі можливість позивача у майбутньому звернутися до суду з позовом про стягнення з нього шкоди.
Прокурор в суді апеляційної інстанції вважала можливим провести судове засідання за відсутності обвинуваченого, оскільки розгляд його клопотання не погіршує становища ОСОБА_8 . При цьому просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання ОСОБА_8 .
Інші учасники судового провадження до суду апеляційної інстанції не з'явилися, цивільний позивач ОСОБА_9 та її представник адвокат ОСОБА_10 , а також представник цивільного відповідача звернулися із заявами про розгляд клопотання обвинуваченого у їхню відсутність.
Оскільки розгляд клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не погіршує становища ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане клопотання за відсутності ініціатора.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що до початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, невідкладно розглянути таке клопотання. У зв'язку з цим, колегія суддів не переходить до розгляду апеляційної скарги прокурора.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено 24.10.2018. Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції закону на день вчинення кримінального правопорушення) передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
У відповідності до положень ст. 12 КК України (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення), вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення минуло понад три роки, останній протягом цього періоду не ухилявся від досудового розслідування або суду, вперше притягається до кримінальної відповідальності - він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення).
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду було досліджене клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 з яким він звернувся до апеляційного суду та попросив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити, та згідно вказаного клопотання обвинувачений повідомлений про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Проте, судом першої інстанції щодо обвинуваченого була ухвалена ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого із потерпілим.
На момент ухвалення судового рішення, обвинувачений ОСОБА_8 , якому було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України що є злочином невеликої тяжкості (враховуючи зворотну дію кримінального закону в часі згідно ст. 5 КК України).
Відповідно до ст. 46 КК України ( в редакціїі на момент вчинення кримінального правопорушення) особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_8 примирився із потерпілим ОСОБА_11 та відшкодував йому завдані збитки.
При цьому судом правильно визначено, що в даному випадку для застосування положень ст. 46 КК України має бути необхідним примирення із особою, яка є потерпілим у кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року висловила свою точку зору щодо застосування інституту примирення обвинуваченого з потерпілим, вказавши при цьому, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.
З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду, а не особа, яка згідно ст. 55 КПК України визнана потерпілим на підставі її заяви) може виразити свою волю про прощення винного, та згідно цього приймається рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно ст. 46 КК України.
Що ж стосується процесуального статусу ОСОБА_9 , то вона є потерпілою у даному провадженні у кримінально-процесуальному розумінні, оскільки набула цього статусу на підставі її позовної заяви та судом була визнана цивільним відповідачем.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду для застосування положень ст. 46 КК України не потрібно примирення ОСОБА_8 із цивільним позивачем ОСОБА_9 та відшкодування їй завданих збитків.
При цьому судом правильно було вирішено питання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та залишення цивільного позову ОСОБА_9 без розгляду, як про це зазначено у ст. 129 КПК України, а саме: рішення про задоволення чи відмову у задоволенні цивільного позову може бути прийняте лише при ухваленні обвинувального вироку.
Поміж тим, на час апеляційного перегляду, закінчилися строки, визначені ст. 49 КК України для притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за інкримінованою статтею КК України та останній виявив бажання про застосування до нього положень ст. 49 КК України.
На переконання колегії суддів звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є більш сприятливим для обвинуваченого ніж на підставі ст. 46 КК України, оскільки воно може бути застосовано незалежно від волі потерпілого та необхідності відшкодовувати йому завдані збитки.
Оскільки наразі оскаржувана ухвала не набрала законної сили, вона підлягає зміні в частині застосування підстав для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 2 червня 2021 року змінити в частині підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення кримінального правопорушення 24.10.2018), у зв'язку з закінченням строків давності.
В іншій частині увалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4