Справа № 533/1143/19 Номер провадження 33/814/301/22Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
28 червня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року,-
Постановою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. 00 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 27.08.2019 року о 12 годині 03 хвилини, ОСОБА_1 , в селі Василівка, по вулиці Вишневій, керував транспортним засобом мотоблоком (саморобним), з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.9а) Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені вище обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №348387 від 27.08.2019 року.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в якій просив скасувати постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року, та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції формально поставився до того факту, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить доказів того, що він керував мотоблоком.
Крім того, на думку апелянта, працівник поліції порушив вимоги законодавства щодо того, що якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Апелянт вважає, що в порушення законодавства, до матеріалів судової справи не долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в заклад охорони здоров'я.
Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що про розгляд справи на 27.11.2019 року він не був повідомлений, тому на розгляді справи в цей день та оголошенні постанови він не був присутнім. Копію оскаржуваної постанови він отримав лише 10 травня 2022, після чого ним 18.05.2022 року подано апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні під час розгляду справи. Копію постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав 10 травня 2022 року, тому подана ним 18.05.2022 року апеляційна скарга підлягає розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши в режимі відеоконференції пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду прийшов до передчасного та необґрунтованого про наявність доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Виносячи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, місцевий суд виходив з того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №348387 від 27 серпня 2019 року та відеозаписом.
Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.
Як вбачається із протоколу серії БД №348387 від 27 серпня 2019 року складеного поліцейським СРПП №3 Козельщинського ВП сержантом поліції Телятник С.М., 27 серпня 2019 року близько 12 год. 03 хв., в селі Василівка, по вулиці Вишневій, керував транспортним засобом мотоблоком (саморобним), з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився.
Такими діями водій ОСОБА_2 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є саме керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Матеріали справи не містять прямих і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоблоком. З наданого відеозапису вбачається, що в розмові з поліцейським він погоджувався, з тим, що напередодні поліцейськими було зафіксовано факт його перебування у селі на транспортному засобі, проте ці дані не містять чітких відповідей на наступні питання: на якому транспортному засобі ОСОБА_1 переміщався та в якості кого водія чи пасажира.
На вказані обставини судом першої інстанції належної уваги не звернено, та не наведено необхідних обґрунтованих мотивів щодо того, на підставі яких доказів він дійшов висновку про винність ОСОБА_1 .
Крім того, судом першої інстанції не вирішеним залишилося питання, чи є мотоблок (саморобний), яким нібито керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Наказом Держстандарту України №31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні» затверджено перелік транспортних засобів, у якому мотоблок, як транспортний засіб не зазначений.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
У відповідності до ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, під поняттям «транспортний засіб», яке, зокрема, визначене у примітці до ст. 286 КК, ч. 6. ст. 121 КУпАП та п. 1.10 ПДР України і про яке йдеться у статтях 286, 287, 289, 290 КК, статтях 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, 130, 132 КУпАП, слід вважати всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт. Не є транспортними засобами мопеди, велосипеди з двигуном із робочим об'ємом до 50 куб. см, рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо).
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 Мотоблоки до визначення транспортного засобу не належить та державній реєстрації не підлягає.
Згідно з Постановою №217 Кабінету міністрів України від 30 листопада 2014 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста", мінімальної машиною, для водіння якої потрібні права категорії А1, є трактор потужністю до 73,5 Вт. Правила дорожнього руху також не містять поняття мотоблок.
З точки зору закону, мотоблок сам по собі або з причепом, не є транспортним засобом, а значить не підлягає реєстрації і техогляду.
Мотоблок - універсальний мобільний енергетичний засіб на базі одновісного шасі, різновид малогабаритного трактора.
Слово мотоблок увійшло до вжитку в українській мові в 80-і роки. Воно замінило незручні у вживанні терміни, що використовувались раніше: пішохідний трактор, малогабаритний трактор пішохідний, одновісний трактор. Оператор, керуючий мотоблоком, крокує слідом за машиною по оброблюваному ґрунті, тримаючи машину за ручки управління.
Встановлений на мотоблоці механічний або електричний двигун не переводить його в категорію механічних транспортних засобів.
Мотоблок є засобом механізованої обробки ґрунту і реєстрації не підлягає, а також повинен мати цілий ряд необхідних елементів необхідних для транспортного засобу: стоп-сигнали, сигнали повороту, дзеркала заднього виду, номерні знаки, наявність закріпленого до мотоблоку напівпричепа на транспортний засіб його не перетворює.
В порушення зазначених вимог, в протоколі серії БД №348387 від 27 серпня 2019 року не зазначено, який робочий об'єм двигуна мотоблока та всі його технічні характеристики, що позбавляє можливості встановити чи є вказаний мотоблок транспортним засобом в розумінні ст.130 КУпАП. Не міститься такої інформації і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, доданих до протоколу.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 на належному йому саморобному мотоблоці був встановлений двигун об'ємом 46 куб.см., мотоблок мав 4 колеса, 1 сидіння, причеп довжиною 2 м.
Відтак, саморобний мотоблок ОСОБА_1 не є транспортним засобом, за керування котрим в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, наступає адміністративна відповідальність.
Разом з тим апеляційний суд зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано достатніх доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а сам протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього, всупереч вимогам ст.256 КУпАП, не містить всіх необхідних відомостей для вирішення справи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст .ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Крім того, відповідно до Віденської Конвенції «Про дорожній рух» транспортний засіб з об'ємом двигуна до 50 см куб не вважається механічним транспортним засобом і його не можна прирівнювати до мотоцикла. Правила дорожнього руху України також визначають мопеди як немеханічний транспортний засіб, а як двоколісний транспортний засіб. Тому вимоги до водіїв механічних транспортних засобів визначені розділом 2 Правил дорожнього руху України не поширюються на водіїв немеханічних транспортних засобів.
Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на повному, об'єктивному та всебічному дослідженні обставин справи та є помилковими.
Постанова суду відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю, через відсутність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2019 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин